Практикою грошової політики доведено, що зміни об-лікової ставки, як і банківської норми обов'язкового ре-зерву, здійснюються відповідно до розвитку окремих фаз економічного циклу. Вона підвищується в періоди еконо-мічного росту і лишається, як правило, незмінною в періоди депресії та спаду. Тому виникає проблема «запізнень» у здійсненні необхідних корекцій облікової ставки. Це по-яснюється недостатньою виразністю початкових етапів фаз економічного циклу та іншими об'єктивними й суб'єктив-ними чинниками.

У багатьох країнах з перехідною економікою, в т.ч. і в Україні, владні структури віддають перевагу політиці низьких фіксованих ставок банківського відсотка. Така політика мотивується наступними аргументами: намаган-ням стимулювати рівень інвестицій; здійсненням вибірко-вого кредитування пріоритетних галузей економіки за низького нормою відсотка; бажанням знизити інфляційні процеси тощо.

Поряд із регулюванням облікової ставки в країнах із недостатнім рівнем розвитку ринкових механізмів засто-совується система директивного управління нормою від-сотка на позики, що надаються комерційними банками та небанківськими кредитними установами. Значення ефек-тивного використання цього інструмента має розглядатись у двох аспектах. З одного боку, банківський відсоток без-посередньо впливає на розвиток ділової та економічної активності. Від його рівня залежить попит на інвестиційні ресурси та їх пропозиція, рішення суб'єктів економічної діяльності щодо визначення пропорцій між споживанням і збереженням. Під його впливом складається валютний курс, відбувається міграція капіталів між окремими кра-їнами та інші макроекономічні процеси.

Інший аспект, що характеризує значення ефективного регулювання норми відсотка, пов'язаний з безпосереднім впливом його параметрів на структуру грошових агрегатів і на масу грошей, що знаходяться в обігу. Йдеться про ефект ліквідності: що нижча величина норми відсотка, то більше грошей залишається на руках у населення. При її збільшенні отримують протилежний результат. Існують і інші канали, що визначають вплив динаміки норми відсотка на головні параметри грошового обігу.

Однак, як засвідчує теоретичний аналіз та реальна практика, зазначена політика звичайно не дає бажаних результатів. І це можна пояснити. Низька ставка відсотка скорочує обсяги збережень фінансових ресурсів і тому не лише не сприяє ростові інвестицій, а й викликає проти-лежний ефект. Не виправдовує себе і вибіркове кредиту-вання, бо через ефект кредитного мультиплікатора від-повідно спрямовані кредитні ресурси розпорошуються по всій економіці. Як засвідчує практика, недостатньо корек-тного є й тека з приводу безпосереднього впливу норми відсотка на цінову динаміку. В цьому випадку слід вра-ховувати ефект не лише прямого, а й зворотного впливу на розглядувані процеси.

З урахуванням цього стає зрозумілою важливість ви-значення оптимального рівня ставки відсотка, що його прагнутимуть досягти засобами монетарної політики від-повідні інституційні структури. Мається на увазі досягнен-ня: по-перше, позитивного рівня відсотка; по-друге, вра-хування його співвідношення з нормою прибутку на ви-трати інших чинників виробництва та обігу; по-третє, співвідношення дійсної норми відсотка з нормами відсотка країн, з якими здійснюються інтенсивні зовнішньоеконо-мічні зв'язки.

Ефективне поєднання механізмів грошово-кредитної політики дає змогу реалізувати її тактичні цілі.Цим визначенням знову ж таки підкреслюється структурна підпорядкованість усьго комплексу цих механізмів макроекономічним завданням. Цільовою же функцією монетарної політики тактичного порядку є забезпечення внутрішньї стабільності грошей. Така стабільність має пріорітетне значення у вирішенні всьго комплексу макроекономічних завдань.

Дієвість монетарної політики

Розмаїття інструментів грошово-кредитної політики визначає актуальність проблеми її дієвості. Най-важливішою вимогою в цьому є забезпечення системності в застосуванні різних важелів монетарного регулювання, їх спрямування на досягнення взаємопов’язаних завдань грошової стабілізації. Не можна, скажімо, водночас обме-жувати пропозицію грошей і стримувати ріст норми від-сотка. Це альтернативні важелі монетарного регулювання, застосування яких дає взаємовиключпий ефект. Нараз необхідно взяти до уваги кілька загальних правил, визна-чених теорією грошей і напрацьованих багаторічною пра-ктикою. Їхній зміст такий:

1. Застосування тих чи тих засобів монетарної політики не терпить закостеніння. Грошово-кредитна політика за-вжди мусить бути гнучкою. Слід узгоджувати ЇЇ з загаль-ними механізмами макроекономічного регулювання, відо-бражати розвиток економічного циклу ринкової кон'юнк-тури.

2. Широта застосування напрацьованих світовою пра-ктикою інструментів грошово-кредитної політики зале-жить від ступеня розвитку в кожній країні ринкової ін-фраструктури. дієвості економічних саморегуляторів. Коли в управлінні економікою переважають методи жорсткого адміністративного макроекономічного регулювання (конт-роль над цінами й доходами, валютними й торговельними операціями), коли існує монополізм і відсутня конструк-тивна конкуренція, ефективність грошово-кредитної полі-тики є незначною. У цьому випадку виправдовує себе метод поетапного впровадження ринкових регуляторів гро-шово-кредитної системи.

3. Щоб монетарна політика була результативною, і треба тісно узгоджувати як із фіскальною, так зовнішньоекономічною. в т.ч. валютною, політикою. Йдеться, власне, про необхідність застосування цілісної внутрішньо збалансованої системи заходів фінансово-грошової та валютної політики. Заходи грошової стабілізації не можуть бути ефективними при перевищенні оптимально припусти-мого (більше 3-4 % ВВП) дефіциту державного бюджету та від'ємного сальдо платіжного балансу.

4. При здійсненні заходів із регулювання варто врахо-вувати неоднозначне реагування грошового обігу на різні інструменти грошової політики та консерватизм монетар-ної сфери, що визначається наявністю в її структурі сил, які, діючи в протилежних напрямках, уповільнюють від-повідну реакцію. Так, жорстка емісійна політика компен-сується зміною швидкості обігу грошей. Тому політика урівноваження грошових агрегатів має зважити на цю обставину. Вона повинна бути скоригованою на швидкість обігу грошової одиниці. Схожа ситуація може скластись і при застосуванні інших інструментів грошової політики.

5. Консерватизм монетарної сфери робить неприпусти-мим застосування різких корекцій динаміки грошових агрегатів. Ефект від «шокових» заходів грошової політики може бути лише тимчасовим. Досягнутий ними успіх