регулювання банківської системи;
·
завдяки зусиллям НБУ, його моне-тарній політиці подолано гіперінфляцію, керованими стали інфляційні процеси.
Цілями реформування банківської системи України на цьому етапі стали:
1. Забезпечення розбудови банків-ської системи, здатної ефективно та адекватно діяти в умовах ринкової еко-номіки.
2. Вдосконалення нагляду за діяль-ністю комерційних банків.
3. Встановлення клімату довіри до банківської системи.
4. Створення умов для ефективної грошової реформи з уведенням в обіг національної валюти — гривні.
5. Посилення мобілізації заощаджень, тобто сприяння розвитку економіки шляхом інвестицій.
6. Розвиток фінансових інструментів, поліпшення грошово-кредитного регулювання шляхом впровадження рин-кових відносин, а не за рахунок дирек-тивного розподілу кредитів.
7. Поліпшення розподілу ресурсів — на користь конкурентоспроможних підприємств.
8. Передача контролю за фінансо-вим станом підприємств механізмам ринку (банки мають відігравати актив-ну роль в ініціації реструктуризації під-приємств, брати участь в оздоровленні їх фінансового стану, а в разі не-обхідності — в ліквідації неплатоспро-можних підприємств).
9. Розв’язання проблеми неплатежів та запобігання їх виникненню.
10. Подальше вдосконалення та підви-щення ефективності платіжної системи.
11. Послаблення державного тиску на кредитну діяльність великих банків.
Отже, банківська система України вже має свою історію. Вона налічує майже десять років, але багата вельми інтенсивними процесами: українським банкам за півроку-рік випадало пройти шлях, на який аналогічні закордонні установи витрачали кілька років, а то й десятиліття. Слід також враховувати, що банківська система в нашій країні формувалася, зазнаючи впливу негатив-них чинників, які не лише не сприяли розвитку, а навпаки — гальмували його.
Йдеться про:
1. Макроекономічні чинники, які зменшують попит на фінансові послуги:
·
кількарічну тенденцію до знижен-ня ВВП;
·
доларизацію економіки;
·
низьку купівельну спроможність фізичних осіб;
·
бартеризацію взаєморозрахунків між суб’єктами підприємницької діяль-ності.
2. Економічні чинники:
·
інфляцію, спад виробництва та спричинене ними “звуження” кола клієнтів;
·
повільний розвиток приватного сектора в економіці, а отже, й невели-ку частку приватного капіталу в бан-ках;
·
податковий прес, який із часом не тільки не слабшає, а посилюється вна-слідок розширення бази оподаткування.
3. Законодавчі та нормативні чин-ники:
·
законодавчу неврегульованість ба-гатьох напрямів роботи;
·
відсутність чітких правил роботи, викликану частими змінами законодав-чих і нормативних документів та супе-речностями в них;
·
не передбачену нормативами про-зорість балансів банків, простір для пе-регрупувань, маніпуляцій, зловживань, захаращеність банківських “вішалок” — рахунків обліку дебіторської та кре-диторської заборгованості, — що при-зводить до появи штучних балансів, які демонструють уявну ліквідність капіта-лу банку.
4. Внутрибанківські (суб’єктивні) чин-ники, які здебільшого можна кваліфіку-вати як слабкий, некомпетентний ме-неджмент:
·
невиправдані кредитні, інвести-ційні та валютні ризики;
·
недооцінку фактора незалежності банківського менеджменту та перетво-рення банку на “кишеньковий” під впливом акціонерів — “метеликів”;
·
гостре прагнення “універсалізації” банку, не супроводжуване побудовою відповідної його інфраструктури;
·
відсутність збалансованої політики управління філіями;
Тепер зупинимося на проблемах, що постануть перед грошовою та банківською системою України на початку XXI століття.
Насамперед — про збільшення кон-куренції на ринку. Закінчуються часи, коли банки України були монополіста-ми на вітчизняному фінансовому рин-ку. Незабаром з’явиться багато фінан-сових посередників, які загострять кон-куренцію. По-перше, активізуються іно-земні банки, які мають більше можли-востей та інструментів. По-друге, ве-ликий вплив матимуть небанківські фінансові установи — кредитні спілки, страхові компанії, інвестиційні фонди, ті ж таки кредитно-гарантійні установи, зареєстровані у 1999 році. Виникне ряд кооперативних банків, які працювати-муть на принципах товариств взаємно-го кредиту. Всі ці структури почнуть енергійно боротися за клієнтуру.
Жорсткішим стане регулювання банківської системи. Коли банки пе-рейдуть у режим щоденного контролю, доведеться звикати до постійної при-сутності державного регулюючого орга-ну. Лояльність, яку Національний банк донині виявляє щодо комерційних банків, краще було б залишити в мину-лому столітті. А вони в свою чергу ма-ють усвідомити, що постійна при-сутність НБУ в їхній діяльності — це не-обхідність.
В Україну дуже швидко приходять нові банківські послуги. Попри крихіт-ний розмір цього сегмента ринку за якихось рік-два клієнти вже не визна-ватимуть банків, у арсеналі яких бракує нових технологій. Сьогодні ними займа-ються 10—15 банків. Проблемою номер один є обєднання банків. Хочуть вони цього чи ні, цей абсолютно нормальний, більше того, просто необхідний процес триватиме. Навіть у здорових американських, європейських, японських банківських системах відбувається злиття банків. В Ук-раїні ж половина банків “нездужає”. В результаті вони або будуть приєднані до потужніших структур, або викрес-лені з Реєстру банків. Близько 50 банків зараз потенційно поставлені перед ви-бором: приєднання або ліквідація.
Традиційне уявлен-ня про банки як інститути, що залуча-ють кошти у вигляді депозитів та розміщують їх шляхом кредитування, суттєво змінюється. З появою нефінан-сових банків чи небанківських інсти-тутів, які займаються банківською спра-вою, постає проблема виживання тра-диційних банків у нових умовах.
2. Комерціїні та кооперативні банки.
Комерційні банки — кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств усіх галузей господарства, головним чином — за рахунок гро-шових капіталів і заощаджень, залучених у вигляді внесків. Комерційні банки — головна ланка кредитної системи.
Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кре-дитно-розрахункове та інше банківське обслуговування юри-дичних осіб і громадян шляхом здійснення операцій і вчинен-ням інших банківських послуг.
Комерційні банки відрізняються:—
за призначенням статутного фонду та засобу його фор-мування. В цьому зв'язку вони виступають у формі акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, за участю іноземного капіталу, іноземні банки та ін.;—
за видами здійснюваних операцій банки бувають універсальні та спеціалізовані;—
за територією діяльності — республіканські, регіональні.
Банки можуть відрізнятися за галузевим призначенням.
Для фінансування республіканських, регіональних та інших програм можуть створюватись спеціальні комерційні банки.
Комерційні банки створюються на акціонерних або пайо-вих засадах. Засновниками комерційних