Договірні об’єднання відрізняються від статутних правовим режимом створення і функціонування. Засновниками цих об’єднань можуть бути підприємства всіх форм власності. Створюються вони на добровільних засадах. Засновники для створення договірного об’єднання укладають між собою багатосторонній установчий договір, у якому визначають усі необхідні умови діяльності об’єднання. Юридичною основою створення договірного об’єднання є волевиявлення сторін договору.

Основним у правовому становищі договірних об’єднань, що відрізняє їх від статутних, вважається принцип добровільного членства. По-перше, підприємства добровільно входять до цих об’єднань як їх засновники або члени. По-друге, підприємства-члени на свій розсуд можуть вийти зі складу діючого договірного об’єднання.

Право самостійного виходу з об’єднання не поширюється на чотири категорії суб’єктів права, що входять до складу об’єднання. Самостійні підприємства, що ввійшли до складу об’єднання до 1 квітня 1991 р. і з участю трудового колективу. Право підприємств на вихід з об’єднань окремих видів обмежується також декретами Кабінету Міністрів України, згідно з якими створено відповідні об’єднання. Це стосується підприємств, які функціонують у спільному для групи підприємств технологічному процесі.

До таких об’єднань відносять галузеві об’єднання: залізниці, пароплавства та інші об’єднання транспорту, зв’язку, вугільної та інших галузей промисловості, енергетики тощо.

Основним видом статутних об’єднань визначено концерн. Це об’єднання промислових, будівельних, транспортних, торговельних підприємств, наукових організацій, банків, яке створене на основі повної фінансової залежності членів об’єднання від одного або групи підприємців.

Фінансовою залежністю обумовлено те, що в концерні застосовується найбільш високий ступінь централізації управлінських функцій і повноважень підприємств концерну.

До статутних об’єднань відносять також державні корпорації.

Особливості правового становища статних об’єднань полягають у тому, що:

засновниками їх є власники і уповноважені органи, а не самі підприємства. Зокрема, це стосується державних концернів і корпорацій;

статутні об’єднання діють на підставі затверджених засновниками статутів, тобто не мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їхньої діяльності визначають власники, а не самі члени об’єднань;

особливістю правового становища державних статутних об’єднань є обмежене право виходу підприємств із них. Державні підприємства мають право вийти з державних об’єднань за згодою органів, визначених в актах про їхнє створення.

Третім видом статутних об’єднань визначено консорціум.

Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення статутної мети. Консорціуми за загальним правилом створюються з метою реалізації певних інвестиційно-будівельних проектів.

Після досягнення статутної мети консорціум або ліквідується, або перетворюється рішенням його засновників і реєструється як постійне господарське об’єднання.

Господарське об’єднання – це організаційно оформлена група підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм власності, яка створюється з метою координації діяльності своїх учасників, об’єднання їхніх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань. Господарське право: курс лекцій. – К.: Атака, 2004, – 128 с.

Господарське об’єднання являє собою один із видів суб’єктів господарського права, і як суб’єкт права має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємництва:

Підприємництва консолідуються у групи – об’єднання на основі економічних, спільних та інших інтересів;

Це об’єднання виробничої, науково-технічної, комерційної діяльності членів об’єднання з централізацією управлінських, координаційних функцій;

Матеріальні інтереси об’єднання як основа визначаються у договорі або статуті, який укладають між собою підприємства-засновники;

Об’єднання як суб’єкт господарського права має майно, юридично відособлене від майна членів об’єднання;

основні фонди і оборотні кошти, передані йому на його баланс членами об’єднання;

майно, набуте об’єднаннями в результаті господарської діяльності;

майно, створених об’єднаних підприємств;

майно членів об’єднання не входить до складу майна об’єднання Закон „Про власність”, стаття 27.;

Об’єднання не відповідає за зобов’язаннями своїх членів, а вони не відповідають за зобов’язаннями об’єднання;

Майно, яке залишається після задоволення вимог кредитора, розподіляється між його колишніми членами;

Централізація в руках об’єднання функцій і повноважень його членів;

Особлива правосуб’єктність. ЇЇ особливість обумовлена організаційною структурою об’єднання. Членами об’єднання можуть бути лише підприємства – юридичні особи, кожне з яких при входженні до об’єднання зберігає права юридичної особи і діє на підставі Закону України „Про підприємництво”. Цим об’єднання відрізняється від підприємства, яке не має в своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприємства як члени об’єднання залишаються самостійними суб’єктами господарського права. Водночас об’єднання підприємств також є самостійним суб’єктом права. З точки зору правосуб’єктності, об’єднання становить собою сукупність самостійних суб’єктів права, спільні майнові права та інтереси яких реалізує обєднання. В теорії господарського права такі організаційні структури визначаються як господарські системи, в теорії цивільного та адміністративного права – як складні юридичні особи.

Необхідність отримання згоди від Антимонопольного комітету;

Членами об’єднання є лише юридичні особи, кожна з них, входячи до об’єднання, зберегла свої права юридичної особи і діє на підставі Закону „Про підприємництво в Україні”;

Об’єднання створюється і діє на основі договору або статуту, володіє відособленим майном, має самостійний зведений і спільний для членів баланси, розрахунковий та інший рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою і є юридичною особою. Господарське законодавство: Навчальний посібник – 2-ге видання. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. – 50 – 51 с.

Отже, господарське об’єднання являє собою складну господарську організацію, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств – учасників, діє на підставі договору або статуту і реєструється як юридична особа.

2. Види господарських об’єднань

Господарські об’єднання класифікуються за певними матеріальними та юридичними критеріями.

Матеріальним критерієм є основа їх створення: досягнення спільних матеріальних та