Юридичним критерієм класифікацій на види є правовий режим членства учасників об’єднання.

Відповідно за ознакою обов’язкового установчого документа розрізняють договірні та статутні об’єднання.

Договірними є асоціації та корпорації, статутними – концерни та консорціуми. Законом передбачено, що підприємства можуть об’єднуватись і в інші структури за галузевим чи територіальним принципом.

За галузевою ознакою – галузеві, тобто господарські об’єднання підприємств певної галузі, та міжгалузеві, до складу яких входять господарські організації різних галузей економіки.

За територіальною ознакою поділяються на республіканські, обласні, міські тощо.

З договірних об’єднань найпоширенішими є корпорації державних підприємств.

Корпорації — договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Закон „Про підприємництва в Україні”, стаття №3 п.1

Асоціація – це також вид договірного об’єднання, створений з метою постійної координації господарської діяльності. Закон „Про підприємництва в Україні”, стаття №3 п.1 Централізація управління в асоціації відсутня. Правлінню не дозволяється втручатись у виробничу та комерційну діяльність підприємств. Господарське законодавство: Навчальний посібник – 2-ге видання. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. – 52 с.

Договірні об’єднання відрізняються від статутних правовим режимом створення і функціонування. Засновниками можуть бути підприємства усіх форм власності. Створюються вони на добровільних засадах, на підставі багатосторонніх установчих договорів.

Щоб створити корпорацію необхідна згода трудових колективів підприємств, які об’єднуються. Підприємства добровільно входять в об’єднання як засновники або члени. Підприємства – члени мають право вийти з об’єднання. У разі виходу залишаються чинними взаємні зобов’язання і укладені договори.

Право виходу не поширюється на чотири категорії суб’єктів:

самостійні підприємства, що увійшли до складу об’єднання до 07.02.91 року, тобто до введення в дію Закону „Про підприємництво в Україні”, можуть вийти за згодою власника майна і за участі трудового колективу;

підприємство, яке створене об’єднанням, згідно статті 27 Закону „Про власність”;

підприємства, які обмежені декретами КМУ – галузеві об’єднання транспорту, зв’язку, вугільної та інших галузей промисловості, енергетики.

Щодо статутних об’єднань, то основним видом є концерн, у який входять промислові, будівельні, транспортні, торгові підприємства, наукові організації, банки та інші державні корпорації, хоча за законом вони є договірними об’єднаннями. Закон „Про підприємництва в Україні”, стаття №3 п.1

Особливостями статутних об’єднань є:

Засновниками і власниками є власники та уповноважені органи, а не самі підприємства – державні концерни та корпорації.

Корпорації та концерни України, які засновані на загальнодержавній власності, створюються, реорганізуються та ліквідуються рішеннями Кабінету Міністрів України, тобто їх декретами та постановами.

Склад членів і статути цих об’єднань затверджують відповідні галузеві міністерства і державні комітети безпосередньо або за погодженням з Антимонопольним комітетом, Міністерством Фінансів України та Міністерством Економіки.

Статутні об’єднання галузевого напрямку створюють галузеві міністерства і держкомітети.

Територіальні статутні об’єднання комунальної власності створюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними радами народних депутатів чи державними адміністраціями.

Статутні об’єднання діють на підставі затверджених засновниками статутів.

Однією з особливостей правового становища є обмеження права підприємства виходити з об’єднання. Таке право надається тільки органами, які їх створили. Господарське законодавство: Навчальний посібник – 2-ге видання. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. – 52 – 53 с.

Окрім держаних концернів та корпорацій є третій вид статутних об’єднань – це консорціум. Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певних інвестиційно-будівельних проектів чи програм. Після досягнення поставлених цілей, консорціум ліквідується, або перетворюється і реєструється як постійне господарське об’єднання.

Враховуючи те, що асоціації, корпорації, концерни, консорціуми та господарські об’єднання мають статус юридичної особи, існує господарське об’єднання, яке цього статусу не має – промислово-фінансова група.

Промислово-фінансова група – це об’єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції. Закон України „Про промислово-фінансові групи в Україні”, стаття 1.

Характерними рисами промислово-фінансової груп як особливого виду господарських об’єднань є:

заборона створювати промислово-фінансові групи у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг;

створюються за ініціативою підприємств та інших організацій низової ланки економіки за рішеннями Уряду України;

відсутність у промислово-фінансових груп статусу юридичної особи;

мета створення – реалізація державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки, а також виробництво кінцевої продукції;

тимчасовість діяльності промислово-фінансової групи, оскільки створюється на певний строк;

обов’язкова участь у промислово-фінансовій групі банку (банків) і підприємств; крім них можуть входити наукові, проектні та інші організації будь-яких форм власності.

3. Реєстрація об’єднань

Об’єднання створюється і реєструється як суб’єкт права; діє на основі до-говору або статуту; володіє майном, яке юридично відособлене від майна чле-нів об’єднання; має самостійний і зведений баланси, поточний та інші рахун-ки в установах банків, печатку зі своєю назвою, і є юридичною особою. Реєстрація об’єднання як суб’єкта права здійснюється у тому ж порядку, який встановлено для підприємств.

Отже, з точки зору правосуб’єктивності, об’єднання становить собою сукупність самостійних суб’єктів права, спільні майнові права та інтереси яких реалізує об’єднання. В теорії господарського права такі організаційні структури визнача-ються як господарські системи. в теорії цивільного та адміністратив-ного права – як складні юридичні особи.

Таким чином, господарське об’єднання є складною господарською організацією, яка створена на основі поєднання