• на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

• комісійні та брокерські;

• плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Мито вноситься до державного бюджету України.

При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, який застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях і діє на день подання митної декларації.

Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється Державною митною службою України [2;ст19].

Застосування митних тарифів як економічного інструменту захисту на кордоні має відповідні переваги, оскільки, по-перше, тарифи потенційно мають менший негативний ефект, ніж кількісні обмеження (залежно від рівня тарифів і квот). Тариф відповідає підвищенню ціни продукції для іноземних товарів. Залежно від його рівня він може бути компенсований за рахунок відносної ефективності інших витрат виробництва/ збуту. Кількісні обмеження, З іншої сторони, — абсолютний показник. У разі, коли кількісний ліміт досягнутий або вичерпана квота, ринок закривається. По-друге, для інших країн та їх суб'єктів завжди є можливість побачити тарифи, їх розмір визначено і завжди є можливість його зменшити шляхом переговорів. Таким чином, тарифи більш прозорі, ніж кількісні обмеження.

Відповідно до законодавства України в рамках митно-тарифної політики України визначаються:

v принципи формування митного тарифу та інших видів мита та податків транспарентність, сталість, передбачуваність, мож-ливість оперативного реагування);

v вид ставок, які застосовуються (адвалерні, специфічні або комбіновані);

v рівень ставок мита та інших видів еквівалентних мит, по-датків та зборів, що застосовуються в регулюванні зовнішньої торгівлі;

v порядок справляння мита (на загальній, пільговій, сезонній або преференційні основі тощо);

v характер побудови та рівень деталізації товарної номенклатури;

v перелік товарів і країн, які підпадають під дію національної схеми преференцій.

З урахуванням цього імпортний митний тариф повинен застосовуватися з метою:

Ш створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробництва;

Ш регулювання конкурентного впливу іноземних товарів на ринок України з метою розвитку рівної та справедливої конкуренції;

Ш формування раціональної структури споживчого ринку на основі збалансованої пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів;

Ш сприяння структурній перебудові національної економіки України;

Ш покращення стану платіжного балансу держави;

Ш вирішення торговельно-політичних завдань у взаємовідносинах України з іноземними державами, їхніми союзами та групами, в тому числі при проведенні переговорів щодо вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ);

Ш забезпечення реалізації фіскальної функції митного тарифу.

Реалізації зазначених цілей певною мірою повинна відповідати структура митного тарифу, яку умовно можна розподілити на три рівні ставок мита, що існують на даний час. Кожний рівень має відповідати стадії обробки продукції — сировина, напівфабрикати та готові вироби. Цей розподіл на рівні також у цілому відповідає побудові Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі — ГС) та Товарної номенклатури багатьох країн світу.

Якщо розглядати структуру за рівнем ставок, то за модель можна взяти ту, граничний рівень якої на цей час найбільш пристосований до економічних умов та проблем пострадянських країн, і зокрема становить:

· сировини та матеріалів — 0—5 %;

· напівфабрикатів та комплектуючих виробів — 5—15 %;

· готових виробів — 15—ЗО %.

Принципи побудови імпортного тарифу, які застосовуються в Україні:

1. "ескалація митного тарифу" — підвищення ставок мита відповідно до зростання ступеня обробки продукції;

2. "ефективний митний тариф" — встановлення низьких ста-вок для товарів, необхідних для розвитку виробництва з високою часткою новоствореної вартості;

3. здійснення структурної перебудови національної економіки і її розвиток повинні привести до раціоналізації тарифу і поступового зниження ставок імпортного мита у міру підвищення конкурентоспроможності внутрішнього виробництва, що передусім відображається на зростанні його експорту. Якщо експорт товару збільшується, то необхідно зменшити ставки імпортного мита на сировину та комплектуючі, які використовуються для його виробництва, а зниження ставок на кінцеву продукцію може бути зумовлено торговельно-політичними міркуваннями. Митний тариф України побудовано на Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка розроблена на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (Н8 1996) та Комбінованій номенклатурі ЄС.

Рівень ставок ввізного мита було збережено на 90 % товарних позицій, щодо інших — були враховані пропозиції галузевих міністерств та відомств та рішення Митно-тарифної ради України.

У зв'язку із запровадженням в тарифному регулюванні УКТЗЕД існує можливість використання класифікації товарів на рівні 9 та 10 знаків УКТЗЕД для зменшення/підвищення ставок ввізного мита для конкретних товарів, які як правило класифікуються у "буферних" товарних позиціях.

Митний тариф України налічує 10 основних тарифних коридорів, зокрема:

~ тарифні пільги у вигляді 0 % ставки ввізного мита —16,2%;

~ мінімальні ставки ввізного мита 1—2 % — 9,2 %;

~ мінімальні ставки