дає право вибору для споживача.

В ринковій економіці конкуренція виконує наступні функції; регулювальну, мотиваційну, розподільчу і контрольну.

Основними видами конкуренції є внутрішньогалузева, міжгалузева і міжнародна.

Внутрішньогалузева конкуренція - це конкуренція між: виробітками однієї галузі виробництва, її результатом є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість.

Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між: «пробниками, що діють у різних галузях виробництва, її результатом є вільний перелив капіталів з однієї галузі в іншу і утворення середньої норми прибутку.

Міжнародна конкуренція - це конкуренція виробників на світовому ринку.

Конкуренцію можна поділити на сумлінну і несумлінну (нечесну).

Основними методами сумлінної конкуренції є: підвищення якості продукції, зниження цін, реклама, розвиток до- і після реалізаційного обслуговування, створення нових товарів і послуг, шляхом впровадження досягнень НТП і т. ін.

Сумлінна конкуренція поділяється на цінову і нецінову.

Цінова конкуренція здійснюється шляхом скорочення витрат виробництва за рахунок НТП, наукової організації праці, підвищенню її продуктивності.

Нецінова конкуренція пов'язана зі стратегією боротьби, спрямованої на створення умов, що поліпшують реалізацію продукції.

Нечесна конкуренція — це діяльність господарського суб'єкта, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, яка ведеться без будь-яких «правил гри». її методами виступають: дезінформація споживачів, використання товарного знака, фірмового найменування або маркування товару без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані, поширення неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів, намагання впливати на постачальників ресурсів, переманювання провідних спеціалістів тощо.

За формами конкуренції економічна наука виділяє чотири моделі ринку:

чиста конкуренція;

монополістична конкуренція;

олігополія;

чиста монополія.

За чистої конкуренції дуже велика кількість фірм виробляє стандартизований продукт, а новостворені фірми можуть вільно м ні йти в уст ринок. Ситуація змінюється за чистої монополії', на ринку однорідного продукту чи послуги працює єдина фірма (наприклад, комунальне водопостачання населення), входження нових фірм в галузь блоковане з низки причин, а диференціації послуг немає. Монополістична конкуренція означає ринкову ситуацію, за якої відносно велика кількість невеликих виробників пропонує схожу, але неоднакову продукцію. При монополістичній конкуренції економічне суперництво зосереджується не лише на ціні, а й нецінових чинниках реалізації товарів (упаковка, реклама, якість тощо). За олігополії на ринку є лише декілька продавців, які узгоджують між собою ціни та обсяги виробництва. Продукти повинні бути стандартизовані й диференційовані, а входження в олігопольні галузі є надто складним і суперечливим процесом. Усі моделі ринків, окрім моделі чистої конкуренції в економічній теорії отримали назву «недосконалої конкуренції».

Наріжним каменем логіки ринкової системи є визнання активної конкуренції на вільних ринках. Досягти досконалої конкуренції можна за допомогою державного втручання в підприємницьку діяльність. .Якщо звести до мінімуму перешкоди на шляху вільного доступу конкурентів до певної галузі, то побоювання потенційної конкуренції та сама конкуренція сприятимуть зниженню олігопольної ціни. Чисту конкуренцію називають досконалою, тобто таку, коли кожен виробник не може впливати на ринкову ціну.

У теперішній економіці панує недосконала конкуренція. Вона переважає в галузі, де окремі продавці мають певний контроль за ціною продукції цієї галузі. У недосконалого конкурента є певна свобода дій стосовно його цінових рішень. Прикладом недосконалої конкуренції є наявність олігополії, монополістичної конкуренції та чистої монополії.

Умови рожмежування ринків

4.1) Ринок предметів споживання

Пізнання ринку як економічної категорії неможливо без глибокого аналізу його структури, тобто елементів з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати складові елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя.

Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин, ступеня зрілості ринкових відносин, відповідності окремих ринків чинному законодавству, територіально-адміністративної ознаки. В даній темі ми будемо розглядати розмежування ринків, головним чином, за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин.

За цим критерієм складовими елементами ринку є:

ринок предметів споживання;

ринок виробничих ресурсів землі, робочої сили і засобів виробництва;

ринок капіталів (капітальних благ);

ринок фінансово-кредитних ресурсів;

фондовий ринок;

ринок науко-технічних розробок та інформації;

валютний ринок;

ринок праці (робочої сили) тощо.

Кожний з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється на ринки взуття, косметики, швейних виробів, молочних, хлібних, м'ясних, рибних товарів, що існують всередині ринку предметів споживання. Ринки машин, верстатів, нафтопродуктів, металу, вугілля органічно входять до ринку засобів виробництва. Ринки акцій, кредитних, фінансових і грошових ресурсів є складовими елементами фінансового ринку.

Один з найважливіших компонентів суспільного ринку - є ринок предметів споживання, призначений для задоволення різноманітних особистих потреб людей.

Цей ринок безпосередньо характеризує взаємозв'язок виробництва і особистого споживання, націленість виробництва на максимальне задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб суспільства. Кожна економіка має вибирати кошик споживчих товарів, які повинні бути вироблені.

До галузей, які безпосередньо виробляють споживчі блага, належать легка і харчова промисловість, значна частина виробництва машинобудівного аграрного, будівельного, транспортного комплексів і галузей нематеріального виробництва (охорона здоров'я, освіта, культура тощо).

На ринку споживчих товарів функціонують товари особистого споживання, що поділяються на дві великі групи: матеріальні блага і послуги. Матеріальні блага задовольняють особисті потреби людей своїми фізичними, хімічними і біологічними властивостями. Корисність багатьох матеріальних благ перебуває в прямій залежності від природних властивостей речей. Так, хліб, молоко, м'ясо, масло, фрукти та інші продовольчі товари корисні тому, що містять у собі білки, жири, вуглеводи та вітаміни для підтримання нашої життєдіяльності. Нафта і газ корисні тому, що при згоранні виділяють велику кількість теплової енергії, яка може бути використана в інших галузях виробництва.

З