Інститут менеджменту та економіки
«Реструктуризація, санація і ліквідація підприємства. Суть і причини»
План
Вступ
1.Реструктуризація, санація і ліквідація підприємства. Суть і взаємозв’язок між цими поняттями
2. Показники що викликають необхідність проведення Реструктуризації, санації і ліквідації підприємства
3. Шляхи оздоровлення підприємства
Висновок
Використана література
1.Реструктуризація, санація і ліквідація підприємства. Суть і взаємозв’язок між цими поняттями
2. Показники що викликають необхідність проведення реструктуризації, санації і ліквідації підприємства
Для аналізу фінансового стану аудитори використовують методики, які не завжди є доступними для всього кола осіб, задіяних у процедурі провадження у справі про банкрутство. Однак фінансисту підприємства доцільно знати основні критерії, за допомогою яких можна було б самостійно зробити висновок щодо визнання підприємства банкрутом на підставі даних його балансу. Зокрема встановити, чи дійсно це підприємство є неплатоспроможним, або перевірити достовірність висновку щодо визнання підприємства банкрутом на підставі даних ліквідаційного балансу. У цьому випадку можна використати методику ДПА, яка передбачає розрахунок таких параметрів:
1. Коефіцієнт покриття (Кп) характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року і визначається відношенням оборотних активів підприємства до поточних зобов'язань.
2. Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к) характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стабільності, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів виробничих запасів, незавершеного будівництва, готової продукції, коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л) характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість і визначається як відношення суми коштів підприємства до суми поточних зобов'язань.
Відповідно до цієї методики структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним у разі, коли:
значення коефіцієнта покриття (Кп) менше ніж 1;
значення коефіцієнта забезпечення власними коштами (Кз.к) менше ніж 0,1;
значення коефіцієнта абсолютної ліквідності (Ка.л) менше ніж 0,2.
Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінки кредитоспроможності за своєю суттю є одночасно методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці досить поширеними є модель Альтмана та модель Спрінгейта.
Модель Альтмана розроблено в 1968 році. Вона має також назву «розрахунок 2-показника». Це 5-факторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства.
Модель Спрінгейта побудовано на підставі дослідження впливу 19 фінансових показників. Вважається, точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, однак з часом цей показник зменшується.
Z=1.03А+3,07В+0,66С+0,4D.
Якщо 2 < О, 862, то підприємство є потенційним банкрутом.
Працівники відділів розрахунків, бухгалтерія, фінансові служби підприємства при організації договірних відносин з юридичними особами повинні аналізувати відношення:
- оборотного капіталу до всіх активів;
- заборгованості до акціонерного капіталу;
- всіх пасивів до всіх активів;
- основного капіталу до акціонерного капіталу;
- чистого прибутку до всіх активів;
- надходження коштів від операцій до всіх пасивів. Керівники підприємств повинні звернути увагу і на такі ознаки можливого банкрутства:
- падіння ринкової ціни цінних паперів товариства;
- зниження потоків грошових коштів;
- роботу підприємства в галузі, де велика ймовірність банкрутства;
- ново створене підприємство;
- зменшення дивідендів.
3. Шляхи оздоровлення підприємства
Отже, розглянемо основні шляхи оздоровлення підприємств які перебувають у скрутному економічному становищі. Основна проблема, з якою стикаються підприємства, що підлягають санації, полягає в пошуку фінансових ресурсів, необхідних для проведення цих процедур. Розглянемо більш детально це питання
Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок самофінансування, фінансових коштів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, шляхом одержання державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або пасивів.
Якщо санація здійснюється без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство, то вона можу бути у таких формах: зменшення номінального капіталу підприємства; конверсія власності в борг; конверсія боргу у власність; пролонгація строків сплати заборгованості; добровільне зменшення заборгованості; самофінансування.
Санація із залученням нового фінансового капіталу може мати такі форми: альтернативна санація; зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням (двоступінчата санація); безповоротна фінансова допомога власників; безповоротна фінансова допомога персоналу; емісія облігацій конверсійної позики; залучення додаткових позик.
За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємств і капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів і держави). Виділяють окремий вид санації підприємств -- яз допомогою державної фінансової підтримки .
Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності тощо.
Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямована на поліпшення (або відновлення) платоспроможності й ліквідності підприємства і може здійснюватися за такими напрямками: реструктуризація активів; зменшення (заморожування) витрат; збільшення виручки від реалізації.
У рамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:
1. Мобілізація прихованих резервів. Вона здійснюється шляхом реалізації окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва й реалізації продукції; у результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів, який не можна реалізувати без порушення нормального виробничого циклу.
2. Використання зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг).
3. Лізинг основних фондів. Цей метод дає змогу модернізувати обладнання за відсутності необхідних інвестиційних ресурсів.
4. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються в виробничому процесі.
5. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу.
6. Продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів.