до реалізації інвестиційної стратегії необхідних фінансових технологічних, сировинних, енергетичних та інших ресурсів;
допустимість ступеня ризику, пов"язаного з реалізацією інвестиційної стратегії. Розглядаються ступені основних ризиків і можливі небажані фінансові наслідки для компанії;
результативність інвестиційної стратегії. Оцінка результативності інвестиційних програм базується перш за все на визначенні економічної ефективності їх реалізації. Оцінюються також і позаекономічні результати (зростання іміджу компанії, покращання умов праці працівників, покращання обслуговування клієнтів тощо). Таким чином, розробка інвестиційної стратегії дозволяє прийняти ефективне управлінське рішення, що пов"язане з розвитком компанії за умов динаміки та невизначеності зовнішніх та внутрішніх чинників, що визначають цей розвиток.
Окрім того, одним з найбільш важливих факторів формування інвестиційної стратегії фірми виступає формування інвестиційного портфелю. Це одне з центральних питань в процесі аналізу діяльності стосовно операцій з цінними паперами. Тому наступним питанням потрібно розглянути принципи формування інвестиційного портфеля.
Більшість інвесторів для реального чи фінансового інвестування обирають більше ніж один об"єкт, тобто формують певну їх сукупність. Цілеспрямований підбір таких об"єктів становить процес формування інвестиціїїного портфеля.
Інвестиційний портфель становить цілеспрямовано сформовану множину об"єктів реального і фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної діяльність в середньотерміновому періоді згідно з розробленою інвестиційною стратегією компанії.
Головною ціллю формування інвестиційного портфеля компанії є забезпечення реалізації її інвестиційної стратегії шляхом відбору найбільш ефективних і безпечних (з допустимим рівнем ризику) інвестиційних проектів і фінансових інструментів. 3 урахуванням сформованої головної цілі будується система
часткових цілей з урахуванням обраної стратегії і особливостей щодо здійснення інвестиційної діяльності. Так, систему цілей щодо формування інвестиційного портфеля можна представити в таблиці.
Таблиця 14.
ГОЛОВНА ЦІЛЬ
(забезпечення реалізації інвестиційної стратегії компанії - підбір найефективніших,
з допустимим ступенем ризику, об’єктів
інвестування).
Наведена система цілей може бути значно розширена. Слід зазначити, що різні цілі щодо формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними, суперечать одна одній. Так, зокрема, забезпечення високих темпів зростання капіталу досягається зниженням рівня поточної дохідності портфеля. Зростання капіталу і зростання доходів знаходяться в прямій залежності з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення достатньої ліквідності не дозволяє залучати до портфеля високоприбуткові інвестиційні проекти, а також проекти, що забезпечують значний приріст капіталу в довготерміновому періоді.
Враховуючи альтернативність цілей можна говорити також про ризик, що спричиняється невизначеністю, суперечливістю цілей. Враховуючи конфліктність цілей формування інвестиційного портфеля, можна визначити їх пріоритети зокрема експертним методом.
Основні цілі формування інвестиційного портфеля закладаються в основу відповідних критеріальних показників які компанії необхідно розробити, користуючись відповідною методикою та математичним апаратом. Зокрема, кожна компанія може розробити актуальні на певний період часу та прийнятні для неї нормативні показники:
° мінімальних темпів зростання капіталу;
° мінімального рівня поточного доходу;
° максимального ступеня інвестиційного ризику;
° мінімальну за капіталомісткістю частку високоліквідних інвестиційних проектів.
Ті чи інші конкретні значення критеріальних показників можуть використовуватись не лише до портфеля в цілому, але й під час оцінювання окремих інвестиційних проектів (фінансових інструментів інвестування), з яких, власне, і повинен сформуватись портфель. Відмінності цілей (їх питомої ваги), видів об"єктів інвестування, що залучаються до портфелів, та і нші умови визначають різноманіття варіантів спрямованості і складу портфелів окремих компаній, що може бути певним чином типізоване.
Типізація інвестиційних портфелів за їхніми видами пов"язані зі спрямованістю і обсягом діяльності компанії.
Портфель доходу формується в основному з об"єктів інвестування, котрі забезпечують досягнення високих темпів зростання доходу і обтяжені досить значним ступенем ризику.
Консервативний портфель формується в основному з об"єктів інвестування з середнім та незначним ступенем ризику. Відповідно темпи зростання доходу і капіталу за такими об"єктами є значно нижчими. Існує ряд проміжних портфелів, а також інші принципи та критерії типізації проектів та інвестиційних портфелів.
Розглянемо основні етапи формування інвестиційних портфелів.
Таблиця 15.
Формуючи інвестиційний портфель, важливо брати до уваги те, що закони ринкової економіки вимагають постійного обігу засобів з урахуванням платоспроможності. За цих умов визначення фінансової стійкості, маневреності компанії допустимого рівня ризику, яким вона обтяжена, важливими ознаками є, зокрема, її платоспроможність, наявність ресурсів для розвитку, які, відносяться до найважливіших не лише фінансових, але й загальноекономічних проблем.
3.5. АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ ВИПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ.
Дивідендна політика, як і управління структурою капіталу, справляє істотний вплив на ціну акцій підприємства. Дивіденди являють собою грошовий доход акціонерів і певним чином сигналізують їм про те, що підприємство в акції якого вони вклали свої гроші, працює успішно. Спрощену схему розподілення прибутку звітного періоду можливо представити таким чином: частина прибутку виплачується в вигляді дивідендів, залишена частина реінвестується в активи підприємства. Реінвестована частина прибутку є внутрішнім джерелом фінансування діяльності підприємства, тому очевидно, що дивідендна політика визначає розмір залучаємих підприємством зовнішніх джерел фінансування.
3 теоретичної позиції вибір дивідендної політики дає можливість вирішити, два ключові питання:
чи впливає величина дивідендів на зміну сукупного багатства акціонерів?
якщо так, то якою повинна бути їх оптимальна величина?
ФАКТОРИ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ДИВІДЕНДНУ ПОЛІТИКУ.
В будь-якій країні є певні нормативні документи, які тією чи іншою мірою регулюють різні сторони господарської діяльності, в тому числі й порядок виплати дивідендів. Існують і деякі інші обставини формального та неформального, об"єктивного та суб"єктивного характеру, які впливають на дивідендну політику. Наведемо найбільш характерні з них.
1. Обмеження правового характеру.
Власний капітал підприємства складається з трьох елементів:
° акціонерний капітал;
° емісійний дохід;
° нерозподілений прибуток.
А тому в більшості країн законом дозволена одна з двох схем - на виплату дивідендів може розподілятися тільки прибуток(прибуток звітного періоду та нерозподілений прибуток минулих періодів), або прибуток та емісійний дохід.
2. Обмеження контрактного характеру.
В багатьох країнах величина виплачуємих дивідендів регулюється спеціальними контрактами в тому випадку, коли підприємство