Дві цілі є конкурентними, якщо наближення до досягнення однієї призводить до віддалення від іншої.

Наприклад, визначення оптимальної програми виробництва з точко зору збуту веде к розширенню асортименту з метою збільшення обороту. Але, якщо при цьому встановлена ціль мінімізації собівартості одиниці продукту через економію на масштабах, через обмеження виробничих площ, тощо, то виникає конфлікт між максимізацією обороту і мінімізацією витрат. Крім того, збільшення обороту, збільшення об`ємів продаж передбачає значні витрати на просування, рекламу, тощо, що також вступає у конфлікт з програмою зниження витрат (мінімізацією витрат).

Якщо виконання однієї цілі сприяє наближенню до іншої, то такі цілі допомагають одна одній, доповнюють одна одну. Наприклад, збільшення об`ємів виробництва може одночасно призвести до абсолютного зростання прибутку і обороту (об`ємів продаж). Це зрозуміло, оскільки прибуток є одним з компонентів обороту (виручки). Такі цілі як об`єми продаж, прибуток, рентабельність капіталу, як правило, взаємодоповнюють одна одну.

Індифферентні відносини між цілями, відсутність корреляції має місце тоді, коли досягнення однієї цілі не впливає на виконання іншої.

У ситуації з конфліктними цілями їх потрібно “зважити” за ступенем важливості та обрати одну з них як головну ціль, а іншу як додаткову. Такі рішення залежать від конкретної ситуації і можуть часто переглядатися. Як приклад можна навести дотримання платоспроможності у будь-який момент часу. Це важлива для існування підприємства умова, але вона, як правило, не є його головною ціллю (ніхто не займається виробництвом чи іншим видом господарської діяльності для того, щоб залишатися ліквідним). Але у деяких випадках ця ціль може домінувати і відсувати інші цілі на другий план. Нарешті, завжди важливо встановити період, на який встановлюється та чи інша ціль.

Для підприємств у ринковій економіці прибуток і рентабельність капіталу є головними цілями, а додаткова ціль, або обмеження цілі прибутку, - збереження ліквідності підприємства.

Ще одне обмеження (або додаткова ціль) у системі фінансово-економічних цілей підприємства - збереження незалежності від інвестора. Вплив інвестора, збільшення залежності від інвестора є ціною за покращення структури капіталу підприємства. При наявності зовнішнього інвестора, особливо зарубіжного, нерідко виникає конфлікт між прагненням до незалежності та іншими фінансово-економічними цілями, наприклад, розширенням потужностей і можливим збільшенням прибутку.

Ось цілі, які майже завжди конфліктують між собою:

- швидкий прибуток і довгострокове зростання

- збільшення проценту прибутку та конкурентоспроможність товару

- зростання і стабільність бізнесу

- вихід на нові ринки, розробка нових товарів та безризиковість (стабільність) бізнесу, тощо.

Наведемо приклад простого, недеталізованого дерева цілей:

1. Головна ціль: Максимізація прибутку підприємства у

довгостроковому періоді

2. Цілі другого порядку (за рахунок досягнення них можна досягти головної цілі)

1.1 Максимізація обсягів реалізації 1.2 Висока інноваційна активність 1.3. Збільшення частки прибутку

існуючих товарів (розробка нових товарів) у доході підприємства

3. Цілі третього та наступних рівнів (їх досягнення необхідне для досягнення цілей вищих рівнів)

1.1.1. Максимізація обсягів реалізації на існуючих ринках

1.1.2. Вихід на нові ринки збуту

1.2.1. Активізація маркетингових досліджень, виявлення потреб споживачів, на які можна зреагувати

1.2.2. Створення на підприємстві підрозділу R&D, що досліджував би проблеми розвитку існуючих товарів, розробляв нові товари (дається завдання по розробці програми, встановлюються терміни, виконавці, відповідальні, визначаються статті витрат, суми витрат та джерела покриття витрат)

1.2.3. Стимулювання інноваційної активності працівників підприємства

1.3.1. Збільшення частки прибутку за рахунок підвищення ціни

1.3.2. Збільшення частки прибутку за рахунок зниження собівартості

1.1.1.1. Максимізація обсягів реалізації на існуючих ринках за рахунок зниження ціни

1.1.1.2. Максимізація обсягів за рахунок збільшення конкурентоспроможності шляхом підвищення споживчої вартості товару (якостей)

1.1.1.3. Використання нових каналів товароруху

1.1.1.4. Покращення роботи із існуючими каналами

1.1.1.5. Стимулювання збуту

1.1.2.1. Проведення досліджень по визначенню нових ринків та про можливість виходу на них

(дається завдання відділу маркетингу, встановлюються терміни, виконавці, відповідальні, визначаються статті витрат, суми витрат та джерела покриття витрат)

1.1.2.2. Розробка програми стимулювання збуту (Public relations, реклама, інші засоби СТИЗ)

(дається завдання відділу маркетингу та відділу збуту по розробці програм, встановлюються терміни, виконавці, відповідальні, визначаються статті витрат, суми витрат та джерела покриття витрат)

1.2.1.1. Проведення цільових досліджень ринку по виявленню потреб, прогнозуванню попиту, тощо (дається завдання відділу маркетингу та відділу збуту по розробці програм, встановлюються терміни, виконавці, відповідальні, визначаються статті витрат, суми витрат та джерела покриття витрат)

1.2.3.1. Розробка програми методів стимулювання інноваційної активності, розробка системи винагород, розробка ідеологічних заходів (дається завдання відділу кадрів та менеджерам з персоналу по розробці програм, встановлюються терміни, виконавці, відповідальні, визначаються статті витрат, суми витрат та джерела покриття витрат)

1.3.1.1. Проведення аналізу еластичності попиту, прогнозу реакції на підвищення ціни, проміжків чутливості, прогнозування економічного ефекту, визначення товарних груп та товарів, за якими має бути підвищено ціну (дається завданн, встановлюються терміни, виконавці, відповідальні, визначаються статті витрат, суми витрат та джерела покриття витрат)

1.3.2.1. Зниження собівартості одиниці товару за рахунок збільшення обсягів виробництва (за рахунок економії на масштабах)

1.3.2.2. Зниження собівартості товару за рахунок зниження постійних витрат

1.3.2.3. Зниження собівартості за рахунок зменшення змінних витрат

1.3.2.4. Більш точна калькуляція собівартості товару

* * *

Графічно наведене дерево цілей може бути зображено таким чином:

1

1.1. 1.2. 1.3.

1.1.1. 1.1.2. 1.2.1 1.2.2 1.2.3 1.3.1 1.3.2

Як правило, цілі мають бути конкретними, тобто кількісно визначеними (наприклад, збільшення об`ємів реалізації у 2 рази, або зниження собівартості на 17%).

Можна навести загальний показник, що може бути індикатором досягнення цілі підприємства. Це коефіцієнт повернення на інвестиції або величини прибутку на інвестований капітал ROIC, який вираховується, як прибуток від реалізації продукції, поділений на суму інвестицій.