Ще одним осередком економічного шкідництва на державному рівні є так звана група законів, яка передбачає обов’язкові нарахування на заробітну плату у розмірі майже 50% від її обсягу. Зрозуміло, що підприємства не спроможні віддавати такі великі гроші казна на що, тому вдаються до виплати заробітної плати своїм працівникам готівкою або продукцією. Шкідливість цих заходів полягає ще й в тім, що відрахування здійснюються в спеціальні фонди (наприклад, Пенсійний, Соціального страхування, Чорнобильський). Кожний більш-менш освічений економіст, який дотримується ринкових поглядів, розуміє, що подібних фондів з обов’язковими відрахуваннями не повинно існувати. У світі немає навіть такого поняття, як нарахування на заробітну плату. Отже, доцільно ліквідувати ці паразитичні адміністративно-бюрократичні державно-соціалістичні утворення, що формуються за рахунок коштів простих податкосплачувачів.

Не сприяє нормальному економічному розвиткові і закон про податок на прибуток підприємств. Він надто складний і зарегламентований безліччю інструкцій (що саме потрібно відносити на валові витрати, що до прибутку), і це повністю паралізує економічну діяльність суб’єктів господарювання.

Гальмом на шляху розвитку підприємницької активності населення є також проекти законів: про податок на сукупні доходи громадян, який передбачає вилучення у працюючої людини близько 40% заробленого доходу; про податок на нерухомість, згідно з яким має обкладатися податком нерухоме майно приватних осіб та підприємств, натомість державна та комунальна власність не підпадають під дію цього закону.

Не стимулюють розвитку економіки акцизи та мито, які лише призводять до поширення корупції та хабарництва серед працівників митних та урядових установ.

По-друге, карно-поліцейський характер. Найкрасномовнішим у цьому плані є закон про карну відповідальність за ухилення від сплати податків (особливо ст.148 прім 2), що передбачає ув’язнення людей від 2 до 10 років з конфіскацією майна. Таким само є Указ Президента, що містить пункт про податкову заставу, за яким у разі несвоєчасної сплати будь-яких податків чи інших платежів податкова адміністрація має право накласти арешт на все майно і грошові активи без суду і слідства. Це вже навіть не рекет, а чистий бандитизм і грабіж з боку кланової олігархії. На це зорієнтований і закон про надання податковій поліції функцій оперативно-розшукової та слідчої діяльності. Від початку року вже розпочато десятки тисяч карних справ проти суб’єктів підприємницької діяльності, тисячі підприємців затримані і заарештовані. По суті, податкова адміністрація та податкова поліція-міліція перетворені в економічне НКВС. Якщо ж додати до цього ще й встановлення податкових постів на підприємствах і насильницьке утримання директорів під різними приводами, то можна сміливо стверджувати, що в Україні встановлюється військовий комунізм.

По-третє, втручання в особисте життя громадян України. Узаконено стеження і позбавлення особистих прав, усім громадянам присвоєні індивідуальні ідентифікаційні номери-коди, на кожного громадянина і сім(ю заведено електронне досьє. Готується введення персональних електронних карток із занесенням біометричної ідентифікації (група крові, відбитки пальців, енцефалограма і т. ін.).

По-четверте, загально неефективний характер податкової системи. Вона перешкоджає особі працювати на себе, на свою сім(ю і таким чином на державу. Система стимулює паразитичну орієнтацію на соціальне утриманство. Наприклад, сьогодні в Україні близько 7 млн. сімей отримують житлово-комунальні субсидії, а майже 20 млн. чол. не спроможні заробити навіть на оплату вартості неякісного, напівзруйнованого житла і надзвичайно примітивних комунальних послуг.

По-п’яте, чинна податкова система зумовлює формування в Україні прошарку охоронців-бандитів. Нині десятки тисяч молодих дужих людей обрали професію охоронця. Вони нічого не виробляють і їх утримання лягає тягарем на працюючих у виробництві та сфері послуг. Досвід свідчить, що після двох-трьох років роботи охоронцем-поліцейським ці люди настільки інтелектуально деградують, що вже ні на яку продуктивну працю не здатні.

Таким чином, податкова система в Україні за своєю суттю не є системою ринкових економічних інструментів. Вона не зорієнтована на підтримання відповідного балансу між різними елементами суспільства і держави щодо виробництва, розподілу та привласнення матеріальних благ, послуг, грошей, а, навпаки, виступає грабіжницьким механізмом вилучення вилученню грошових та матеріальних ресурсів у тих, хто їх виробляє і перерозподіляє на користь правлячої кланової олігархії. Головним засобом реалізації цієї брудної справи є податкова адміністрація і податкова поліція-міліція.

Висновки

Податки і бюджет - два взаємопов’язаних соціально-економічних механізми. Без податкових надходжень неможливо на здоровій основі сформувати прибуткову частину бюджету. Зрозуміло, що прямі кредити або субвенції Національного банку для фінансування державного бюджету, як це було протягом 1993-1994 рр. в Україні, це є шлях емісії, а далі - девальвація національної валюти, інфляція, підвищення цін, пограбування нації і зростання зубожіння та жебрацтва. Можна наповнювати бюджет також за допомогою ОВДП, іноземних прямих або непрямих позик у вигляді азійських, європейських чи американських бондів. Наслідки від них будуть такі самі, як від прямих кредитів та субвенцій НБУ. Єдина відмінність полягає в тому, що побудова такої фінансової піраміди буде більш розтягнутою у часі і тому негативні наслідки країна відчуватиме повільніше.

Отже, щоб мати здорову прибуткову частину бюджету, необхідна здорова та ефективна система податків. Це означає, що податки, які за своєю генетичною основою є абсолютним злом, потрібно звести до мінімуму, їх загальний рівень не може перевищувати 10% сукупного доходу. Вони мають бути простими і зрозумілими для використання, їх не може бути більше чотирьох видів. Не потрібно так нещадно оподатковувати тих, хто створює гроші, і передавати тим, хто їх проїдає або краде, навпаки, необхідно залишати 90% створюваного доходу тому, хто його створив. Слід виходити не з величини частки, що вилучається, а