Р Е Ф Е Р А Т
Об’єднання підприємств в підприємницькій діяльності
План
Вступ
Поняття та ознаки
Види господарських об’єднань
Реєстрація об’єднань
Функції та компетенції господарських об’єднань
Припинення діяльності об’єднань
Висновки
Список літератури
Вступ
Як відомо основними „трьома китами” ринкової економіки є вільна конкуренція, свободі вибору та приватна власність. Якщо ці три складові є присутніми на ринку, то у цій країні має місце ринкова економіка. Якщо хоч одна із складових порушується, тоді відбувається дестабілізація та реорганізація ринку.
Час плинний, із виникненням нових товарів та розвитку ринків, ускладнюються і умови гри на ринку.
Для того, щоб успішно існувати в умовах ринкової конкуренції, як однієї із складових „трьох китів” вільного ринку, підприємства прагнуть об’єднуватись у промислові, промислово-фінансові та інші групи.
Такі групи підприємств визначаються в теорії господарського права як господарські об’єднання, які слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не об’єднаннями.
Саме господарські об’єднання мають таку особливу рису як тяжіння до монополії. Через це вони і отримують згоду Антимонопольного комітету на їх створення. Саме Антимонопольний комітет і здійснює над господарським об’єднанням контроль по дотриманню вимог антимонопольного-конкурентного середовища.
У господарському законодавстві відсутній окремий спеціальний нормативний акт, який містив би норми про господарські об’єднання. Загальними для всіх видів об’єднань актами є: Закон України „Про підприємства в Україні” (стаття № 3), що визначає види господарських об’єднань, основи і порядок їх створення та реєстрації, ознаки об’єднання як суб’єкта права, правове становище підприємств-членів об’єднання; Закон України „Про власність”, у статті 20 якого визначено господарське об’єднання як суб’єкт права колективної власності, у статті 21 зазначено підстави виникнення цього права.
Правове становище Господарських об’єднань визначається у Господарському Кодексі України в статтях 118 – 124, законами „Про банки та банківську діяльність” у статті 26, „Про кооперацію” статті 30 – 33, „Про сільськогосподарську кооперацію” у статті 26 та інших нормативно-правових документах.
Оскільки, створення господарських об’єднань не може суперечити законодавству про захист економічної конкуренції, законодавство про господарські об’єднання узгоджується з відповідними статтями Закону України „Про захист вільної конкуренції”.
1. Поняття та ознаки
Для того, щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції, підприємства прагнуть об’єднуватися у промислові, промислово-фінансові та інші групи. Закон “Про підприємства в Україні” надає підприємствам право об’єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
Такі групи підприємств визначаються в теорії господарського права як господарські об’єднання, які слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не об’єднаннями. Наведене визначення з юридичної точки зору означає, що господарське об’єднання – це один з видів суб’єктів господарського права. Підприємства, які ввійшли до об’єднання, є його членами або його учасниками Закону “Про підприємства в Україні”.
Як суб’єкт права об’єднання має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства.
По-перше, підприємства консолідуються в групи-об’єднання на основі певних матеріальних інтересів. Це об’єднання виробничої, науково-технічної, комерційної діяльності членів об’єднання, централізація управлінських, координаційних функцій тощо.
Матеріальні інтереси як основа об’єднання визначаються засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та функції об’єднання.
Договір укладають між собою підприємства – засновники об’єднання. Єдність матеріальних інтересів членів як основа об’єднання – це його економічна ознака.
По-друге, об’єднання як суб’єкт господарського права має майно, юридично відособлене від майна членів об’єднання. Майном об’єднання є: а) основні фонди і оборотні кошти, передані членами об’єднання на його баланс згідно з договором чи статутом; б) майно, набуте об’єднанням в результаті господарської діяльності; в) майно створених об’єднанням підприємств.
Майно такого суб’єкта є колективною власністю. Ма йно членів об’єднан-ня не входить до складу майна об’єднання. З урахуванням цього розмежову-ється відповідальність об’єднання і його членів як суб’єктів права; об’єднання не відповідає за зобов’язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов’язаннями об’єднання і один одного. Після припинення діяльності об’єднання майном, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми членами. Цю ознаку об’єднан-ня можна вважати економіко-юридичною ознакою.
Третьою ознакою об’єднання є централізація в руках об’єднання як суб’єкта права функцій і повноважень його членів. Це організаційно-правова ознака.
Четвертою ознакою об’єднання є особлива правосуб’єктивність. Її особливість обумовлена організаційною структурою об’єднання. Членами об’єднання можуть бути лише підприємства – юридичні особи, кожне з яких при входженні до об’єднання зберігає права юридичної особи і діє на підставі Закону “Про підприємства в Україні”. Цим об’єднання відрізняються від підприємства, яке не має в своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприємства як члени об’єднання залишаються самостійними суб’єктами господарського права. Разом з тим об’єднання підприємств також є самостійним суб’єктом права.
Види об’єднань – це їх класифікація за певними матеріальними та юридичними критеріями з урахуванням законодавчих визначень.
Матеріальним критерієм класифікації об’єднань на види закон визначає мету, або інакше, основу їх створення та діяльності.
Юридичним критерієм класифікації об’єднань на види закон визначає правовий режим членства учасників в об’єднаннях. Відповідно до цього критерію розрізняють договірні і статутні об’єднання.
Договірним згідно із ст.3 Закону “Про підприємства в Україні” є асоціації та корпорації. Статутними закон визначає концерни і консорціуми.
Договірні і статутні об’єднання класифікуються також залежно від їхньої організаційно-правової форми: державні, недержавні, змішані.
Серед договірних об’єднань помітне місце займають корпорації – найпоширеніший вид об’єднань державних підприємств.
Корпорація як договірне об’єднання може створюватися підприємства будь-яких форм власності на основі поєднання їхніх спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів та централізованого управління діяльністю членів об’єднання.
Іншим видом договірного об’єднання визначено