банків можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних та профспілкових організацій та спеціалізованих громадських фондів.
Частка будь-якого з засновників, акціонерів не повинна бути більшою, ніж 35 % статутного фонду комерційного банку.
Комерційні банки незалежні від виконавчих та розпорядних органів де-ржавної влади та управління під час прийняття ними рішень, зв'язаних з поточною банківською діяльністю. Працівникам органів державної влади та управління забороняється участь, в тому числі шляхом поєднання посад, в органах управління банків.
Комерційні банки можуть створювати союзи та інші об'єднання для ко-ординування власної діяльності та захисту своїх інтересів. Комерційні банки здійснюють свою діяльність на основі ліцензій на здійснення банківських операцій, отримуваних від Національного банку України.
Одночасно з видачею ліцензій на проведення банківських операцій Національний банк України реєструє комерційний банк у книзі реєстрації.
В цілях забезпечення фінансові' міцності та захисту інтересів його клієнтів Комерційні банки повинні дотримуватися еко-номічних нормативів, встановлених Національним банком, а також створювати страхові і резервні фонди.
Комерційні банки приймають і розміщують грошові вклади, здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів та банків-ко-респондентів і їх касове обслуговування. Крім того, вони мо-жуть виконувати всі або деякі з таких операцій:—
ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;—
фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників капіталів, що інвестуються;—
випуск платіжних документів і інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, облігацій тощо);—
купівля, продаж і зберігання державних платіжних до-кументів та інших цінних паперів;—
видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;—
придбання права вимоги з постачання товарів і надан-ня послуг, прийняття ризиків, виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторінг);—
купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти;—
купівля і продаж в державі і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;—
довірчі операції (залучення і розміщення коштів, уп-равління цінними паперами, інше) за дорученням клієнтів.—
надання консультаційних послуг, зв'язаних з банківською діяльністю.
Комерційні банки зобов'язані виконувати операції по касовому вико-нанню бюджету за дорученням Національного банку, їм за-бороняється займатися діяльністю в сфері матеріального ви-робництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також по всіх видах страхування.
Комерційні банки умовах можуть залучати і розміщувати один у одного кошти у формі депозитів, кре-дитів і здійснювати інші взаємні операції.
К.б. самостійно встановлюють процентні ставки по своїх кредитах і комісійну винагороду за послуги.
Стосунки між банками і клієнтами носять договірний характер. Клієнти самостійно обирають банки для кредитне-розрахункового і касовго обслуговування, можуть обслуговува-тись по всіх видах банківських операцій в одному чи кількох банках.
Банкам забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згод, які напрвлені на моно-полізацію ринку банківських операцій в питаннях встанов-лення процентних ставок та розмірів комісійних винагород, на обмеження конкуренції у банківській справі.
К.б. публікують річний баланс та рахунок прибутків і збитків після підтвердження поданих в них відомостей ауди-торською організацією.
Оперативне керівництво роботою банку здійснює правління разом з центральним апаратом.
К.б. та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку. В основі комерційної діяльності банків знаходить-ся прибуток, як спільний показник ефективності праці і голо-вний виток їх розвитку.
Прибутковість банку залежить від ефективності керівництва його власними та позичковими коштами. Рівень доходів можна підняти шляхом зміни структури активних операцій, змінюючи співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних. Для підвищення прибутковості комерційний банк має можливість звернутися до регулювання своєї короткострокової заборгова-ності та депозитних рахунків. Ефективним засобом керівництва власними коштами е така політика в галузі дивідендів, яка надає можливість підвищити ринкову вартість акцій банку та реалізувати додаткові акції по більш вільних цінах. Ця політика надає більший ефект, ніж утримання час-тини прибутку для поповнення власного капіталу, за винят-ком тих випадків, коли швидке збільшення суми депозитів та позик спонукає продавати додаткові акції за будь-яку ціну.
Кооперативні банки — спеціальні кредитно-фінансові інститути, що утворюються товаровиробниками на часткових засадах для задовільнення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах. Кооперативні банки — це фінансово-організаційні центри кооперативних кредитних установ, що поєднуються, як правило, за галузевими або територіальними ознаками. За своїми функціями кооперативні банки в розвинутих країнах наближаються до комерційних банків. Загальні риси кооперативних банків: приватна власність має колективний характер, контроль не може здійснюватись окремими осо-бами, прибуток не ділиться між пайовиками або вкладни-ками, а йде на сплачення процентів за вкладами та на збільшення резервів.
Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 року . Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.
Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.
Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.
Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.
До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю