Серед основних напрямків розвитку хімизації виробництва можна відмітити такі, як впровадження нових матеріалів, розширення споживання синтетичних смол і пластмас, реалізація прогресивних хіміко-технологічних процесів, розширення випуску і повсюдного застосування різноманітних хімічних матеріалів, що володіють спеціальними властивостями (лаків, інгибритів корозії, хімічних добавок для модифікації властивостей промислових матеріалів і вдосконалення технологічних процесів). Кожний з цих напрямків ефективний саме по собі, але найбільший ефект дає комплексне впровадження.

3.Показники ефективності НТП

Деякі показники ефективності науково-технічного прогресу:

1. Сумарний по роках розрахункового періоду економічний ефект розраховується за формулою:

Эт = Рт- Зт,

де, Ет - економічний ефект заходу НТП за розрахунковий період;

Рт - вартісна оцінка результатів заходу НТП за розрахунковий період;

Зт - вартісна оцінка витрат на заходи НТП за розрахунковий період.

2. Вартісна оцінка результатів за розрахунковий період здійснюється таким чином:

tk

Pt = Pt at,

t=tн

де Pt - вартісна оцінка результатів в t-м році розрахункового періоду;

tн і tk - початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

3. Вартісна оцінка оснвних результатів заходу визначається:

а) для нових предметів праці

Р0t = АtЦt

Уt

де Аt - обсяг застосування нових предметів праці в t році;

Уt - витрата предметів праці на одиницю продукції, що виробляється з їх використанням в році t;

Цt - ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), що випускається з використанням нового предмета праці в t році;

б) для засобів праці тривалого користування

Р0t = Цt *Аt * Bt

де Цt - ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), що виробляється за допомогою нових засобів праці в році t;

Аt - обсяги застосування нових засобів праці в t році;

Bt - продуктивність засобів праці в t році.

4. Висновки:

З данної курсової ми бачимо, що НТП хоча і повільними темпами, в деяких його напрямках, але має чітку тенденцію просування вперед.

Застосування нових технологій дозволяє виробникові заощадити кошти на сировину, електроенергію, робочу силу, організацію виробничого процеса та інше.

Нажаль, Україна не є країною, яка найшвидше зназодить застосування та впроваджує нові технології, хоча задля цього був своренний спеціальний Фонд Розробки та впровадження нових технологій.

Економічній розвиток України має забезпечити нова інноваційна політика, яка грунтується на реалізації кращих вітчиязняних розробок.

На яких принципах Державній інноваційний фонд здійснює відбір та фінансування проектів?

Державний інноваційний фонд прагне забезпечити загальнодержавні та регіональні пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки. Зокрема технології з переробки та збереження продукції сільского господарства, ресурсо- та енергозберігаючі, виробництво нових матеріалів і речовин з високими властивостями тощо.

З початку діяльності Фонду (1993 р.) профінансовано 1852 проекти на загальну суму 698 мільйонів гривень. Прикладами деяких з них можуть послугувати наступні:

Інноваційні проекти з будування літаків Ан-140, Ан-70, створення нового покоління авіадвигунів на АТ “Мотор-Січ" (м. Запоріжжя), виробництво вітчизняних зернозбиральних комбайнів (“Славутич", м.Херсон та “Лан" м. Кіровоград) технологічне переоснащення Вінницької швейної фабрики “Володарка", впровадження технології виробництва нового покоління суден для потреб рибопромислового флоту на Чорноморському судномеханічному заводі (м. Миколаїв), відновлення виробництва телевізійних приймачів на Львівському концерні “Електрон", створення виробництва субстанції інсуліну АТ “Біохімфарма-Основа" (м. Львів) та інші.

На сьогодні вже завершенно 610 інноваційних проектів. Виробленно інноваційної продукції на суму 478 млн. грн. Створенно та збережено 22,5 тис. робочих місць. Крім того, тільки у вигляді різних податків (без урахування суми повернених позик) від підприємств, які здійснюють реалізацію інноваційних проектів, вже надійшло до Державного бюджету близько 362 млн. грн.

Крім того, є й непрямий ефект.

Впровадження вітчизняних науково-технічних розробок та технологій через Інноваційний фонд стримує відтік інтелекту з України, надає перспективу вченим, припиняє втрату Україною наукових ідей, на які держава вже витратила великі кошти.

Залучення іноземних інвестицій є однією з найголовніших проблем Україні. Практика показує, що інветор активніше вкладає гроші в ті виробництва, в яких держава вже взяла частку ризику на себе.

За словами голови Державного інноваційного фонду Україні, доктори технічних наук, Володіміра Новіцького, "… для активізації інноваційної діяльності в державі треба сконцентруватися на наступних пріоритетах: літакобудування, суднобудування, створення нових зразків військової зброї, ракетобудування, біотехнології, інформаційні технології, виробництво енергетичного устаткування, створення нових видів матеріалів, впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій тощо. На підставі визначених пріоритетів потрібно вдосконалити програми інноваційного розвитку регіонів та розробки програми інноваційного розвитку України." Володимир Новицький. Держава повинна підтримувати інноваційну діяльність. / Урядовий кур’єр. 1999. – с.4.

5.Resume.

The main subject of the term paper concerns its attention to the utilization of the new techlogies in the managemnt of the productional process.

However the information above states that the process is not rapidly applied in the productional process, but the tendancy towards its application is constantly moving forward.

The main direction of its application are: the utilization of computer technologies (both personal and network computers), mechanization and automatization of the productional process, the application of the computer’s intellectual abilities, utilization of chemical advantages in the means of production, the overall usage of electric appliancies and energysaving technologies.

The process of the application of the newly developed technologies is constantly moving forward in Ukraine as well. The obstacles to its promotion: lack of sufficient material funds, poor investment, wrong priorities.

6.Cписок використанної літератури.

1. Ворст І., Ревентлоу П. Економіка фірми: підручник – М.: Висша школа, 1994.

2.Горфінкель В.Я. Економіка підприємств, Москва «Банки і біржі», 1996 – с.155-175.

3. Економіка України – 1998 - №10 – с.29-37.

4.