Необхідною умовою виникнення відповідальності є факт настання страхового випадку і поява в результаті нього ризику неплатоспроможності. В сучасній страховій практиці страховий випадок визначається як стан виникнення відповідальності по збитках від кредитних операцій – неплатоспроможності боржника, стверджена в різних параметральних режимах:

А) коли є явний факт банкрутства або судовий процес по визначенню банкрутства не може бути відхиленим;

Б) коли може бути відкритий судовий позов з метою відвернення банкрутства;

В) коли є взаємна домовленість кредиторів про поділ майна, належності боржника, але без судового втручання;

Г) коли примусове виконання судової постанови не привело до повного задоволення вимог кредиторів.

Техніко-економічний генезис кредитного страхування багато спеціалістів вбачають в комісійній операції, за умовами проведення якої укладалася додаткова угода, що отримала назву "делькредерної". Суть цієї угоди полягає в тому, що комісіонер за відповідну додаткову винагороду, що складає нібито страхову премію з ризику комісійної операції, гарантує комітентові, що вексель за проданий в кредит товар буде викуплений у визначений термін. "Делькредере", таким чином, набуває характеру вексельної поруки і звідси, у випадку несплати боргу виставцеві простого векселя або акцептанту при тратті, комісіонер відповідає перед комітентом в повній мірі, виплачуючи йому відшкодування. Вся ця процедура і її наслідки, як видно, дуже наближені до страхової операції. Делькредерне забезпечення являє собою не лише початкову форму кредитного страхування, але й, оскільки вже безпосередньо створює захист для кредитора – потенційного пошкодованого, то є також виразником, субстантом кредитного страхування.

З іншого боку, матеріальний інтерес кредитора може бути захищений посередньо – шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. Таким чином, при широкому розгляді суті кредитного страхування видно, що воно ніби складається з двох основних сфер – власне страхування кредитів і страхування застав, порук чи гарантій під отримані кредити. Правда, така диференціація, поділ страхових відносин має більше технічний характер і не визначає їх економічну суть.

Разом з тим, повне розуміння суттєвих сторін кредитного страхування також потребує вияснення механізму реалізації страхових інтересів сторін – учасниць кредитних відносин в кожному конкретному випадку. Зокрема, при делькредерній формі організації страхових відносин вірителі (чи кредитори) завжди виступають в ролі страхувальників, при іншій – страхувальниками виступають дебітори. Таким чином, принципова, хоч і не суттєва, відмінність полягає в тому, хто відіграє роль страхувальника, хто виступає ініціатором укладення договору страхування. При першій формі страхувальник, а часто ним виступає власне банк, котрий, крім того, є одночасно і застрахованим, безпосередньо захищає свій інтерес з допомогою механізму страхування.

Схематично відносини, котрі складають цю форму кредитного страхування, можна представити таким чином:

Схема 1.1

Схема відносин при делькредерному страхуванні

Ці відносини, крім суто схематичних пов'язань, характеризуються певним переліком особливих рис: Страхувальник (банк):

· отримує страхове відшкодування збитків у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань;

· залишає частину відповідальності на власний рахунок;

· приймає зобов'язання щодо кредитів, які страхуються, віддавати їх під звичайний банківський процент;

· слідкувати, а також інформувати страховика про всі випадки, які сталися із кредитом і боржником.

Страховик (страхова компанія):

· вживає санкцій при порушенні страхувальником прийнятих зобов'язань аж до певної відмови виплати при страховому випадку;

· пропонує форму договору, типу "загального покриття" страховим захистом;

· залишає за собою право перевірки і самостійного прийняття рішень щодо запропонованих до страхування ризиків;

· приймає право регресу до позичальника.

При другій формі кредитного страхування страхувальник-боржник захищає право свого фінансиста чи вірителя, котрі стають сторонами застрахованими. При заставному (гарантійному) страхуванні, коли боржник є страхувальником, то застрахованим, як правило, виступає віритель або навіть віритель вірителя. Тобто це страхування є типом страхування на чужий рахунок, котрий давно знайшов глибоке відображення в спеціальній страховій літературі. При реалізації другої форми страхування взаємовідносини між сторонами набувають наступного характеру.

Схема 1.2

Схема відносин заставного страхування

Кожна з цих форм (делькредерна або заставна) безумовно повинні бути представлені конкретними видами страхування, характери котрих повинні залежати від форм кредитування і форм надання кредитів. Однак, незалежно від техніко – організаційного здійснення страхових операцій, економічна суть їх єдина настільки, наскільки єдиною є суть кредитних операцій, які обслуговуються в процесі страхування. Тому в усіх випадках суть кредитного страхування зводиться до покриття негативного результату, котрий кредитори отримують через неплатоспроможність своїх боржників. Виходячи із загальної теорії страхування, є дуже просте визначення кредитного страхування: це господарський механізм, метою якого є покриття випадкових, оцінюваних, майнових потреб, що виникають з ризику забезпечення кредиту. Таким чином, дане визначенні претендує на вияв суті всієї сукупності різних видів кредитного страхування і підведення його особливостей під загальне поняття страхування.

Універсальна сукупність видів кредитного страхування, яка широко використовується в міжнародній страховій практиці, формує ієрархічну піраміду, що має всі ознаки системності. В ролі класифікаційного критерію прийнята відома вже технічно-страхова ознака. Згідно з таким класифікаційним критерієм загальне поняття "Кредитне страхування" складається з двох таких же понять, але нижчого порядку: сектора делькредерних кредитно-страхових відносин, при яких страхувальником виступає боржник. Нижчу верству складових елементів піраміди як в одній, так і в другій групі складають різні види страхування відповідного делькредерного і заставного походження. Відповідно, пірамідальна система видів кредитного страхування представляється, виходячи з характеру сучасного страхового ринку. (Див. Схему 1.3).

Схема 1.3

Система видів кредитного страхування

Як видно із представленої схеми, двочленовий характер