Якщо у заставу по кредиту, виданому в національній валюті України, було взято майнові права по контракту між резидентом України (позичальник) та нерезидентом (контрагент позичальника), реалізація майнових прав провадиться у наступному порядку:

· при невиконанні позичальником зобов'язань по кредитному договору, забезпечених заставою, позичальник на вимогу банку надає своєму контрагенту повідомлення про договір застави майнових прав (копія повідомлення надається банку). Одночасно позичальник своїм листом надає право банку самостійно здійснювати у встановленому валютним законодавством порядку продаж всієї валюти, що надходить на валютний рахунок позичальника в якості оплати по контракту з нерезидентом, а отриманий еквівалент в національній валюті України спрямовувати на погашення кредиту та / або відсотків за користування ним;

· банк самостійно здійснює продаж валюти, що надходить на валютний рахунок позичальника, а отриманий еквівалент спрямовує на погашення заборгованості по кредиту та /або відсоткам за користування ним.

У випадках нотаріально посвідчених договорів застави, при неотриманні дозволу заставодавця на реалізацію заставленого майна, банк звертається до нотаріальної контори або до приватного нотаріуса за отриманням виконавчого напису на договорі застави для отримання права на реалізацію предмету застави.

Порядок та умови отримання виконавчого напису встановлено Інструкцією "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1996 р. № 185/5).

У нотаріальну контору чи до приватного нотаріуса банком надаються наступні документи:

А) нотаріально посвідчений договір застави;

Б) довідка про розмір непогашеної банку заборгованості;

В) довіреність особи, яка здійснює оформлення виконавчого напису, від імені керівника філії банку;

Г) копію платіжного документу про сплату держмита у розмірі 2 % від суми предмету застави (у відповідності до Декрету "Про державне мито");

Д) копію повідомлення заставодавцю про те, що банк починає реалізацію заставного права у відповідності до умов договору застави.

Розмір державного мита, яке сплачується за здійснення виконавчого напису, становить 2 % від суми, що стягується.

При зверненні за отриманням виконавчого напису необхідно враховувати, що нотаріус здійснює виконавчі написи, якщо:

· подані документи підтверджують безспірність заборгованості заставодавця перед заставодержателем. Для отримання виконавчого напису на договорі застави нотаріусу необхідно надати наступні документи:

а) оригінал кредитного договору з позичальником;

б) документ, що встановлює прострочення виконання позичальником своїх обов'язків по кредитному договору;

в) оригінал договору застави.

· зі дня виникнення права вимоги по кредитній угоді пройшло не більше
трьох років.

Виконавчий напис, що здійснюється нотаріусом, повинен містити:

· посаду, прізвище та ініціали нотаріуса, що здійснив виконавчий напис;

· найменування та адреса заставодержателя;

· найменування та адреса заставодавця;

· посилання на предмет застави, що підлягає реалізації;

· посилання розміру плати за здійснення виконавчого напису та суми державного мита;

· посилання на статтю Закону "Про нотаріат", на підставі якої вчинено виконавчий напис;

· дата вчинення виконавчого напису;

· номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі;

· підпис нотаріуса, що вчинив виконавчий напис, печатка.

Відмова нотаріуса від вчинення виконавчого напису може бути оскаржена банком в судових органах.

Після здійснення однієї з вищевказаних дій банк приступає до реалізації майна заставодавця.

Реалізація майна, відносно реалізації якого є відповідне рішення Господарського суду чи виконавчий напис нотаріуса, провадиться судовим виконавцем. Банк у цьому випадку повинен надавати допомогу судовому виконавцю у підшукуванні покупців на заставлене майно та інш.

При реалізації державного майна необхідно враховувати, що у відповідності до ст. ст. 20 та 21 Закону "Про заставу", реалізація заставленого майна державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, здійснюється виключно з аукціонів (публічних торгів). Реалізація вищевказаного майна здійснюється відповідним органом приватизації.

Тому при реалізації державного майна банк у всіх випадках самостійно не має права його реалізовувати, а повинен звернутися до органу приватизації (регіональне відділення Фонду державного майна) з заявою про продаж державного майна та виконувати вимоги органу приватизації.

Реалізація заставленого майна, що не є державною власністю, проводиться також з аукціонів, якщо інше не передбачено договором застави. Тому, враховуючи складність процедури проведення аукціонів (публічних торгів), рекомендується в договорах застави передбачати можливість реалізувати предмет застави шляхом продажу поза аукціоном (через комісійні магазини населенню, юридичним особам за договорами купівлі-продажу та інш.). Право вибору способу реалізації предмету застави повинно завжди належати банку.

Якщо аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, заставодержатель за згодою заставодавця має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною. У випадках, коли заставодавець такої згоди не дав, то заставлене майно реалізується у встановленому порядку (якщо інше не передбачено договором застави).

Враховуючи те, що згідно до Закону "Про банки та банківську діяльність" банком заборонена діяльність в сфері торгівлі та з метою уникнення непорозумінь з податковими органами; реалізацію заставленого майна доцільно доручити третій особі (посереднику) шляхом укладення з нею договору доручення.

Перед реалізацією заставленого майна банк повинен прийняти предмет застави від заставодавця. При цьому обов'язково потрібно укладати договір купівлі-продажу майна між заставодавцем (продавець) та заставодержателем (покупець) та акту прийому-передачі майна. Складання договору купівлі-продажу необхідне для того, щоб юридично закріпити за банком право власності на передане майно. Майно, що буде реалізовуватися, незалежно від подальшого варіанту реалізації враховується на окремому позабалансовому рахунку 3409.

Є декілька варіантів реалізації майна позичальника – самим позичальником, судовим виконавцем за рішенням Господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса, посередником на підставі укладеного договору доручення між банком та посередником.

Що ж стосується порядку реалізації заставленого майна через посередника, то цей варіант