1. Укладається договір доручення між банком та посередником на реалізацію предмета застави. У договорі слід обумовити способи і строки реалізації заставленого майна, встановити розмір оплати послуг посереднику, обов'язок посередника сплатити податки до бюджету, право банку перевіряти діяльність посередника по реалізації майна та відповідальність посередника за несвоєчасну реалізацію майна.

2. Укладається договір купівлі-продажу заставленого майна між заставодавцем та банком. Договір повинен містити всі основні умови, передбачені главою 20 Цивільного Кодексу України. У розділі договору "Порядок розрахунків" треба встановити, що банк після отримання сум від реалізації цього майна спрямовує ці суми на погашення заборгованості по кредитному договору, а залишок суми (якщо такий буде мати місце) перераховує заставодавцю.

На підставі опису заставленого майна (Додаток до договору застави) затверджується акт прийому-передачі майна між заставодавцем та банком, який буде додатком до договору купівлі-продажу. Цей акт оприбутковується банком на позабалансовому рахунку 9819 "Інші цінності та документи".

3. Посередник, здійснивши реалізацію предмету застави:

· сплачує до бюджету податок на добавлену вартість, залишає собі кошти, що йому належні (у сумі, що встановлена в договорі доручення);

· перераховує зі свого розрахункового рахунку на рахунок банку 903к13 "Дебітори та кредитори банку" – стаття "Матеріальні цінності, прийняті у заставу" (цей рахунок необхідно вказувати як рахунок банку у договорі доручення) кошти від реалізації предмету застави;

· передає банку довідку про ціну, по якій здійснена фактична реалізація предмету застави, про розмір сплаченого податку та про розмір коштів, що він залишив собі за виконання договору доручення.

4. Банк здійснює бухгалтерські проводки, що передбачені діючим законодавством та нормативними актами Національного банку.

5. Після цього банк направляє письмове повідомлення заставодавцю про ціну, по якій була проведена фактична реалізація предмету застави.

6. При повному погашенні заборгованості по кредитному договору банк списує з позабалансового рахунку 9819 акт прийому-передачі майна (майнових прав).

7. У випадку, якщо внаслідок реалізації предмету застави отримана сума, яка перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог по кредитному договору, банком повертається різниця на розрахунковий рахунок позичальника. При цьому здійснюється проводка:

д-т рах. 903к13

к-т. Розрахункового рахунку позичальника

Якщо предмет застави не буде реалізовуватися, а на підставі умов договору застави, договору купівлі-продажу майна та акту прийому-передачі перейде у власність банку, це майно банк повинен прийняти собі на баланс. При цьому заборгованість по кредиту та відсоткам за користування ним гаситься за рахунок фондів банку.

Поручительство і банківська гарантія

Поручительство і банківська гарантія частіше за все виступають забезпеченням повернення кредитних сум. Рішення про надання позики завжди повинно базуватись на перевагах самого проекту, що фінансується, а не на привабливості забезпечення. Якщо основа кредитної угоди пов'язана з підвищеним ризиком, з ненадійністю позичальника, то надання кредиту під хороше забезпечення заради отримання процентів – серйозна помилка. Якщо ж рішення про кредитування приймається, то банк, обравши в якості забезпечення повернення кредитних сум і процентів по них поручительство (або банківську гарантію), повинен вимагати від поручителя (або гаранта) приблизно ті ж документи, що і від позичальника (копії засновницьких документів, останні баланси, графік надходжень і платежів, відомості про проведені за останній рік операції, довідку з податкового органу про рахунки з бюджетом плюс документи по оформленню поручительства.

Зрозуміло, вирішальною умовою вибору тієї чи іншої юридичної особи на роль поручителя (або гаранта) для кредитора буде його високий імідж і великі активи.

Банки удаються до форми поручительства в двох випадках, маючи на увазі при цьому дві різні цілі:

· коли самі виступають гарантом, звичайно по зобов'язаннях інших банків – щоб заробити комісійні;

· коли приймають поручительства по зобов'язаннях своїх позичальників, включаючи поручительства інших банків, – щоб забезпечити повернення виданих ними кредитів.

Поручительство

Поручительство – це договір з односторонніми зобов'язаннями. Функція поручительства полягає в тому, що воно створює для кредитора більшу вірогідність реального задоволення його вимоги до боржника по забезпеченому поручительством зобов'язанню у випадку невиконання цього зобов'язання. Більша вірогідність досягається завдяки тому, що при поручительстві відповідальним перед кредитором стає поряд з боржником ще і інша особа – поручитель. При цьому поручитель повинен мати бездоганну платоспроможність, не викликати сумнівів щодо обсягу юридичної обґрунтованості гарантованих ним зобов'язань.

В якості спеціального виду поручительства може розглядатися вексельне поручительство (аваль).

Поручительство є договором і виникає в результаті угоди між кредиторами боржника (бенефіціаром) та його поручителем. Для укладання поручительства поручитель повинен надати письмову заяву, в якій зазначається боржник і сума зобов'язань. Зобов'язання поручителя є додатком до основної заборгованості позичальника, тобто відповідальність поручителя обмежується виключно зобов'язаннями, які визнаються самим боржником. Договір поручительства є одностороннім, безплатним і консенсуальним, носить безвідкличний характер. Поручитель не має права без згоди кредитора одностороннє відмовитися від поручительства або змінити його умови.

Укладання договору поручительства породжує цивільно-правові відносини не тільки між кредитором і поручителем, але і між останнім і боржником. У поручителя і боржника виникають по відношенню один до одного взаємні права та обов'язки.

Обов'язок поручителя "відповідати за виконання зобов'язання боржником" не означає, що поручитель приймає на себе обов'язок виконати зобов'язання замість несправного боржника. Як правило, поручитель не має такої можливості, якщо тільки не йдеться про грошове зобов'язання.

Таким чином, поручитель може протиставляти домаганням кредиторів заперечення і протести, які висуваються проти них відповідачем. Наприклад, якщо при поставках товару виявиться нестача, яка не оплачується позичальником, що опротестував її, то