кредитів на будівництво і купівлю житлових будинків, які видаються за місцем забудови чи місцем знаходження будинку.
“Кредити під заставу, з урахуванням суми процентів за користування ними та витрат на оформлення, видаються у розмірах, що обмежуються вартістю заставленого майна, яке може бути надане позичальником (іншою особою) установі банку в забезпечення. Кредит може бути наданий в сумі, яка не перевищує: 60% оціночної вартості житлових будинків та квартир; 40% оціночної вартості виробничих приміщень; 50% оціночної вартості товарів в обороті або переробці та легкових автомобілів; 30% оціночної вартості вантажних автомобілів та технологічного обладнання, яке було у використанні; 60-70% оціночної вартості нового технологічного обладнання; 90% суми коштів на депозитному вкладі в установі Ощадного банку України. Термін кредиту на будівництво і купівлю житла не повинен перевищувати 10 років, інших об’єктів – не більше п’яти років”[5-, с.4].
Для одержання кредиту позичальник подає такі основні документи:
·
індивідуальну заяву;
·
паспорт або документ, що його заміняє;
·
довідку з місця роботи (пенсіонер – пенсійне посвідчення) та інші документи для визначення кредитоспроможності;
·
документи, що підтверджують забезпечення кредиту (гарантію, поруку, договір страхування або застави майна);
·
документ, що підтверджує право на пільговий безпроцентний кредит;
Разом з тим, для одержання кредиту на будівництво індивідуального житлового будинку, позичальник подає:
·
завірений у встановленому порядку витяг із рішення виконкому місцевої Ради народних депутатів про виділення земельної ділянки під забудову, проект будівництва з кошторисною вартістю, що завірений районним архітектором;
·
на будівництво надвірних будівель – довідку місцевої адміністрації про те, що позичальник є власником житлового будинку без надвірних будівель;
·
на будівництво, капітальний ремонт садових будиночків – довідку з Правління садівничого кооперативу про членство в ньому;
·
на придбання квартири в житловому кооперативі – довідку про членство в житловому кооперативі.
Рішення про видачу кредиту приймає керівник банку після того, як кредитний працівник перевірить подані документи, визначить показники кредитоспроможності позичальника. Після одержання дозволу кредитний працівник укладає договір, оформляє строкове зобов’язання.
У кредитному договорі, по формі затвердженій Положенням Національного банку України “Про кредитування”, вказується статус обох сторін, мета і сума кредиту, умови його видачі і погашення, форми забезпечення кредиту, величина відсоткової ставки за кредит та порядок її сплати, перелік звітних документів, права і обов’язки обох сторін.
Кредитний договір складається на всю суму кредиту на строк користування позичкою в 2-х – 3-х примірниках і його підписують обидві сторони.
Довгострокові кредити можуть видаватися частинами таким чином, щоб розміри, строки сплати, відсоткова ставка за частково виданими сумами відповідали умовам кредитного договору.
Кредит, наданий частинами, може зараховуватись на безпроцентні рахунки. Це здійснюється на підставі переказів у такому порядку, як зарахування сум на рахунки за вкладами, з видачею ощадної книжки і оформленням необхідних документів.
Банк при довгостроковому кредитуванні населення приймає як форму забезпечення договір застави майна позичальника. Майно, прийняте під заставу, повинно бути застраховане за рахунок позичальника, договір завірений нотаріально.
Заставити позичальник може будинок, що будується чи купується, але із нотаріальної контори повинна надійти заборона про відчуження будинку іншій особі до тих пір поки не погаситься кредит і відсотки за користування ним.
Фактична сума = Сума боргу * процентну ставку * кількість днів
відсотків 365 * 100 користування
кредитом
Оформлення надання кредиту проводиться працівником кредитного відділу. Працівниками бухгалтерії, перевіряються документи, підписи і відкривається особовий (кредитний) рахунок позичальнику, а також проставляється номер особового рахунку позичальника на всіх примірниках кредитного договору. Операції безпосередньо по видачі грошових коштів – працівниками операційного відділу банка.
При використанні отриманого кредиту позичальник повинен дотримуватись встановленого терміну освоювання кредиту. Індивідуальні позичальники подають до банку документи, які підтверджують витрати і цільове використання кредиту.
Після виплати клієнту передбаченої умовами кредитного договору суми настає етап погашення боргу і сплати відсотків за користування кредитом. Звичайно погашення довгострокового кредиту і сплата відсотків по ньому здійснюється з наступного після отримання кредиту місяця і в подальшому здійснюється щомісячно або першого місяця кварталу платежами. Виключенням є кредити, які надані на будівництво індивідуального житлового будинку для постійного місця проживання, а також кредити фермерським господарствам. Їх погашення може розпочинатися після закінчення строків освоєння кредиту. Відсотки за користування позичкою погашаються, виходячи із фактичної суми відсотків за час користування кредитом.
Погашення кредиту здійснюється із власних коштів позичальника готівкою, переказами через підприємство зв’язку, або перерахуванням сум із заробітної плати, стипендії, пенсії на підставі доручення позичальника бухгалтерії за місцем праці, відділу соціального захисту населення.
Готівку для погашення кредиту банки одержують за квитанціями чи за повідомленнями, у документах сума відсотків вказується окремо. Погашення заборгованості шляхом списання суми внеску із рахунку за вкладом здійснюється згідно з разовим дорученням у встановленому порядку.
При не надходженні від позичальників платежів в встановлені терміни суми не внесені в строк платежів перераховуються на рахунок прострочених кредитів з сплатою підвищених відсотків. При умові неможливості погашення позичальником кредиту в встановлений термін його сума стягується з поручителя.
При неможливості погашення позики безпосередньо позичальником і поручителем виникає ситуація, коли таку позику потрібно погашати банку. Для таких потреб в установах банків утворюються спеціальні страхові фонди на покриття кредитних ризиків. Чим більш ризиковану політику проводить банк, тим більший страховий резерв повинен він мати, використав для цього кошти з прибутку.
Конфліктні випадки при наданні кредитів населенню вирішуються через суд, куди може звернутись, як позичальник, так і кредитор при виникненні спірних випадків. До числа останніх можна віднести неможливість банку по різним причинам реалізувати заставу по кредиту для погашення заборгованості клієнта