Як окремий досвід, можна виділити реорганізацію підприємств Східної Німеччини. Методологічний підхід до реструктуризації підприємств у цій країні відзначався комплексністю та фундаментальністю. Є дуже багато прикладів успішної реорганізації підприємств. Але, все-таки, цей досвід не завжди може бути використаний на Україні, оскільки Німецька модель реструктуризації була найдорожчою із усіх відомих. [32]

Досвід реструктуризації на Україні є ще не дуже багатим. Україна лише проходить етап реформування економіки, приватизації та реорганізації промисловості. Реструктуризація у доприватизаційний період та у процесі приватизації здійснювалась, як правило, за методиками та із використанням послуг німецьких консалтингових фірм. Проектами реструктуризації керував Фонд державного майна України. Хоча відомо дуже мало прикладів реструктуризації підприємств у доприватизаційний та приватизаційний період. Реструктуризація у післяприватизаційний період здійснювалась на підприємствах за рахунок нових власників, іноді за державною підтримкою (програми післяприватизаційної підтримки підприємств). Приклади реструктуризації у післяприватизаційний період свідчать про те, що підприємства не використовують комплексний підхід, а намагаються провести оздоровлення лише за однією-двома функціями, як правило, намагаються виділити програму зниження витрат та функції маркетингу та збуту. Такі проекти не часто приводять до значних результатів. Успіх таких проектів можна пояснити лише тим, що консалтингова фірма, що залучається до розробки та реалізації проекту оздоровлення лише однієї з функцій, намагається зробити процес оздоровлення більш комплексним, або пропонують підприємству додаткові послуги. [21, 22,23]

Проблеми, які виникають у процесі реструктуризації підприємств частково описані у другому розділі. Серед головних проблем можна виділити некваліфікованість вищого управлінського персоналу, консервативність, нерозуміння вимог ринку, неусвідомлення того, що є проблема невідповідності ринку та пасивність або опір персоналу підприємств. Частково ця проблема поєднується з іншою: відсутністю або дефіцитом кваліфікованих консультантів, методик та методичної літератури з цих питань.

Висновки.

Процес реформування економіки України охоплює зміни не лише на макрорівні але і на мікрорівні, на рівні підприємств. Причому, зміни мають відбуватися не лише у формі та структурі власності, а, головне, у системі менеджменту підприємства.

Система менеджменту потребує приведення у відповідність вимогам ринку, вимогам гнучкості, оптимальності та іншим принципам, що досліджуються у роботі.

Українські підприємства сьогодні переживають глибоку кризу, яка викликана певними об`єктивними і суб`єктивними причинами. Об`єктивними причинами є фактори зовнішнього середовища фірми. Суб`єктивними причинами є внутрішні фактори, пов`язані із орієнтацією підприємства, системою менеджменту, системою постачання, виробництва та збуту, організаційною культурою фірми, тощо.

Саме на внутрішні причини кризи і спрямована програма оздоровлення підприємства. Метою проведення заходів по оздоровленню є виведення підприємства з кризи, забезпечення конкурентоспроможності продукції та підприємства.

Комплексне оздоровлення підприємства має назву реорганізація підприємства або реструктуризація.

Першим етапом реструктуризації підприємства, що знаходиться у кризовому становищі, є оперативний напрям, або санація підприємства (оздоровлення). Другим етапом є стратегічний напрямок, метою якого є стратегічна орієнтація підприємства, розробка стратегії його довгострокового розвитку, тобто забезпечення довгострокового успішного розвитку підприємства.

Перед тим, як підприємство буде здійснювати заходи по оздоровленню, на підприємстві повинне бути проведене дослідження, яке має на меті аналіз реального становища підприємства, дослідження причин, що привели до кризи та можливостей оздоровлення підприємства.

Після проведення попередніх досліджень і прийняття рішення про необхідність та можливість оздоровлення підприємства, починається розробка програми реструктуризації підприємства.

Першим етапом розробки програми реструктуризації є дослідження внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, проведення SWOT-аналізу підприємства. Після визначення сильних та слабких сторін підприємства, встановлення можливостей, які є перед підприємством та загроз у коротко- та довгостроковому періоді, керівництво підприємства або зовнішній консультант, який здійснює розробку програми реструктуризації, досліджують можливість покращення слабких сторін, реакції на загрози та використання можливостей та сильних сторін підприємства.

На основі отриманої інформації керівництво приймає рішення про ті зміни, які мають бути здійснені на підприємстві, розробляє програму реструктуризації, календарний план, встановлює виконавців, відповідальних, розробляє та затверджує бюджет.

У роботі розглянуто методологічні підходи до розробки програми реструктуризації, її змісту. Серед основних виділяються Методика структуризації проблем (Ієрархії проблем) та Побудови дерева цілей (ієрархії цілей).

Одна із методик, за якою підприємство може розробити програму заходів реструктуризації підприємства, наведена у формі анкети як додаток до даної роботи. Ця анкета-методика вже апробована на семінарах з питань Міжнародного центру приватизації, інвестицій та менеджменту, що проводяться для представників та керівників українських підприємств.

Через процес реформування промисловості, а саме реформування на мікрорівні вже пройшли колишні соціалістичні країни, що обрали ринкову орієнтацію. Цей досвід є корисним для українських підприємств, але не завжди є можливим для використання. Цікавим є досвід Східної Німеччини, яка реалізовували програми реструктуризації підприємств при державній фінансовій підтримці. Позитивним у цих програмах було саме те, що вони є комплексними, а практика показала, що такий підхід є результативним.

Досвід України є ще дуже бідним з цього питання, так не було жодного прикладу комплексної реструктуризації підприємства, який би можна було назвати успішним прикладом виходу з кризи, забезпечення конкурентоспроможності та довгострокового розвитку підприємства.

Є надія, що використання передового зарубіжного досвіду, активізація методичних розробок (у тому числі і розробки автора) допоможе розвитку української економіки, який можна забезпечити шляхом розвитку і конкурентоспроможності української промисловості.

Список використаної літератури.