наступних груп заходів.
Заходи по покращенню платоспроможності:
Для забезпечення платоспроможності здійснюються наступні кроки:
1. Введення постійного контролю за витратами та результатами господарської діяльності: введення щоденної/щотижневої/щомісячної звітності підрозділів по статтям і розмірам витрат підрозділу та отриманим результатам, що виражаються у грошовій формі. Для аналізу звітів може бути створений окремий підрозділ, але кращим є використання окремих консультантів (можливо власних): фахівців у фінансовому менеджменті (наприклад, фінансового директора), у матеріальному постачанні, технолога, які б визначали доцільність витрат, можливість їх зменшення чи уникнення. Аналізуються можливості збільшення результату: підвищення продуктивності, підвищення прибутковості, додаткові джерела (зовнішні) отримання прибутку. Результатом аналізу мають бути рекомендації (у випадку відносної самостійності підрозділу: делегування прийняття рішень) або наказ (у випадку командного стилю управління).
2. Зниження витрат для непов`язаних з виробництвом об`єктів (або їх закриття).
3. Зниження запасів матеріалів і незавершеного виробництва:
- ліквідація (продаж) товарних запасів (можливий продаж за собівартістю або нижче собівартості для вивільнення коштів),
- постійне визначення запасів по частоті їх застосування,
- ліквідація (продаж запасів), використання яких не планується до використання у найближчий час.
4. Забезпечення розрахунків з дебіторами
- використання взаємозаліків
- використання факторінгу
- позов до суду щодо визнання дебітора банкрутом
5. Реалізація непотрібного обладнання за ринковою вартістю. Непотрібним вважається обладнання, що не планується до використання у майбутньому (протягом року і більше), і те, що має бути замінене (є морально чи фізично застарілим, не відповідає нашим вимогам)
6. Зниження витрат
- основного виробництва
- допоміжного виробництва (поетапне виведення цехів допоміжного виробництва на повний госпрозрахунок, санація цехів, вивчення можливості і вигідності придбання продукції та послуг допоміжного виробництва на стороні)
Програма зниження витрат, що реалізується на підприємстві під час проведення комплексу інновацій (реструктуризації) дозволяє знизити собівартість продукції на 9-45%. [9, 12, 28, 36]
Заходи по збільшенню товарообігу
Для збільшення об`єму товарообігу підприємство може здійснити наступні заходи:
Покращити роботу відділу збуту (через підвищення кваліфікації співробітників, забезпечення сучасною оргтехнікою для покращення доступності інформації, покращення інформаційного забезпечення відділу, введення системи стимулювання, винагороди за результат)
Створити відділ маркетингу, що займався б аналізом ринку з метою створення нових товарів і розвитку існуючих товарів, аналізував причини успіху та невдачі товарів підприємства на ринку.
Створити сервісну службу для клієнтів, що одночасно займалася б і збиранням зворотної інформації про товар.
Створення торгівельної мережі (каналів товароруху): створення власних підрозділів і залучення інших фірм (пошук дистриб`юторів, укладання контрактів з розповсюджувачами)
Покращення іміджу продукції (введення товарного знаку і фірменного найменування, марки)
Покращення зовнішнього вигляду товару:
дизайн товару
дизайн упаковки
упаковка для транспортування і для пересилки (для збереження товарного вигляду)
Стимулювання продажу шляхом популяризації фірми (фірменного найменування)
участь у виставках
акції по розсилці (опитування, пропозиції (прямий маркетинг), розсилка каталогів)
цілеспрямована реклама
Розробка і реалізація комплексної концепції маркетингу (див. Розробка концепції підприємства)
Стратегічний аналіз ситуації (які переваги має підприємство перед конкурентами). Аналіз здійснюється за допомогою SWOT-аналізу з використанням моделі факторів конкуренції М. Портера
Визначення ринків і цільових сегментів, їх аналіз. Підприємство визначає для себе: на яку саме цільову групу споживачів воно працює, визначає ємність попиту цієї групи, потреби цієї групи, які задовольняються товарами підприємства і ті, що можна задовольнити шляхом розробки нових товарів. Диверсифікація, розширення товарного асортименту підприємства повинно здійснюватися у межах задоволення потреб саме цієї цільової групи. Особливо важливо дотримуватися цього правила підприємствам, товари яких конкурують за іміджем, тобто у певної групи споживачів сформоване уявлення про підприємство, і споживач очікує від підприємства товари визначеної якості, типу, для задоволення потреб певної групи людей
Гармонізація інструментів маркетингу (політика продукції, цін, реклами, розподілу (просування) товару)
Визначення стратегічних цілей підприємства (визначення цілей підприємства і окремих підрозділів, постановка чітких задач, за виконання яких підрозділи мають звітувати) [17, 33, 36, 38, 44]
Реструктуризація як структурне оздоровлення
(зміни у структурі підприємства)
Зміни у оргструктурі підприємства, у разі потреби, здійснюються за наступними напрямами:
Виділення допоміжного виробництва
Переведення на повний госпрозрахунок
Виділення зі складу підприємства (якщо це доцільно)
Концентрація на основному виробництві
Поетапне виділення підрозділів соціально-культурного призначення
Закриття нерентабельних підрозділів, що не піддаються санації, закриття нерентабельних продуктів
Причому, прийняття рішення про здійснення кожного конкретного заходу залежить від його доцільності: доцільними вважаються ті зміни, які зменшують витрати підприємства, зменшують собівартість продукції, підвищують конкурентоспроможність продукції, підвищують прибутковість підприємства.
Організаційна структура управління підприємством має бути перебудована для відповідності принципам:
Оптимальність - мінімум числа ступенів
Оперативність - швидке прийняття управлінських рішень
Правильність, оптимальність розподілу прав і відповідальності
Економічність - раціональний поділ управлінської праці
Мінімум витрат на управління
Мінімум рівнів управління
Скорочення ланцюгу команд.
Організаційна структура управління має відповідати цілям бізнесу, необхідна єдність структури і функцій управління, причому, первинними є функції, а вторинними органи управління, потрібно досягти оптимального збалансованого поєднання централізації, спеціалізації і інтеграції функцій управління. Організаційна структура управління має відповідати і вимогам виробничої структури, має охоплювати всі види діяльності.
На побудову нової організаційної структури управління впливають такі фактори як: розмір фірми, характер виробництва: масове, серійне, одиничне, галузеві особливості, рівень механізації та автоматизації, кваліфікація кадрів, сфера діяльності: місцевий, національний, зовнішній ринок, особливості технології, наявність фінансів, тощо. [7, 36]
Розробка концепції підприємства, вибір стратегії - другий етап реструктуризації.
На рівні вищого керівництва підприємства має бути розроблена концепція підприємства, що узагальнює види діяльності підприємства, передбачає їх розвиток і можливість розширення (диверсифікації).
Розробляється бізнес-план підприємства на 3-5 років. Особливими питаннями, на які має бути акцентована увага, є:
Прогнозування і планування ринку
План розвитку продукції
План постачання
Планування розвитку виробництва
Планування доходів
Фінансовий план із визначенням можливих інвестиційних джерел.
Принципи, якими потрібно користуватися при розробці концепції: орієнтація на ринок, орієнтація на прибуток, орієнтація на конкуренцію.
Концепція має також визначати конкурентну позицію підприємства на ринку, конкурентні переваги,