В наведеній моделі грошового обороту легко розпізнати відмінності між грошовими потоками за їх економічним змістом. Потоки, що опосередковують рух реальних благ і відносяться до сектору грошового обігу, позначені двома стрілками зворотнього напрямку, одна з яких грошова сплошна, а друга реальних благ переривиста. Це потоки 1, 2, 3, 7, 9, 10, 11, 12. Решта потоків 4, 5, 6, 8, 13, 14, 15, 16 становлять фінансово-кредитний сектор, в якому можна виділити фіскально-бюджетний потік /№4/ та кредитні потоки /№5, 6, 8, 13, 14, 15, 16/. В складі цих останніх є чисто фінансові платежі, що пов’язані з придбанням права власності /у формі акцій чи іноземних валютних цінностей/.

Хоча при побудові наведеної моделі допущено цілий ряд умовних допущень в цілому вона досить грунтовно розкриває рух грошей в процесі суспільного відтворення, його послідовність, причинну зумовленість, механізм збалансування та інші характерні риси, що дає можливість глибше зрозуміти це надзвичайно складне економічне явище.

2. Центральні банки, їх походження, призначення

Призначення центрального банку і його специфічне місце в банківській системі обумовлюють основні напрями діяльності банку. Центральний банк є:*

емісійним центром готівкового обороту;*

банком банків;*

органом банківського регулювання та нагляду;*

банкіром і фінансовим агентом уряду;*

провідником монетарної політики.

Емісія банкнот в істо-ричному плані — найдавніший вид діяльності центрального бан-ку. Саме ця діяльність, а точніше потреба в централізації банкнот-ної емісії, спричинила надання одному з банків статусу емісійно-го і започаткувала формування центрального банку.

У XX ст. емісійна діяльність центрального банку зазнала істо-тних змін, зумовлених, по-перше, переходом від системи золото-монетного стандарту до системи обігу грошей, нерозмінних на золото, по-друге, модифікацією грошового обороту — розши-ренням сфери використання депозитних грошей.

Центральний банк у процесі розроблення і реалізації монетарної політики регулює загальну суму грошової пропозиції, а що стосується банкнотної (готівкової) емісії, то він її обмежує відповід-но до зміни реального обсягу попиту на готівку.

Сьогодні в країнах з ринковою економікою готівка становить у . загальній грошовій масі (пропозиції) незначну частку — 5—10%. Незважаючи на це, вона посідає особливе місце в грошовій систе-мі. Комерційні банки пропонують своїм клієнтам замінники готів-ки у формі депозитів, якими можна розпоряджатися з допомогою чеків, карток, переказів тощо, але в кінцевому підсумку комерційні банки залежать від емісійного банку, тому що клієнти можуть за-жадати перетворення своїх банківських депозитів на готівку.

Центральний банк, як правило, має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети. Він зазвичай організовує виготов-лення грошей, регулює їх оборот, вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші, здійснює їх утилізацію.  

Готівка, що емітується центральним банком, у багатьох краї-нах є єдиним законним платіжним засобом на території країни.  Згідно з умовами створення Європейського економічного і валю-тного союзу з 1 січня 2002 р. на території країн, які запровадили євро, емітовані в готівковий обіг євробанкноти і євромонети. Євро стала єдиною валютою на території країн Європейського союзу.

В Україні емісійним центром готівкового обороту виступає Національний банк України, який із завершенням у 1996 р. гро-шової реформи емітує в обіг національну валюту — гривні та ко-пійки. Як емісійний центр країни, він має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обороту.  

Центральний банк як банк банків забезпечує касо-ве, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків.  

Враховуючи монопольне право центрального банку на забез-печення платіжного обороту готівкою, комерційні банки зберіга-ють частку своїх резервів у безготівковій формі на рахунках у цен-тральному банку. Коли у комерційних банків виникає потреба у підкріпленні каси готівкою, вони звертаються до центрального банку, який видає їм готівку в обмін на їх безготівкові резерви. Надлишки готівки комерційні банки здають до центрального бан-ку для зарахування на їхні рахунки. Операції центрального банку щодо касового обслуговування комерційних банків не приводять до зміни обсягів грошової бази, але вони змінюють її структуру, зокрема частку готівкового компонента грошової бази.

Участь центрального банку у розрахунковому обслуговуванні комерційних банків може мати різні форми, що залежить переду-сім від характерного для даної банківської системи поєднання цен-тралізованої платіжної системи і децентралізованої. Централізована система передбачає здійснення міжбанківських розрахунків че-рез рахунки комерційних банків, відкриті в центральному банку. Децентралізована система передбачає два варіанти розрахунків:*

через приватні розрахунково-клірингові центри з проведенням остаточних розрахунків (сальдо взаємних міжбанківських вимог та зобов'язань) через центральний банк;*

через кореспондентські рахунки, які комерційні банки відкривають один у одного.

У багатьох країнах світу, крім централізованої платіжної сис-теми, функціонують децентралізовані системи. Наприклад, у США поруч із централізованою платіжною системою Fed Wire, що на-лежить ФРС і за якою кожний федеральний резервний банк є вод-ночас розрахунковою палатою для банків свого округу, функціо-нує децентралізована система міжбанківських клірингових розрахунків — СНІРS (Сlearing House Interbahk Payments System).

Незалежно від характеру і структури платіжної системи цент-ральний банк в її організації та функціонуванні відіграє ключову роль, яка проявляється у різних напрямах його діяльності, а саме:

* розробленні нормативних документів, що регламентують порядок функціонування платіжної системи;

* організації і проведенні міжбанківських розрахунків;«наданні комерційним банкам надкоротких кредитів (внутрішньоденних — (daylight overdrafts і нічних — overnignts) на за-вершення міжбанківських розрахунків; .

* ліцензуванні спеціальних видів діяльності у сфері міжбан-ківських розрахунків, наприклад проведення міжбанківського клірингу;

* проведенні остаточних розрахунків за операціями між учасниками розрахунково-клірингових центрів.

Центральний банк як