Етапи реалізації заставного права

Щоб застава могла стати реальною гарантією повернення кредиту, необхідне дотримання ряду економічних і юридичних вимог.

До економічних вимог відносяться: правильний вибір об'єкту застави, оцінка його вартості, визначення виду застави, організація в необхідних випадках контролю за збереженням предметів застави.

Юридичні вимоги наступні: чітке визначення прав і обов'язків заставодавця і заставодержателя, правильне оформлення заставних документів у відповідності із видом застави, порядок реєстрації і зберігання заставних документів. Тим самим вибудовується декілька важливих етапів реалізації заставного права.

1. Вибір об'єкту застави – перший і найбільш відповідальний етап.

Головною вимогою до вибору різного виду майна в якості застави є рівень його ліквідності. Найбільш ліквідним об'єктом, який має найвищий рейтинг якості, є, звичайно, грошові кошти (готівка і залишки коштів на термінових депозитах, ощадних вкладах, валютних рахунках). Разом з тим і у випадку з ними вимагається дотримання певних умов. Так, щоб залишки коштів на рахунках можна було прийняти в якості застави, необхідно, щоб ці рахунки були відкриті в тому ж банку, який видає позику. У випадку, коли банк надає гривневий кредит, використовуючи в якості застави кошти на валютному рахунку позичальника, він повинен передбачити можливість при необхідності заблокувати вказаний рахунок на суму, еквівалентну величині виданого кредиту.

При визначенні якості таких об'єктів застави, як товарно-матеріальні цінності (готова продукція, напівфабрикати, виробничі запаси), можна користуватись більш широким набором критеріїв. До них відносять: швидкість реалізації, відносна стабільність ціни, легкість оцінки, тривалість зберігання, ступінь матеріального зносу, можливість страхування. Крім того, для даних цінностей як об'єктів застави важливо визначити режими зберігання і використання.

При банках доцільно створити спеціалізовані підрозділи по контролю за заставою. В обов'язки цього підрозділу повинна входити економічна і юридична оцінка даного майна, а також, у випадку необхідності, його реалізація. Ця служба розробляє заставну документацію, дає висновок на кредитний комітет по даному виду застави, підготовляє проект заставного договору з урахуванням специфіки пропонованого об'єкта. Ця ж структура займається прийняттям в заклад на власні складські площі, забезпечує виділення охорони і стежить за дотриманням належних умов зберігання і фактичною наявністю заставленого майна.

2. Оцінка вартості застави – важливий і дуже непростий етап, який слідує безпосередньо за визначенням достатньої (тобто необхідної з точки зору банку – кредитора) вартості застави.

На самому початку існування заставних відносин оцінка вартості застави, її адекватність сумі кредиту здійснювалась в більшості випадків більш ніж приблизно. Справа не тільки в тому, що заставодавці, як правило, заявляють завищену вартість свого майна. У складному становищі знаходиться і заставоотримувач. Проблема в тому, що об'єктивна оцінка цінностей, що заставляються, пов'язана із визначенням їх ринкової вартості. Тим більш важко розраховувати на цей механізм в умовах інфляції та нестабільних правил оподаткування.

Бувають випадки, коли позичальник ще до закінчення строку погашення кредиту змушений знов таки через обмеженість терміну ревності товару «поновлювати» заставу: реалізовувати частину раніше опечатаної партії, а замість неї надавати в якості гарантії іншу. Якщо вони еквівалентні за вартістю, то ніхто заперечувати не стане. Але хто, крім експерта, зможе це визначити?

Висновок очевидний: для оцінки вартості застави краще за все звернутись до незалежних експертів.

Слід також додати, що в договір застави можна внести пункт, що передбачає право заставодержателя змінювати величину маржі (різниця між вартістю прийнятих у заставу цінностей та величиною кредиту і плати за нього) при зміні кон'юнктури і виникненні нових обставин.

3. Визначення виду застави.

Тут мета полягає в тому, щоб із різних варіантів вибрати такий вид застави, який найбільш повно відповідає умовам конкретної кредитної угоди.

По-перше, цей вибір можна зробити між звичайною заставою та закладом. В останньому випадку у заставодержателя (банку) з'являються деякі особливі обов'язки і права:

· вживати заходів по забезпеченню цілісності предмету застави (закладу), не припускати його зіпсованості;

· застрахувати предмет в обсязі його вартості за рахунок і в інтересах заставника.

Одночасно по договору банк може придбати право користування предметом закладу. Придбані таким чином майнові вигоди повинні спрямовуватися на покриття видатків по утриманню вказаного предмету або зараховуватися в рахунок погашення процентів по кредиту або самого кредиту.

Сфера застосування закладу невелика. Це пов'язано, з одного боку, з браком у банків приміщень для зберігання відповідних цінностей, з другого ж боку, з тим, що даний варіант припускає вилучення відповідного майна з корисного господарського обігу. Крім того, не будь-який предмет застави за своїми природними, натурально-речовими характеристиками може стати предметом закладу. Тому в сферу закладу потрапляють, як правило, коштовні камені і вироби з них, золото і вироби з нього, валютні цінності, предмети мистецтва, деякі види рухомого майна.

Як показує практика, більшість предметів застави залишається у заставодавців. Але і в цьому випадку можливі різні режими володіння, зберігання та користування предметами застави заставодавцями, які повинні бути чітко зафіксовані в договорі застави.

По-друге, вибір слід зробити між варіантами застави за способом володіння предметом застави (варіант обговорюється в договорі):

· без права продажу;

· з правом продажу;

· з правом здачі в оренду.

В першому випадку повинно бути передбачено зобов'язання заставодавця достроково погасити основний борг і проценти або перевести такий борг на особу, яка купила предмет застави. В третьому випадку слід передбачити в договорі пункт про обов'язок заставодавця повідомити заставодержателя про здійснену