Вони намагалися довести, що в сучасному капіталістичному су-спільстві внаслідок розвитку науково-технічної революції, посилення економічної та соціальної ролі держави, зростання кількості великих корпорацій до корінно змінилось становище робітників, зникли кла-сові суперечності і класові конфлікти. «Сучасні трудові відносини в промисловості, особливо у великих корпораціях, — пише, наприк-лад, Гелбрейт» — усе більше набирають мирного характеру... це є наслідком того, що інтереси, колись різко ворожі, тепер переважно перебувають у гармонії». Відбувається нібито «об'єднання» й «по-глинання» класових інтересів завдяки тому, головне, що робітникові дається певний комплекс соціальних гарантій і мотивом діяльності корпорацій «уже не є прибуток».

Матеріальн.ою підставою «соціального партнерства», на думку Гауглера, є поширення участі робітників у капіталістичній власності і прибутках.

Серед аргументів стосовно поширення «соціального партнерст-ва» досить часто називають практику «участі» трудящих в управ-лінні капіталістичним підприємством. Така практика й справді має місце. Але вона обмежується, як правило, вирішенням другорядних питань, не змініюючи статусу робітників на підприємстві.

Концепцію «соціального партнерства» широко використовували західнонімецьісі неоліберали в теоретичних розробках «соціального ринкового госглодарства», «сформованого суспільства» тощо.

Розглянуті концепції «трансформації капіталізму» не вичерпують усієї їхньої різноманітності. Посилення втручання держави в еконо-мічне життя, зростання її ролі у вирішенні соціальних проблем по-родили майже аналогічні теорії «плюралістичної економіки», «пла-нового капіталізму», «держави достатку», «суспільства високого масового споживання» тощо.