Банки беруть у заставу не будь-які цінні папери, а тільки такі, які належать відомим, солідним емітентам, мають офіційне котирування на фондових біржах, приймаються до обліку або як застава у Центральному Банку. До них відносяться:

· державні цінні папери і цінні папери, що гарантуються державою;

· акції і облігації великих акціонерних банків і промислових компаній, які обертаються на біржах;

· банківські ощадні і депозитні сертифікати та інш.

Попередній контроль в даному випадку полягає в перевірці якості запропонованих у заставу цінних паперів і права власності на них потенційного позичальника. У наступному порядку банк повинен зосередити увагу на аналізі кон'юнктури ринку цінних паперів з тим, щоб мати в заставі лише ліквідні їх види. В договорі про заставу повинні бути перелічені всі види цінних паперів, прийнятих у заставу, ціна за номіналом і ціна їх придбання, порядок зберігання, можливість заміни, величина маржі.

2. З'явилася можливість застави валюти.

Вказівка, яка містилася в "Основных положениях о регулировании валютных операций на территории СССР" Держбанку СРСР від 24.05.1991 р. № 352, дозволяла уповноваженим банкам надавати кредити клієнтам під заставу іноземної валюти. Ця вказівка тривалий час носила скоріше декларативний характер. Причина – відсутність валюти у клієнтів банку. Тому застава валюти практично була відсутньою.

В теперішній час окремі підприємства, опинившись в скрутному фінансовому становищі, змушені продавати валюту, яка була у них, хоча деякі з них мають реальну можливість взяти під заставу валюти кредит. В той же час банки через невідпрацьованість цього виду застави неохоче беруть валюту у заставу.

А між тим тут мається ряд привабливих моментів для сторін. Особливістю цього виду застави є те, що не треба використовувати встановлений Законом "Про заставу" порядок реалізації предмету застави через суд.

"Основными положениями" Держбанку передбачається, що у випадку відмови боржника виконати вимоги по поверненню кредиту інвалюта реалізується через уповноважені банки на внутрішньому валютному ринку і за рахунок гривневої виручки від її реалізації покриваються вимоги кредиторів.

Інша безумовна перевага валюти – можливість вартісного аналізу предмету застави.

Поки із всього різноманіття валют в ходу дві: американський долар і німецька марка. Спеціалісти знаходять десятки причин популярності саме цих валют. Однак їх заставна популярність пояснюється швидкістю їх реалізації. Доведено, що валюту, яка не знаходиться в активному обігу, реалізувати значно трудніше.

В діловому світі (з урахуванням спеціалізації банку і курсової різниці) розповсюджена практика встановлення заставної вартості валюти, що закладається, яка не перевищує 90 % курсу, діючого на даний момент.

В окремих випадках валюта оцінюється від 50 до 70 % від курсу. До числа інших незаперечних переваг цієї застави відноситься майже 100-процентна відсутність витрат по її зберіганню, так як йдеться про валютний рахунок, бажано в банку заставодержателя. Крім того, здійснюється нарахування процентів, яке дозволяє нарощувати валютну масу, що служить забезпеченням виданого кредиту.

Поруч із позитивними моментами в заставі валюти треба враховувати і деякі недоліки. Йдеться про незахищеність валютних рахунків від дій, подібних "замороженню" валюти.

У зв'язку з невідпрацьованістю цього виду застави хотілося звернути увагу на наступне:

1) В деяких регіонах точиться боротьба за вигідного клієнта. Надаючи кредит, банк має реальну можливість впливати на боржника. Тому бажано, щоб він перевів валюту в банк заставодержателя.

Припустимо, що пункт проекту договору про те, що заставодавець – власник валюти і що вона не заставлена – перестрахування. Однак ця вимога все ж не позбавлена підстави. Заставодержатель має право (не фіксуючи в договорі і до його укладання) отримати нотаріально засвідчений документ – заяву із зазначенням джерел походження валюти і її належності заставодавцю. Заява про те, що валюта не заставлена, оформлюється так же само, як і інші види застави. Очевидно, що ведення Книги запису застави для заставодержателя потрібно вважати обов'язковим.

2) Уявляється, що в умовах інфляції курс буде зростати, тому формулювання в проекті договору "Заставодержатель по домовленості сторін не має права продати заставлену валюту нижче курсу на дату __.__.____" всього лише декларація. Заставодержатель, зв'язавши себе договором, у випадку зміни фінансово-економічної ситуації може опинитись у невигідному становищі. Однак валютна застава і тут його врятує, так як можна залишити у себе валюту і чекати на сприятливу кон'юнктуру.

3) В тому випадку, якщо валюта залишається на рахунку в іншому банку, заставодавець повинен довести до відома про заставу валюти свій банк, вручивши йому примірник договору про заставу і надавши заставодержателю зобов'язання про те, що всі операції з валютою надалі будуть проводитись у відповідності з цим договором.

Незайвим буде згадати, що у пошуках клієнтури банки все частіше звертають увагу на фізичних осіб, тому всі рекомендації, викладені вище, прийнятні і у випадку видачі споживчого кредиту, на даному етапі цей вид застави найбільш перспективний і менш ризиковий.

4) Поступово починає відроджуватись застава нерухомості (іпотека). Об'єктом іпотеки можуть бути будівлі, споруди, устаткування, підприємства тощо. Що ж стосується роботи банків та інших комерційних структур з нерухомістю, то, враховуючи проблематичність визначення ринкової ціни предметів нерухомого майна, найбільш розповсюдженою є модель – видача кредитів строком до 1 року під високі проценти під заставу нерухомості, в основному квартир.

Цілком зрозуміло, що