Реферат на тему:

«Міжнародна асоціація розвитку»

План

1. Міжнародна асоціація розвитку

2. Історія МАР

3. Позичальники МАР

4. Кредити МАР

5. Фінансування МАР

6. Внесок МАР у скорочення бідності.

7. 13 Поповнення МАР

Міжнародна асоціація розвитку

Міжнародна асоціація розвитку – MAP (International Development Association – IDA) утворена в році. Місцезнаходження – . Нараховує 160 країн-учасниць, які поділяються на дві групи. До першої групи входить 22 високорозвинуті країни, а також і . Другу групу складають країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – це одна з установ у складі Групи Всесвітнього банку, через яке Банк видає кредити на пільгових умовах. МАР видає довгострокові кредити по нульовій процентній ставці найбіднішим країнам світу. МАР сприяє збільшенню людського капіталу, розробці політики, становленню установ і розвитку фізичної інфраструктури, що надзвичайно необхідно цим країнам для забезпечення більш швидкого екологічно стійкого економічного росту. Метою МАР є усунення нерівності між країнами й усередині країн, особливо в плані доступу до початкової освіти, елементарному медичному обслуговуванню, водопостачанню й каналізації, а також забезпечення доступу більшої кількості людей до суспільних благ за рахунок підвищення продуктивності праці. Тільки що завершена великомасштабна незалежна .

Історія

Коли в 1944 році був заснований Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), більш широко відомий як Всесвітній банк, першочергове завдання цієї установи полягало в тому, щоб допомогти Європі оправитися від руйнівних наслідків Другої світової війни. Коли економічні системи європейських країн були відновлені, Банк переключив свою увагу на країни, що розвиваються. Протягом 50-х років стало очевидним, що найбідніші країни, що розвиваються, нездатні займати необхідний для розвитку капітал на умовах, пропонованих Банком. Для них необхідно було встановити менш обтяжні умови.

З ініціативи США група країн-членів Банку вирішила створити установу, що могла б видавати кредити бідним країнам, що розвиваються, на досить пільгових умовах. Вони назвали цю установу Міжнародною асоціацією розвитку (МАР). Засновники МАР розглядали цю установу як кошти, за допомогою яких багаті країни світу могли б допомагати бідним країнам. Разом з тим, вони хотіли прищепити МАР дисципліну, властиву банку. Із цієї причини президент США Дуайт Ейзенхауер запропонував, щоб МАР була частиною Всесвітнього банку, а інші країни погодилися із цією пропозицією.

Статті угоди МАР набули чинності в 1960 році. Перші позики МАР (відомі як кредити) були затверджені в 1961 році. Вони були видані Гондурасу, Індії, Судану й Чилі.

МБРР і МАР керуються відповідно одними й тимиж самими процедурами. У них загальний персонал, загальна штаб-квартира, вони очолюються тим самим президентом і використовують ті самі строгі стандарти, оцінюючи різні проекти. Різниця лише в тому, що МАР бере свої гроші з іншого “ящика”. Для того, щоб вступити в МАР, країна повинна бути членом МБРР. Членами МАР є 164 країни.

Позичальники МАР

МАР видає кредити країнам, у яких дохід на душу населення в 2002 році становив менш 875 дол. США в рік і в яких немає фінансових можливостей займати кошти в МБРР.

У цей час має право позичати кошти в МАР. Загальна чисельність населення цих країн становить 2,5 млрд людина, тобто половину населення країн, що розвиваються. Приблизно 1,1 млрд людей, що проживають у країнах, що одержує кредити від МАР, живуть менше ніж на 1 дол. США в день. Деякі країни, такі як Індія й Індонезія, мають право на одержання кредитних ресурсів МАР у чинність своїх низьких доходів розраховуючи на душу населення, будучи, однак, досить кредитоспроможними для того, щоб одержувати певні ресурси від МБРР. Ці країни називають “змішаними позичальниками”.

Надання права на одержання кредитних ресурсів від МАР являє собою тимчасовий механізм, що відкриває бідним країнам доступ до достатнього обсягу ресурсів, доти поки ці країни не зможуть одержати на ринках капіталу кошти, необхідні їм для інвестицій. У міру того як економіка цих країн зростає, вони втрачають право на одержання ресурсів від МАР. Після цих коштів отриманих раніше й позик, що погашаються ними, дозволяють МАР видавати нові позики іншим бідним країнам. За весь період існування МАР двадцять три країни, економічні системи яких розвивалися й росли, переступили поріг, що дає право на одержання кредитних ресурсів від МАР. До числа таких країн, які до теперішнього часу втратили це право, належать Китай, Коста-Рика, Чилі, Єгипет, Марокко, Таїланд і Туреччина.

Кредити МАР

Строки погашення кредитів МАР становлять 20, 35 або 40 років, включаючи 10-літній пільговий період погашення основної частини. Відсотки не стягуються, однак стягується невеликий комісійний збір у розмірі 0,75 відсотків фактично виділених коштів. В 2002 фінансовому році (який завершився 30 червня 2002 року) загальна сума кредитів, затверджених МАР, склала 8,1 млрд дол. США, з яких фактично було виділено 6,6 млрд дол. США.

Починаючи з 1960 року МАР виділила кредитів на загальну суму 135 млрд дол. США. МАР виділяє в середньому біля 6-7 млрд.дол. США в рік на проекти розвитку різних видів, особливо на ті, які мають на меті задоволення основних потреб населення, таких як початкова освіта, елементарне медичне обслуговування, доступ до чистої води й користування каналізацією. Крім того, МАР фінансує проекти, цілями яких є охорона навколишнього середовища, створення більше сприятливих умов для розвитку приватного підприємництва, побудова необхідної інфраструктури й підтримка реформ, спрямованих на лібералізацію економічних систем країн. Всі ці проекти сприяють економічному росту, створенню робочих місць, підвищенню доходів і