Існує ряд зобов'язань, які взагалі не можуть бути виконані без особистої участі боржника. Тому поручитель по загальному правилу несе зобов'язання відшкодувати у грошовій формі невиконане боржником, і саме поручительство застосовується майже виключно як спосіб забезпечення грошових зобов'язань.

У випадку невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поручительства. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, зокрема, за виплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором. Особи, які сумісно дали поручительство, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором.

Солідарність не є ознакою договору поручительства. В договорі може бути встановлено, що поручитель несе субсидіарну ("запасну") відповідальність за боржника: в такому випадку до звернення з вимогою до поручителя кредитор повинен вжити заходів для отримання боргу від головного боржника. Якщо умову про субсидіарну відповідальність в договір не включено, поручитель відповідає солідарно з боржником.

В самому визначенні договору передбачено можливість встановлення поручительства за виконання боржником зобов'язання або повністю, або у певній частині. Але поручительство не може передбачати відповідальність за частину боргу: ця умова повинна бути прямо вираженою в договорі.

Якщо до поручителя пред'явлено позов, він повинен притягнути боржника до участі у справі. Інакше боржник має право висунути проти зворотної вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти кредитора. Поручитель має право висовувати проти вимоги кредитора всі заперечення, які міг би представити боржник. Поручитель не втрачає право на ці заперечення навіть і в тому випадку, якщо боржник від них відмовився або визнав своє зобов'язання.

Обов'язок поручителя притягнути боржника до участі в справі є обов'язок не процесуальний, а матеріально-правовий. Він повинен бути реалізованим в формі повідомлення боржника поручителем. Поручитель не може вважатися таким, що виконав цей обов'язок, якщо він обмежився заявою в суді відповідного клопотання, яке було відхилено. Поручитель повинен притягнути боржника до участі в справі в усіх випадках пред'явлення позову кредитором.

До поручителя, що виконав зобов'язання, переходять всі права кредитора по цьому зобов'язанню. По виконанню поручителем зобов'язання кредитор повинен вручити поручителю документи, що засвідчують вимогу до боржника, і передати права, що забезпечують цю вимогу. Це означає, що поручитель стає на місце кредитора по головному зобов'язанню. По суті справи, поручителю надається право регресу, і одночасно він наділяється деякими правами кредитора, як якщо б він отримав вимогу в порядку поступки.

Крім основного поручительства, можливе надання додаткових поручительств, що відповідають цій же сумі. В такому варіанті відповідальність по додаткових поручительствах рівнозначна зобов'язанням основного поручителя, якщо раніше не було прийнято солідарної відповідальності по боргу. При "подальшому поручительстві" гарант оплачує борг, якщо боржник та його основний поручитель виявляються неплатоспроможними. В деяких випадках основний поручитель, щоб забезпечити себе від наслідків неплатоспроможності боржника, отримує поручительство у третьої особи для повернення суми, виплаченої ним по вимозі кредиторів.

Комерційні банки прагнуть акцептувати тільки ті поручительства, які видані на зобов'язання, що визнані боржником, а також поручительства, що отримані від певного державного органу, солідної фірми або від фізичної особи з бездоганною репутацією щодо платоспроможності. Зрозуміло, що тільки в цьому випадку можлива відносно надійна гарантія повернення кредиту.

Коли банк має справу із звичайними поручительствами, часто виникають проблеми при зустрічному висуванні протестів і / або заперечень по визнанню боржником зобов'язань. Банк відмовляється від прийому поручительств, якщо очікується, що виконання судового вироку, у випадку неплатоспроможності боржника, не принесе відповідної компенсації за наданий кредит, оскільки банку доведеться також нести витрати по судовому процесу.

Поручительство припиняється:

1) З припиненням забезпеченого ним зобов'язання;

2) У випадку зміни зобов'язання, що тягне збільшення відповідальності або інші несприятливі наслідки для поручителя без його згоди.

3) З переводом на іншу особу боргу по забезпеченому поручительством зобов'язанню (поручитель, звичайно, може дати згоду кредитору відповідати за нового боржника – тоді підписується додаткова або нова угода).

4) Якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем (оформлюється відповідний протокол з підписами свідків).

5) По закінченні вказаного в договорі поручительства строку, на який воно було надано. Цей строк законодавець передбачає для пред'явлення вимог кредитора до поручителя. Але він не може бути меншим, ніж строк виконання основного зобов'язання, інакше зміст поручительства втрачається.

6) Якщо строк поручительства не встановлено, воно припиняється, якщо кредитор на протязі року з дня настання строку виконання забезпеченого поручительством зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.

7) Коли строк виконання основного зобов'язання не вказано і не може бути визначено – поручительство припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя на протязі двох років з дня укладення договору поручительства.

8) Коли строк виконання основного зобов'язання визначено моментом запитання, поручительство припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя на протязі двох років з дня укладення договору поручительства.

Банківська гарантія.

Гарантія відрізняється від поручительства тим, що вона не є актом, який доповнює основну угоду.

В силу банківській гарантії банк, інша кредитна установа (гарант) дають за проханням іншої особи (принципала) письмове зобов'язання сплатити кредитору принципала (бенефіціару) у відповідності з умовами наданого гарантом зобов'язання грошову суму по поданню