рік повинні бути завіреними Управлінням статистичної звітності. Це підтверджує достовірність відображених в них показників, у випадку їх недостовірності відповідальність за можливі негативні наслідки для банку через це несе орган, що визнав дійсність цих форм звітності.
Крім наявності чисельних даних показників для розрахунку коефіцієнтів для оцінки фінансового стану і визначення класу позичальника можна скласти досить чітке уявлення про підприємство.
Отже, яке ж уявлення про Позичальники мають Баланс (форма № 1) на 01.01.2005 р. та форма № 2 за 2004 року? Розглядаються показники на кінець звітного періоду. Аналізуючи показники розділу І активу балансу, можна побачити, що залишкова вартість основних засобів складає приблизно 30 % від їх первісної вартості, тобто вони досить зношені. Збільшився також обсяг незавершених капітальних вкладень.
Розглядаючи II розділ активу балансу, бачимо, що його левову долю складає готова продукція і виробничі запаси. Це грає на руку підприємству, оскільки найбільш ліквідним показником в цій групі є саме готова продукція.
В III розділі активу балансу майже половину від його підсумку складає вартість товарів відвантажених, але не сплачених в строк. Це не створює впевненості в тому, що у найближчий час ці кошти все-таки надійдуть на розрахунковий рахунок підприємства в повному обсязі. У підприємства також практично відсутні найбільш швидколіквідні активи (короткострокові фінансові вкладення + грошові кошти).
В І розділи пасиву балансу найбільшу питому вагу має статутний фонд (оскільки Позичальник є підприємством з державною формою власності). Прибуток звітного року невеликий і розраховується як різниця між прибутком, використаним в звітному році, і збитками звітного року.
Довгострокові кредити та позики Позичальник в звітному році не використовував.
В Ш розділі пасиву найбільш значущим показником є кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги, не сплачені в строк. Вона набагато перевищує дебіторську заборгованість. На підприємстві також „вісить” чимала кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги, строк оплати яких не настав, і до того ж вона значно перевищує аналогічний показник дебіторської заборгованості. Крім того, Позичальник має велику заборгованість перед бюджетом на день надання заявки на одержання кредиту – 226,6 тис. грн.
Взагалі баланс підприємства вважається ліквідним, якщо сума розділів II та III активу перевищує суму розділів II та ІІІ пасиву.
З балансу також видно, що у Позичальника відбувається значний рух грошових коштів як в національній валюті, так і в іноземній (американські долари), що свідчить про стабільність надходжень грошових коштів. Причому цей рух грошових коштів відбувається майже повністю (а в іноземній валюті повністю) у зв'язку з виробництвом та продажем продукції. Крім того, підприємству вдалося значно знизити розмір дебіторської заборгованості, кредиторська ж залишилася на тому ж рівні.
Аналізуючи дані показників форми № 2, бачимо, що результатом від основної діяльності Позичальника все ж є збиток. Тобто, послідовно відраховуючи з виручки від реалізації продукції ПДВ, акцизний збір і, нарешті, витрати на виробництво реалізованої продукції, результат від реалізації отримаємо зі знаком "мінус". Це не може не насторожувати, оскільки вважається, що саме від основної діяльності підприємство повинно отримувати стабільні доходи, що покривають всі витрати по виробництву і реалізації продукції.
Але у підприємства в звітному періоді були також інші операційні доходи (в тому числі від реалізації основних фондів, нематеріальних активів і матеріальних цінностей), а також інші позареалізаційні доходи. Тому в цілому підприємство закінчило звітний період з балансовим прибутком (сума останніх двох показників і результату від реалізації).
Визначення фінансового стану Позичальника в філії Укрексімбанку в м. Кіровограді.
Методика оцінки фінансового стану та визначення класу позичальників розроблена відповідно до Рекомендацій, затверджених постановою Правління НБУ № 323 від 29.09.1997 року, та на виконання п. 4 Протоколу рішення Правління ВАТ „Укрексімбанк” від 10 липня 2002 року № 216.
Методика має мету:
· мінімізувати ризики при кредитуванні;
· забезпечити ліквідність банку, вивільнити ресурси;
· покращити ефективність кредитних вкладень.
Методика використовується установами Укрексімбанку у наступних випадках:
· для визначення якості позик в задачі „Кредитний портфель”;
· на стадії надання позик;
· розрахунку резервів для відшкодування можливих втрат при кредитуванні.
При проведенні оцінки позичальників банки мають розрізняти такі їх основні категорії:
· юридичні особи (крім комерційних банків);
· комерційні банки;
· фізичні особи.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи (крім комерційних банків) банк має врахувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як:
· обсяг реалізації;
· прибуток та збитки;
· рентабельність;
· коефіцієнти ліквідності;
· грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальників) для забезпечення повернення позики та сплати відсотків за неї;
· динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості.
Також мають бути враховані фактори суб'єктивного характеру:
· ефективність управління позичальника;
· макроекономічна ситуація в економіці і стан розвитку в галузі позичальника;
· ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці і галузі;
· наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника та інш.;
· історія погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому.
Оцінка фінансового стану позичальника – комерційного банку здійснюється на підставі:
· дотримання обов'язкових економічних нормативів та оціночних показників діяльності комерційного банку, передбачених Інструкцією № 10, затвердженою постановою Правління НБУ від 30.12.1996 р. № 343;
· наявності прибутку та збитків;
· аналізу якості активів і пасивів;
· створення резервів;
· виконання зобов'язань комерційним банком в минулому;
· якості, банківського менеджменту.
При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи мають бути враховані:
· соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів, роботи, сімейний стан і наявність реальної застави;
· вік та здоров'я клієнта;
· загальний матеріальний стан клієнту, його доходи та витрати;
· користування банківськими позиками у минулому та своєчасність