Україна активно співпрацює з неурядовими та громадськими організаціями з питань охорони промислової власності, зокрема, з Міжнародною асоціацією з охорони промислової власності (АІРРІ), Міжнародною федерацією винахідницьких організацій (ІFІА), Міжнародною федерацією патентних повірених (FІСРІ), Ліцензійним товари-ством (LЕS), Міжнародною асоціацією власників товарних знаків (ІNТА).

Все це сприяє підвищенню міжнародного авторитету нашої держави.

Держпатент України здійснює видавничу діяльність. Регулярно виходить у світ офіційний бюлетень відомства «Промислова власність». Публікуються щорічні звіти про діяльність Держпатенту України. Найбільш важливі питання охорони промислової власності постійно висвітлюються в засобах масової інформації (газети «Інновація», «Світ» тощо). Вже цього року планується започаткувати видання науково-популярного журналу Держпатенту України «Інтелектуальна власність». Журнал призначений для широкого кола читачів — винахідників і раціоналізаторів, науковців, працівників про-мисловості, підприємців, спеціалістів у галузі охорони інтелектуальної власності. Пла-нується публікувати в журналі матеріали проблемних і практичних питань охорони і використання інтелектуальної власності в Україні, висвітлювати вітчизняний і міжна-родний досвід у цій сфері, пропагувати досягнення науково-технічної та дизайнерської творчості.

Враховуючи особливу важливість забезпечення правової охорони результатів віт-чизняних наукових розробок, Держпатент велику увагу приділяє співробітництву з НАН України, яке вже стало доброю традицією. З травня 1995 р. діє договір про співробітництво між НАН України та держпатентом. У рамках виконання цього договору. Держпатентом спільно з НАН України, ВОІВ та Міжнародною асоціацією академій наук організовано та проведено кілька міжнародних семінарів з питань охорони і використання об'єктів інтелектуальної власності, результатів наукових розробок. У рамках здійснення цього співробітництва Держпатентом України були підготовлені пропозиції щодо надання науковим закладам Академії додаткових послуг з метою забезпечення охорони результатів науково-дослідних розробок (можливість користу-вання патентно-інформаційним фондом Держпатенту при здійсненні попереднього пошуку по заявках на винаходи, здійснення Держпатентом пошуку на визначення новизни заявлених об'єктів, передбачено прискорений розгляд заявок на винаходи, які вирішують найбільш складні та актуальні проблеми, тощо). Постановою від 22 жовтня 1997 р. Президія НАН України підтримала пропозиції Держпатенту і визначила конк-ретні заходи для їх реалізації.

Все сказане дає підстави зробити висновок, що, незважаючи на існуючі труднощі, державна система охорони промислової власності в Україні в цілому створена, діє і розвивається.

Існує ряд невирішених проблем, які ускладнюють ефективне вико-нання законодавства України з охорони інтелектуальної власності, головні з яких такі.

Законами України про охорону прав на об'єкти промислової власності передба-чена державна підтримка і стимулювання процесів створення та використання об'єктів промислової власності шляхом пільгового оподаткування, кредитування тощо. Разом з тим 1993 р. були скасовані податкові пільги, пов'язані з використанням винаходів. Нині чинне законодавство щодо оподаткування і кредитування не містить прямих пільгових норм для винахідників та осіб, які використовують винаходи. Це негативно впливає як на винахідницьку активність, так і на кількість винаходів, що використовуються. Статистичний аналіз підтверджує, що в період дії зазначених пільг в країні різко зростала як винахідницька активність, так і кількість використаних винаходів. Держ-патент України неодноразово подавав пропозиції про внесення змін і доповнень до чинних законодавчих актів, а також до проектів нових законів щодо оподаткування. Але ці пропозиції, на жаль, не були враховані.

Починаючи з 1993 р. ми неодноразово зверталися до вищих органів виконавчої влади з пропозиціями щодо створення механізму державного контролю за експортом-імпортом результатів науково-технічної діяльності. За дорученням Кабінету Міністрів України Держпатентом України розроблені проекти Декрету Кабінету Міністрів України «Про ліцензування експорту результатів науково-технічної діяльності» та порядку видачі ліцензій. Зазначені проекти були узгоджені з відповідними міністерствами і відомства-ми, але з різних причин так і не були затверджені.

Створення механізму державного контролю за експортом результатів науково-те-хнічної діяльності — це лише одна сторона проблеми передачі технологій. Не менш важливим є питання створення державою сприятливих умов для успішної комерціалі-зації результатів вітчизняних наукових розробок на внутрішньому й зовнішньому ри-нках.

Комерційна реалізація розвинутими країнами Заходу своїх науково-технічних досягнень в іноземні держави дає їм великі прибутки. Так, 1984 р. Великобританія одержала від продажу ліцензій близько 1,2 млрд. дол. США, ФРН — 0,6 млрд. дол. США, Франція — 0,4 млрд. дол. США, Японія — 0,7 млрд. США, Італія 1,0 млрд. дол. США, Сполученні Штати Америки — 8,1 млрд. дол. США. В 1987 р. загальний обсяг міжнародної торгівлі ліцензіями досяг 38,5 млрд. дол. США, а в 1990 р. — вже 60,3 млрд. дол. США.

У 1991 р. установи і організації України продали за кордон ліцензій на загальну суму близько 1,60 млн. дол. США, в 1992 р. приблизно на таку ж суму, а в 1993 р. — на суму більше б млн. дол. США. Наведені цифри дуже незначні у порівнянні з тими можливостями, які має Україна (на жаль, статистика в цій галузі не є повною) Петров В. Правова охорона інтелектуальної власності в Україні // Право України – №11. – 1998. .

Проблема полягає у тому, що науково-технічний потенціал країни недостатньо використовується. Це пов'язано з відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації, недостатністю правової охорони результатів науково-те-хнічних досягнень. Вітчизняні наукові організації не мають коштів, необхідних для одержання належної правової охорони винаходів у іноземних державах та їх маркетингу а світовому ринку.

Все це призводить до науково-технологічного відставання України, відпливу інтелектуального та наукового потенціалу за її межі. До того ж держава недоодержує значних валютних відрахувань, які могли б надійти від продажу ліцензій та експорту наукоємної продукції, що також призводить до погіршення умов розвитку науково-технічного комплексу України. Враховуючи зазначене, можна зробити