~ оптимальні ставки ввізного мита 10—15 % — 21 %;

~ високі ставки ввізного мита 20—25 % — 10 %;

~ максимальні ставки ввізного мита ЗО—50 % — 8 %;

~ інші — 10,1 %

Ставки Митного тарифу України:

· адвалерні ставки — 79,8 %;

· специфічні ставки — 17,52 %;

· комбіновані ставки — 4,02 %.

Середня арифметична ставка ввізного мита Митного тарифу України становить 10,7 %, що характеризує помірний рівень захисту економіки від імпорту. Рівень середньої арифметичної ставки ввізного мита за розділами Митного тарифу України на введено у табл. 1.

Таблиця 1. Середньоарифметичне (номінальне) значення Митного тарифу України станом на 1 грудня 2001 р.[12;41].

Групи товарів |

Середньоарифметична ставка ввізного мита, %

пільгова | повна

Всього за групами

1 — 24 | 23,50 | 40,60

Всього за групами

25—97 | 6,96 | 15,64

Всього за Митним тарифом України | 10,70 | 21,20

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається згідно з указани-ми вище положеннями, або у разі неможливості перевірки її чис-лення митні органи визначають митну вартість послідовно, на основі ціни на ідентичні товари й інші предмети, ціни на подібні товари й, інші предмети, діючі у провідних країнах — експортерах вказаних товарів та інших предметів.

З метою приведення зазначеної галузі митно-тарифного регулювання у відповідність до правил СОТ (Угода про митну оцінку ) У проекті Митного кодексу України, який у липні 2001 р. було прийнято Верховною Радою України у другому читанні, було підготовлено відповідний розділ, в якому на законодавчому рівні регламентуються правила визначення митної вартості товарів.

У 2000 р. рішеннями уряду було скасовано мінімальні митні вартості на транспортні засоби та інші товари, які ввозяться на митну територію України.

З метою недопущення заниження митної вартості товарів Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537 вдосконалено порядок визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, який встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 р. № 1598 "Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України". Зокрема, регламентовано термін прийняття рішення щодо визначення митної вартості, також визначено відповідні права й обов'язки митних органів при здійсненні митного оцінювання.

Постановою пропонується врегулювати питання митного оцінювання товарів, які ввозяться громадянами.

Митні збори — це додаткові збори, які стягуються з товарів, що ввозяться (вивозяться), за специфічні умови поставок та інші послуги, які надаються митницею (оформлення транспортних засобів, зберігання товарів під відповідальністю митниці та ін.) [7;Ст.76]. передбачено справляння митних зборів за митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщини, речей, які переміщуються через митний кордон України (в тому числі у міжнародних поштових відправленнях та вантажем), та інших предметів, а також за перебування їх під митним контролем.

Розділ ІІ.

Мито як фіскальний інструмент поповнення державного бюджету.

На сучасному етапі доходи від зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) посідають важливе місце у формуванні Державного бюджету України.

У сучасній економічній літературі домінує таке визначення надходжень від зовнішньоекономічної діяльності: "Митні платежі — це система податків та зборів, якими обкладаються товари, що перетинають митний кордон"[7;5]. Але таке визначення дещо вузьке. По-перше, об'єктом оподаткування зазвичай виступають не лише товари, а й інші предмети, що не є товарами. По-друге, деякі митні платежі не пов'язані з переміщенням товару через митний кордон, а сплачуються за надання митними органами певних послуг у сфері митно-тарифних відносин.

За економічною природою основою доходів від зовнішньоекономічної діяльності є митні податки і збори. Інколи митні збори ототожнюють із митними податками. Зокрема в деяких наукових дослідженнях під митним податком мають на увазі обов'язковий збір, яким оподатковують міжнародний обмін това-рами та послугами [11;117]. Слід зазначити, що митні збори не є податками.

Збори від зовнішньоекономічної діяльності складаються зі зборів за виконання покладених на митницю обов'язків, зборів за надання послуг у галузі митної справи, єдиного збору та консульських зборів. Світовий досвід переконує, що застосування митних зборів у країні має тенденцію до зменшення. Тому варто зауважити, що основною складовою доходів від зовнішньоекономічної діяльності є митні податки.

Митні податки — це непрямі податки, які нараховуються при переміщенні предметів та послуг через митний кордон: податок на додану вартість, акцизний збір, ввізне та вивізне мито [9;353]. За формою взаємовідносин між платником і державою митні податки є непрямими, тобто вони справляються до бюджету держави за допомогою цінових механізмів, причому конкретні платники не завжди є їхніми носіями.

Досвід промислове розвинених країн свідчить, що на етапі трансформування економічних відносин домінує фіскальна функція митних податків.

В Україні у процесі становлення ринкової економіки митні податки виступають інструментом мобілізації валового внутрішнього продукту до Державного бюджету України. Відповідно до бюджетної класифікації України ввізне та вивізне мита є податками на зовнішню торгівлю, а податок на додану вартість і акцизний збір є внутрішніми податками. Така класифікація повністю відповідає положенням "Внутрішні податки або інші внутрішні збори будь-якого типу", в якій зазначається, що ті податки та збори, які застосовуються до вітчизняних товарів та до подібних імпортних товарів, стягуються або примусово стягуються у судовому порядку у випадку імпортованої продукції під час або в місці імпортування, повинні вважатися внутрішніми податками або зборами.

Митні податки в повному обсязі адмініструються Державною митною службою України, яка щоденно зараховує надходження на рахунок Головного управління Державного казначейства, згідно із класифікацією доходів і видатків Державного