7. Правила вивезення і ввезення національної валюти та організації

міжнародних розрахунків. У сфері валютного регулювання НБУ вико-нує такі функції:

ь здійснює валютну політику на підставі принципів загальної еко-номічної політики України;

ь складає спільно з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

ь контролює дотримання затвердженого Верховною Радою ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентів;

ь нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних ціннос-тей для здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішен-ня про їх скасування;

ь визначає способи встановлення і використання валютних (об-мінних) курсів іноземних валют, виражених в іноземній валюті або у розрахункових (клірингових) одиницях.

Для реалізацій цих функцій НБУ виконує такі групи операцій:

ь надає кредити комерційним банкам під забезпечення цінними паперами та іншими активами;

ь відкриває власні кореспондентські рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків – кореспондентів;

ь купує та продає іноземну валюту, платіжні документи в іноземній валюті;

ь зберігає, а також купує та продає монетарні коштовні метали, дорогоцінні камені та інші коштовності на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

ь розміщує золотовалютні резерви (в т.ч. в іноземних банках) само-стійно або через банки, уповноважені ним на ведення зовнішніх операцій;

ь проводить операції з резервними фондами грошових знаків.

8. Державним органом, що здійснює грошово-кредитне і валютне

регулювання є Національний банк України, який за основу своєї діяль-ності визначає: забезпечення стабільності національної грошової оди-ниці гривні; розробляє і реалізує грошово-кредитну політику та здійснює контроль за повсякденною її реалізацією; стимулює розвиток і зміцнення банківської системи України; формує забезпечення ефектив-ного і безперебійного функціонування системи розрахунків в інтере-сах вкладників і кредиторів.

У відповідності з цими завданнями НБУ:

ь здійснює єдину державну грошово-кредитну політику. Основним
документом при цьому є Програма діяльності Уряду, схвалена Верховною Радою України;

ь монопольне здійснює емісію валюти України та організує її обіг;

ь виступає кредитором останньої інстанції для банків і кредитних установ, організує систему рефінансування;

ь встановлює для банків і кредитних установ правила проведення банківських операцій бухгалтерського обліку і звітності, що узгоджені з державною системою статистики і стандартів, захисту інформації та коштів;

ь створює та здійснює методологічне забезпечення системи грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики пла-тіжного балансу;

ь визначає та координує створення сучасних електронних платіжних засобів, розрахунків та технологій;

ь встановлює єдиний порядок і проводить державну реєстрацію банків і їх філій, валютних бірж і кредитних установ та ліцензуван-ня банківських операцій;

ь здійснює нагляд за діяльністю банків;

ь аналізує та прогнозує стан грошово-кредитних, фінансових та ва-лютних відносин;

ь організує інкасування та перевезення грошових знаків та інших цінностей, надає ліцензії комерційним банкам на право банківських операцій;

ь здійснює інші функції відповідно Статуту НБУ і законодавчих актів України.

Отже, сучасна грошова система характеризується:

ь відміною офіційного золотого вмісту грошової одиниці за ухвалою МВФ про демонетизацію золота;

ь переходом до нерозмінних на золото кредитних грошей, які значною мірою за своєю природою наближаються до паперових грошей;

ь збереженням у грошовому обігу деяких країн поряд з кредитними грішми і паперових грошей у вигляді казначейських квитків;

ь випуском банкнот у обіг для кредитування підприємств і закладів держави, а також під приріст офіційних золотих і валютних резервів;

ь розвитком безготівкового обороту за умов одночасного скорочення у обігу готівки;

ь зростанням масштабів державного регулювання грошового обігу для подолання невідповідності кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту та викликаних цим інфляційних тенденцій.

Оскільки грошові системи – це складні економічні системи, що перебувають у стані розвитку і змін, то їх слід розглядати з різних боків:

1) залежно від панівних економічних відносин можна визначити два типи грошових систем:

a) ринкового типу, який характеризується вільним функціонуванням грошей, грошово – кредитним регулюванням на рівні банківської системи, використання переважно економічних важелів підтримання стабільності грошового обігу тощо;

b) неринкова грошова система, якій властиві адміністративно – командні методи і важелі управлінням виробництвом та обміном, а панівним було регулювання виробництва і обміну для зближення і витіснення Товар – Гроші – Виробництво і грошового обігу;

2) залежно від рівня входження національної економіки у світовій ринок і глибини міжнародного поділу праці виділяють:

a) грошові системи відкритого типу – відсутні оближення у формуванні валютних курсів та обмінних операцій, вільне переміщення грошових ресурсів до країни та за її межі, в обігу перебуває вільно конвертована валюта, діють інші важелі підтримання національного грошового обігу як інтегрованої частини світового господарського і грошового обігу;

b) грошові системи закритого типу. В них переважно панують адміністративно – командні важелі управління суспільним виробництвом, відсутня вільна конвертованість національної грошової одиниці на іноземні валюти, діють численні