По-третє, слід зробити вибір між варіантами застави за способом (місцем) зберігання і користування предметами застави (ТМЦ):

· тверда застава;

· застава товарів в обігу.

Про тверду заставу було сказано вище. Сюди слід додати, що в цьому випадку можливе нотаріальне засвідчування режиму зберігання шляхом накладення певного знаку.

В другому випадку заставодавець має право замінювати товари іншими зразками подібного роду, але таким чином, щоб сума вартості товарів не стала меншою зазначеної в договорі. Іншими словами, предметом застави тут є не товарна маса, а деяка сума вартостей. При цьому заставодавець повинен вести спеціальний облік вибуваючих та надходжуваних у заміну вибувшим предметам застави, маючи на увазі, що необхідно підтримувати обов'язковий їх залишок на кожний день.

4. Контроль за зберіганням об'єкту застави.

Здійснюється він в попередньому і подальшому порядку відносно укладання кредитної угоди.

Попередній контроль має за мету перевірити відповідність запропонованого позичальником заставного матеріалу необхідним вимогам. Головними напрямками банківського контролю на цій стадії є:

· перевірка права власності (повного господарського відання) потенційного позичальника на пропонований об'єкт застави;

· визначення якості, вартості, місця і порядку майбутнього зберігання об'єкту застави, способів забезпечення його цілісності.

Необхідно також перевірити, чи не заставлене запропоноване майно по іншому договору застави. В результаті проведеної перевірки банк може відвернути заяву клієнта на надання позики, якщо вказані вимоги не виконуються або можуть бути не виконані в майбутньому.

Подальший контроль потрібний для того, щоб:

А) стежити за точністю виконання заставодавцем умов договору;

Б) своєчасно одержувати достовірну інформацію про склад і вартість предметів застави, що реально є в наявності;

В) спостерігати за ринковою кон'юнктурою, яка показує можливості продажу предметів застави.

Якщо предмет застави залишено у володінні заставодавця, то в договорі слід передбачити пункт про характер і періодичність відомостей, що надаються заставодавцем банку (дані про фактичний обсяг і вартість заставлених цінностей в розрізі окремих видів або груп цінностей). На підставі цих відомостей банк отримує можливість перевіряти забезпечення наданого кредиту, порівнюючи вартість фактичної застави у наявності (за відрахуванням маржі) з сумою кредиту. При виявленні нестачі забезпечення банк повинен поставити вимогу (якщо це заздалегідь обумовлено в договорі) поповнення частини застави, якої бракує, відповідними цінностями.

Подальший контроль включає в себе також перевірку банком порядку ведення заставодавцем спеціальної книги запису застав.

5. Звернення стягнення на предмет застави – заключний етап реалізації заставного права при невиконанні позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Договір застави обов'язково повинен містити пункт стосовно того, коли і як банк може скористатися правом звернення стягнення для забезпечення повернення позики. Крім того, в ньому може бути обумовлено пільговий строк, на протязі якого клієнт може і повинен прийняти додаткові заходи для вишукування необхідних джерел погашення свого боргу. Тільки по закінченні цього строку, якщо результат не змінився, можна звертатись до Господарського суду чи до суду. Саме вони визначать, яким чином буде продано заставлене майно.

В Господарський суд (або суд) банк повинен надати всю необхідну документацію:

· позовну заяву;

· кредитний договір;

· договір застави (заставне зобов'язання).

Процедура звернення до суду та задоволення позовної заяви, включаючи її розгляд і процес реалізації заставленого майна, справа трудомістка і вимагає багато часу. Якщо сума, яка виручена від продажу заставленого майна, недостатня для погашення боргу перед банком, останній має право отримати суму, якої бракує, із іншого майна боржника, але вже на загальних підставах, не користуючись перевагами заставодержателя.

Реалізація заставленого майна.

У випадку неповернення кредиту та / або відсотків за користування ним або у випадку несплати пені за прострочення виконання зобов'язань по кредитному договору (в залежності від того, як це записано в договорі застави) виникає необхідність реалізувати предмет застави.

Реалізації предмету застави у відповідності до статті 20 Закону "Про заставу" повинно передувати звернення стягнення на заставлене майно.

Банк отримує право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання строку погашення кредиту та / або відсотків, забезпечених заставою, позичальник не погашає їх, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням Господарського суду, якщо інше не передбачене Законом, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріусів (у тому випадку, коли договір застави було нотаріально посвідчено).

З метою прискорення звернення стягнення та наступної реалізації заставленого майна рекомендується використовувати такий порядок:

· банк звертається до позичальника з письмовою претензією, в якій вказується на факт непогашення заборгованості по кредиту та /або відсоткам (з зазначенням суми заборгованості), а також пропонується дати дозвіл на реалізацію предмету застави;

· позичальник надає позитивну відповідь на претензію банку; у відповіді надається дозвіл банку на реалізацію предмету застави у відповідності до умов договору застави та діючого законодавства (у зв'язку з неможливістю самостійно розрахуватися за наданий кредит та / або відсотки за користування ним).

Такий (або аналогічний) порядок звернення стягнення на заставлене майно повинен бути передбачений у договорі застави.

Тільки при неотриманні від позичальника позитивної відповіді на претензію у встановлений Господарським процесуальним кодексом термін (30 днів з моменту отримання претензії позичальником з врахуванням часу поштового обігу), необхідно направити позовну заяву в Господарський суд. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення Господарського суду.

При заставі майнових прав реалізація предмету застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права (наприклад, права отримати кошти за поставлений позичальником його контрагенту товарно-матеріальні цінності чи надані послуги). Договір застави майнових прав необхідно реалізувати шляхом укладання між позичальником та банком договору уступки вимоги