у разі хвороби, каліцтва і ін. Взаємне страхування в Стародавньому Римі було широке распостранено серед ремісничих і інших професійних колегій, військових і навіть релігійних організаціях.
Середньовічне страхування звичайно іменується гильдийско-цеховим, оскільки своїм виникненням воно нерозривно пов'язане з освітою в X-XII вв. у ряді країн (Англія, Німеччина, Данія) гільдій і цехів, що об'єднували в основному за професійною ознакою. Спочатку взаємодопомога закріплювалася в статутах гільдій і цехів в найзагальнішій формі, без визначення розмірів допомоги і круга страхових випадків. Відшкодування збитків або виплата допомоги проводилися з общегильдійськой або загальноцехової каси разом з іншими витратами, або шляхом подальшої розкладки між членами. Поступово організація взаємодопомоги одержала в гільдіях і цехах певніші форми, страхування стає на шлях регулярних внесків, уточнювалися підстави і навіть розміри страхових виплат. Враховуючи, що заняття торгівлею в середні віки було зв'язано з дальніми морськими і сухопутними подорожами і з великим ступенем небезпеки, гильдійськоє взаємне страхування передбачало різноманітні страхові випадки, що відносяться як до особи, так і до майна членів гільдії, розділяючи вже в ту далеку пору страхування на особисте і майнове. У цехах, враховуючи, що заняття різними ремеслами припускало осіле життя, взаємне страхування було направлено переважно на випадки, що безпосередньо зачіпають особу членів цеху, такі як смерть, хвороба і т.д.
Характерною межею докапіталістичного страхування, не дивлячись на деякі особливості його прояву в різних соціально-економічних умовах і регіонах миру, є те, що воно було взаємним, тобто члени того або іншого колективу страхували самі себе і не ставили цілі отримання доходів.
Виникнення і формування страхового ринку пов'язують з пізнішим періодів в історії людства. Поступово з розвитком виробничих відносин, приходом прогресивніших суспільно-економічних формацій, страхування як вид діяльності з «братської» взаємодопомоги, здійснюваної на безвідплатній основі, перетворюється на один із способів збагачення. Страхування переходить в товарну форму, перетворюється на звичайне комерційне підприємство, починає працювати на ринок. З'являються перші страхові акціонерні і взаємні суспільства. Особливе місце в цьому процесі займає Англія. Перші страхові суспільства виникли тут в 80-і роки XVII в. у області вогняного страхування. Поштовхом, що прискорив розвиток вогняного страхування і утворення страхових суспільств, як прийнято вважати, послужила історична пожежа, що відбулася в Лондоні в 1666 р., який погубив 70 тис. людина. В той же час виникають страхові суспільства у області морського страхування у Франції (1686 р., Париж). Потім страхові суспільства з'являються і в інших країнах: Італії (Генуя – 1741 р.), Данії (1746 р.), Швеції (1750 р.) і т.д.
У 1779 р. члени асоціації «Лондонський Ллойд» прийняли «підписний формуляр Ллойда» – формуляр договору морського страхування, що послужив зразком для створення нормативних актів, регулюючих відносини по морському страхуванню в Німеччині, Італії, Голландії, Франції і Україні.Поступово страхування починає застосовуватися в боротьбі з іншими несприятливими чинниками і стихійними бідами, що приносять утрату економіці. У XIX в. провідне місце займають страхові об'єднання типу картелів і концернів. Один з перших крупних картелів був створений в Берліні в 1874 р.
1.2 Економічний зміст та розвиток страхування
Специфічність страхування, як економічної категорії, обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання руйнівної події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому відношенні та об'єктивною необхідністю попередження і подолання наслідків вказаної події і відшкодування матеріальних чи інших втрат.
Страховий захист може бути забезпечений лише при умові, якщо суспільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування матеріальних втрат. Звідси виникає об'єктна необхідність обособлення для цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і грошових засобів для забезпечення неперервності процесу суспільного відтворення і надання допомоги людям на випадок настання надзвичайних подій.
Страховий фонд створюється в результаті перерозподілу валового національного продукту. На практиці існує три форми організації страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси виступають держава, окремий виробник чи страховик (спеціалізована страхова компанія).
Страхування є економічною категорією, яка представляє собою сукупність особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначених для відшкодування надзвичайної шкоди підприємству, організація, надання грошової допомоги громадянам. Разом з тим страхування виступає з одного боку засобом захисту виробництва, підприємництва, майна, добробуту людей, а з іншого боку як вид діяльності, що приносить прибуток.
Страхування має такі характерні риси, які виділяють його з інших економічних категорій:
наявність двох сторін: страховика і страхувальника;
цільове призначення створюваних грошових фондів та їх витрати лише на покриття втрат в завчасно обумовлених випадках;
замкнутість перерозподільних відносин між учасниками страхування;
часовий і міжтериторіальний розподіл ресурсів;
еквівалентність відносин, тобто поверненість платежів, оскільки вони презначені для виплат спільноти страхувальників.
Економічна сутність стравхування проявляється в його функціях, які обумовлюють суспільне призначення даної категорії. Страхування виконує такі основні функції:
ризикова, так як страхування пов'язане з ризиковим характером виробництва. В рамках дії ризикової функції здійснюється перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій;
попереджувальна функція. Значна частина перерозподільних відносин пов'язана з функціонуванням попереджувальних заходів по зменшенню страхових ризиків. Разом з тим організація цих відносин часто залежить від рівня захищеності майна і життя страхувальників, від настання страхової події;
заощаджувальна функція. Довгострокові види страхування є засобом накопичення населенням коштів до настання певної події в їх житті аж до закінчення строку страхування.
Сучасні економісти відзначають, що страхування, як економічна категорія, включає такі основні елементи: ризикові обставини,