Річний продукт нації, робить висновок Сміт, може бути збільше-ний лише за рахунок зростання кількості продуктивних робітників і підвищення продуктивності їхньої праці. Зростання продуктивності праці СмІт зв'язує із застосуванням машин, механізмів, що потребує додаткових капіталів. Вартість засобів виробництва він включає як четверту складову в ціну кожного окремо взятого товару окремого капіталіста. Що ж до всієї товарної маси всього класу капіталістів, то в її мінову цінність включаються лише три складові: заробітна плата, прибуток і рента. Відтак цінність річного продукту суспіль-ства складатиметься лише з доходів. Такий підхід Сміта до визна-чення мінової цінності сукупного суспільного продукту в марксист-ській літературі одержав назву «догми Сміта». Сміта звинуватили в тім, що він виключає перенесену вартість із вартості сукупного про-дукту. Проте він виходить із того, що матеріальні витрати (перене-сена вартість) — це не що інше, як чиїсь доходи, отримані на попе-редніх стадіях виробництва. Такий підхід спрощував аналіз теорії вартості. «Догма Сміта», по суті, вирішувала ту саму складну теоре-тичну проблему стосовно визначення вартості, що й марксистське вчення про двоїстий характер праці (конкретна праця переносить вартість уречевленої праці, абстрактна — створює нову). Маркс, аналізуючи «догму Сміта», показав, що вона має сенс або за повного абстрагування від фактора часу, або в процесі аналізу формуван-ня вартості продукту за досить тривалий період. Для короткого проміжку часу формула Сміта не має сенсу тому, що у вартості такого продукту завжди є частка, яка не розпадається на доходи цього року, а відшкодовує вартість засобів виробництва, які були на початку року.

Зауваження цілком слушне, проте ця частка є відносно невели-кою порівняно з усім річним обсягом матеріальних витрат і її можна не брати до уваги. Відтак практичну цінність «догми Сміта» важко переоцінити, її широко використовують на Заході в багатьох видах економічного аналізу. Крім того, аналізуючи «догму Сміта», слід ураховувати, що він чітко розрізняє валовий і чистий дохід нації. Під валовим доходом він розуміє весь річний продукт країни. Чис-тий дохід — це нова цінність, яка лишається після відшкодування основного й оборотного капіталу.

Отже, річний продукт праці й землі країни поділяється на фонд відшкодування капіталу і фонд доходів власників капіталу й землі. Праця продуктивних робітників оплачується з фонду відшкодуван-ня. Джерелом зростання капіталу стають прибутки. Сміт підрахував, що фонд відшкодування капіталу в багатих країнах є більшим і абсолютно, і стосовно частки валового продукту. Це означає, робить висновок Сміт, що більша частина валового продукту йде на утри-мання продуктивної праці, що, у свою чергу, веде до зростання багатства.

Висновок

У підсумку зазначимо, що заслуга Сміта полягає не лише в тому, що він започаткував систематизований виклад політичної економії. Сміт підкреслив значення особистого інтересу як рушійної сили прогресу за умов, коли всім забезпечено однакові можливості. Коли власний інтерес намагаються реалізувати за рахунок інших, він на-бирає несприятливого для суспільства характеру. Ринковий механізм створить гармонію лише тоді, коли його буде включено у від-повідні правові та Інституціональні рамки. Англійський історик економічної думки М. Блауг писав: «...Сміту немає рівних ні у XVIII, ні навіть у XIX ст. за глибиною І точністю проникнення в суть економічного процесу, економічної мудрості...»

Список використаної літератури:

Білоконенко О.В. Історія економічних вчень. - К., 1998.

Історія економічних учень./ ред. Л.Я. Корнійчук. - К., 1999 .

История экономических учений. - ч.1. / ред. В.А.Жамин. - М., 1989.

История экономических учений. - ч.2./ ред. А.Г.Худокормов.- М., 1994.

История экономических учений (современный этап) ред. А.Г. Худокормов.- М., 1998.

История экономических учений. - М., 1983. Мешко І.Н. Історія економічних учень. - К., 1994.

Несторенко О.П. Історія економічних вчень. - К., 2000.

Смит А. Исследование о природе й причинах богатства народов. — Кн. I-— С. 148.-III. — М.., 1993.