Інші "правила гри", ніж при страхуванні кредитів виникають, коли страхова фірма виступає як гарант по забезпеченню повернення кредиту. Наприклад, в Росії, згідно Цивільного Кодексу, гарант несе лише додаткову відповідальність і повинен платити по зобов'язаннях боржника лише при недостатності у останнього коштів.

Підводячи підсумок, необхідно підкреслити, що норми чинного цивільного законодавства, в тому числі і Закон України "Про страхування", в принципі, не можуть забезпечити в повній мірі захист інтересів банку при страхуванні ризику неповернення кредиту. Передусім, це пов'язано з тим, що так чи інакше зобов'язаним перед кредитором залишається первісний боржник тобто позичальник і наявність договору страхування не дає додаткових правових гарантій повернення кредиту. А це означає практично повну залежність повернення кредиту від сумлінності і грамотних дій позичальника. Можливо, логічніше було б використовувати механізм страхування на окремих етапах комерційної програми, на здійснення якої було взято кредит, зокрема, ризиків несплати позичальнику конкретним підприємством за поставлену цьому підприємству продукцію, непостачання, зменшення рентабельності угоди, страхування перевезення вантажів.

Цілком зрозумію, що зазначені "вузькі місця" страхування ризику неповернення кредиту не можуть бути ліквідовані і укладанням тристороннього договору страхування (банк – позичальник – страхова компанія), так як страхова компанія в будь-якому випадку не зацікавлена модифікувати цей договір в договір поручительства або чим більше в договір про переведення боргу. Іншими словами, в тому випадку, якщо ризик неповернення кредиту страхується, неминуче залишається найширше поле для зловживань, омани, шахрайства.

Банкам же поки при страхуванні ризику неповернення кредиту доводиться покладатися виключно на порядність позичальника і керівництва страхових компаній, з якими вони контактують.

Цесія

Банківські кредити, забезпечені цесіями, мають для банків перевагу в тому, що вони, поруч з позичальником, несусь відповідальність до третьої особи як гарантії повернення кредиту. Крім того, солідність і платоспроможність боржника позичальника регулярно наперед перевіряється позичальником.

Але в кредитах під уступку вимог можуть також лежати значні небезпеки, так як боржник позичальника може створити діючими, тобто маючими силу, всі заперечення по відношенню до банку, які він може висовувати до цедента (позичальника), наприклад, відмову здійснити платіж через помилкову або недостатню поставку. Достатнє забезпечення в кредитах під уступку вимог залежать від згоди боржника позичальника сплатити певну суму.

Небезпеки можуть з'являтися особливо в негласній цесії:

- вимога може бути вже уступленою іншому байку або постачальнику. Інший цесіонарій, тобто банк, що видав кредит, не отримує вимоги, незважаючи на повну довіру.

- позичальник відраховує надходження платежів не до банку.

- уступку було виключено між банком і боржником позичальника згідно договору.

- вимога не існує.

Часткові цесії можуть бути невигідними, якщо позичальник має великий і швидкий обіг вимог. В цьому випадку банк отримує важливе завдання від керівництва: перевірка рахунків, надходження сум і заміна цесій. Вимоги, що охоплюються пролонгованим зберіганням продавцем права власності на товар до моменту його повної оплати, виникають за обставин, які не задовольняють взагалі ні позичальника, ні банк.

Ці недоліки можуть, по можливості, бути виключеними глобальною цесією. Вимоги переходять до банку вже в момент їх виникнення.

При глобальній месії контроль за надходженнями вимог іноді складний. На практиці призначаються фінансові інспектори, які час від часу перевіряють бухгалтерські книги позичальника, зокрема, рахунки клієнтів.

ВИСНОВКИ

Зрозуміло, що в Україні система способів забезпечення кредитів знаходиться ще в стадії становлення. Щоб досягти того рівня, що існує в країнах з розвиненою ринковою економікою, потрібно не тільки багато часу але й зусиль законодавчої та виконавчої влад, які б, з урахуванням економічної кон’юнктури, що склалася на даний час в країні, постійно вишукували шляхи для її покращення. Покращення в даному випадку передбачає створення більш сприятливих умов для функціонування банків, спрямованих передусім для більшої доступності кредитів для потенційних позичальників. Тобто законодавчі зміни повинні сприяти стимулюванню ділової активності.

Що ж стосується рівня облікової ставки НБУ, то її величина формується не тільки під впливом політики Уряду та НБУ, але й зовнішніх факторів (ситуації на великих міжнародних валютних, фондових та товарних біржах). Вплив ставки НБУ на вартість кредиту (річного проценту за користування ним) виражається в тому, що банк іноді купує кредитні ресурси НБУ, і тому процент за користування кредитом, що сплачується позичальником банку, повинен перевищувати ставку НБУ на цей час.

Практика забезпечення кредитів, яка зараз склалася в Україні, свідчить про схильність банків до застави. Через зрозумілі труднощі у здійсненні підприємницької діяльності, так4і форми забезпечення кредиту, як гарантія, поручительство, страхування ризику неповернення кредиту та уступка вимог до третьої особи використовуються значно рідше. Економіка повинна набути цивілізованих форм як під впливом ефективного державного регулювання, так і з боку формування свідомості вітчизняних підприємців в плані їх ставлення до обов’язків платити податки. І розширення тих рамок, в межах яких дозволено зараз діяти як банкам, так і підприємствам сприятиме розширенню застосування інших форм забезпечення кредиту, а не тільки застави.

Крім того, зараз, спираючись на вказівки Головного банку в системі Укрексімбанку, Укрексімбанк обмежив надання строкових кредитів без забезпечення. Навіть яким би привабливим не був проект заходу при 100%-ній гарантії його здійснення. Виходить, носії дійсно прибуткових проектів, але які не мають забезпечення для одержання кредиту і до того ще не працювали з банком раніше, не мають шансів отримати кредит для здійснення задуманого заходу.

Отже, в даній ситуації між можливим прибутком та обережністю,