Дж. М. Кейнс дає тлумачення відсотка, яке фундаментально ріницься від неокласичного. По Кейнсу відсоток - це винятково грошовий феномен, зв'язаний з функціонуванням грошей як самий ліквідний актив тривалого користування в економіці. Конкретніше говорячи, відсоток - це плата за відмовлення від ліквідності; а рівноважне значення процентної ставки визначається з взаємодії між пропозицією грошей і тим, що Дж. М. Кейнсом було названо “перевагою ліквідності” і що при “неадекватних” значеннях граничної ефективності капіталу, процентної ставки і переваги ліквідності ефективний попит може привести до неповної зайнятості. Отже, необхідне проведення продуманої макроекономічної політики уряду.

Дж. М. Кейнс критикував неокласичне пояснення інфляції на основі кількісної теорії грошей по двох причинах. По-перше, як уже відзначалося, між рівнем цін (і номінальним національним доходом у цілому) і грошової маси немає тісного зв'язку. Остання порушена нестабільністю швидкості звертання грошей, що є прямим наслідком нестабільності попиту на гроші. По-друге, при зміні грошової маси в умовах неповної зайнятості в основному змінюється реальний національний доход, а не рівень цін. Точніше кажучи, при описі впливу зміни пропозиції грошей на ціни необхідно виділяти два типи інфляції, помірну і справжню. Помірна інфляція виникає при одночасному росту і реальному доході, і цін. Справжня інфляція починається після досягнення повної зайнятості. Для економіки шкідлива тільки справжня інфляція; що ж стосується помірної інфляції, то вона неминучий супутник організовуваного урядом збільшення реального доходу і зайнятості.

На відміну від неокласичної моделі, у теорії Дж. М. Кейнса ринок праці відіграє пасивну роль. Рівень зайнятості визначається не автономним функціонуванням ринку праці, а обсягом ефективного попиту. При цьому функція попиту на працю не є функцією граничної продуктивності праці, як це мало місце в неокласичній теорії.

Висновки

Глибоке розуміння суті минулих та сучасних економічних теорій потребує зясування джерел їхнього зародження та розвитку. А знання цього всьго дає змогу розуміти та формувати економічну політику держав, в основу яких беруться ті чи інші економічні теорії.

Як писав один з економістів, що сучасна теорія вкрита рубцями вчорашніх проблем, нині вже вирішених, вчорашніх промахів, нині виправлених, і не може бути повністю зрозумілою, якщо не розглядати її як спадщину минулого.

Економічні проблеми таркаються нас всіх. Ніхто не залишається байдужим до таких категорій, як заробітна плата, податки, безробіття інфляція, паперова волокіта при відкритті та припиненні підприємницької діяльності, митного оформлення вантажів тощо. І якщо переважна кількість населення може не розуміти всього, то спеціалісти, які займаються господарською діяльністю повинні розуміти причини та суть різних економічних негараздів. А щоб уникнути різного роду проблем, то слід чітко сприйняти та використовувати економічні теорії в чистому їх вигляді або в комбінаціїкількох теорій.

Знання історії економічної думки важливе для оволодіння культурою економічного мислення, а також для оцінки економічної ситуації і подальшого

розвитку економічних вчень в залежності від вимог сьогодення.

За минулих 10 років незалежності України її економіка бажає бути кращою. Але протистояння різних політичних сил, гілок влади заважають розвиватися українській економіці. До сьогодні немає конкретної моделі розвитку України, яка була б пристосована до наших умов, менталітету тощо. А якщо немає моделі, то відповідно відсутнє належне законодавство, твереза податкова та митна політика, належний рівень соціального захисту та інше.

За два останні роки податковий кодекс так і не прийняли, а це говорить про те, що багато підприємств, організацій та ціла низка різних субєктів господарської діяльності залишаться “тінізованими” через надмірні податки.

Багато законів протиріччять одні одним, а інші просто не працюють по причині корупції та інших причинах, які потрібно негайно корегувати для забезпечення ефектовності їх дій.

Слід зазначити, що зроблено багато для відродження української економіки, але потрібно зробити ще більше в плані застосування комплексу економічних важелів управління народним господарством на високому державному рівні, а громадяни зроблять все необхідне на своєму рівні, але їм потрібно створити належні умови з чітко визначеними правилами гри.

Сучасний стан української економіки знаходиться навіть ще не на першому етапі свого розвитку, а в зародковому стані і це природно. Тому що будь – яка хвороба, незалежно від її стадії, миттєво не лікується, а тим більше економічна і ще тривала.

Список джерел та використаної літератури