Валюта балансу, а також структура власного капіталу в цьому випадку не міняється, збільшується лише кількість звичайних акцій.

Можлива й зворотня операція ( консолідація акцій ) декілька старих акцій обмінюються на одну нову ( пропорції можуть бути різними ).

Що стосується дивідендів, то тут все залежить від директорату та акціонерів; а саме, дивіденди можуть змінюватися пропорціонально до зміни номінальної вартості акцій, тобто дроблення акцій по суті не впливає на долю кожного акціонера в активах компанії.

Слід відзначити, що ця й попередня методика мають одну негативну рису - вони супроводжуються додатковими витратами по випуску нових цінних паперів.

Методика викупу акцій.

Для ілюстрації цієї методики розглянемо приклад:

Компанія, дані про яку наведені нижче, планує витратити 60% прибутку або на виплату дивідендів, або на купівлю своїх акцій. Потрібно проаналізувати, який з цих двох варіантів більш вигідний акціонерам.

Прибуток до розподілу серед власників звичайиих акцій, тис грн 2200

Кількість звичайних акцій 50000

Прибуток на акцію (2200000:50000) грн 44

Ринкова ціна акції грн 600

Цінність акції (ринкова ціна:прибуток на акцію)грн 13,636

Загальна сума прибутку, призначена для виплати акціонерам, складає 1320 тис грн ( 2200 тис грн*60%).

Якщо компанія виплатить дивіденд, то кожен акціонер отримає 26.4 грн (1320000грн:50000).

Якщо компанія витратить ці гроші на викуп своїх акцій, вона зможе викупити приблизно 2107 акції ( 1320000грн:626.4грн), а загальна їх кількість в обігу складе 47893 акції (50000 -2107).

Після викупу акцій дохід на акцію збільшиться і складе 45.94 грн (2200000грн:47893), що приведе до збільшення курсової вартості до 626.4 грн. (45.94грн*13.б36).

Таким чином, з позиції акціонера -, який володіє однією акцією, обидва варіанти однакові: чи мати одну акцію ціною 600 грн плюс дивіденд в розмірі 26.4 грн, чи володіти однією акцією зі збільшеною до 626.4 грн ціною.

ВИСНОВКИ.

Приватизація й акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та кредитних інститутів приводять до поглиблення розвитку грошових і кредитних відносин. Виникає особливий сектор господарювання, який пов"язаний з обігом цінних паперів - фінансовий ринок.

Завдання ринку цінних паперів полягає в тому, щоб забезпечити більш повне та швидке переливання заощаджень за ціною, яка влаштовує обидві сторони. Для цього й потрібна фондова біржа, та, діючі на ринку цінних паперів посередники.

Всі цінні папери, які обертаються в даний час на ринку України, можна поділити на три умовні групи:

Але в сучасних умовах операції з цінними паперами не набули в Україні належного розвитку. Це можна пояснити рядом причин:

по-перше, це дуже високий рівень інфляції, яка поглинає всі грошові заощадження громадян та підприємств;

по-друге, це те, що зараз дуже велике число фірм та підприємств, які знаходяться на межі банкрутства або вже збанкрутували і тобто не мають можливостей здійснювати операції з цінними паперами;

по-третє, в Україні зараз дуже високий "індекс зневіри" населення різноманітним фінансовим посередникам багато з яких займалося просто фінансовими махінаціями, так звані "піраміди". Ці три основні причини й обумовлюють той досить низький рівень розвитку українського ринку цінних паперів.

Якщо ж ми розглянемо інституціональну структуру вітчизняного ринку цінних паперів, то побачимо повне домінування комерційних банків на цьому ринку, бо на їх долю припадає біля 80% всіх операцій з цінними паперами. Тобто банки мають фактичну монополію в даній галузі. Але ж у всіх розвинених країнах крім комерційних банків на ринку цінних паперів повинні також виступати й інші учасники - це інвестиційні банки, біржові фірми, а також інші кредитно-фінансові організації, такі як страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди. Всі ці учасники повинні конкурувати між собою і цим самим забезпечувати рівномірний ринковорегулюємий розподіл цінних паперів серед інвесторів капіталу.

Розглядаючи систему обліку операцій з цінними паперами, слід відмітити досить низький рівень автоматизації цього процесу на Україні. Це обумовлене дуже низькою пропозицією програмних комплексів обліку цінних паперів на ринку. Так в каталозі програмних продуктів з різних сфер діяльності можливо знайти лише один спеціалізований програмний коплекс обліку операцій з цінними паперами "АВАСИС-Инвест", да і той написаний російськими програмістами з пристосуванням до законодавства Росії. Тобто нагальною стає проблема розробки вітчизняних систем автоматизації бухгалтерського обліку із застосуванням ПЕОМ. Сама ж методика ведення бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в Україні розроблена досить добре і не потребує істотних змін. Єдине, що, наприклад для обліку дивідендів по акціях було б доцільно запровадити окремий рахунок, як це робиться в США, а не використовувати рахунок 81 " Використання прибутку". Це значно полегшило б розрахунки і давало б завжди наглядну картину бухгалтеру з даного виду розрахунків.

При розгляді системи аналізу операцій з цінними паперами можна побачити, що ця система ще знаходиться в неналежному стані. Оскільки в Україні фактично не було розроблено жодної методики аналізу операцій з цінними паперами, а використовуються зарубіжні розробки та показники. Але ж якщо розглядати ці показники в розрізі, наприклад, економіки США і порівнювати їх з вітчизняною економічною системою, то легко можна побачити ті разючі відмінності, які нам потрібно було б враховувати. Сюди, перш за все, відносяться значні нормативно правові відмінності і це природньо, оскільки кожна країна має свою, притаманну лише їй нормативно правову базу забезпечення економічної діяльності. І тому, деякі з показників аналізу цінних паперів, які використовуються, наприклад в США, не можуть бути використані