Розділ 1. Суть та послідовність здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Міжнародна практика проведення зовнішньоекономічних операцій припускає здійснення певних видів комерційної діяльності , що складається з окремих етапів і стадій на кожному з яких вирішуються конкретні задачі і виконуються формальності, що пов’язані з оформленням, пересиланням і обробкою документації, необхідної для забезпечення виконання угоди.

Процес проведення зовнішньоекономічних операцій розвивається на кілька етапів і стадій:

1. Підготовчий етап:

аналіз кон’юнктури міжнародного ринку, рівня його монополізації великими компаніями, можливості проникнення на цей ринок;

вибір форми і методів роботи на ринку;

вибір контрагентів;

аналіз і розрахунок цін;

рекламна компанія;

Організаційний етап:

встановлення контракту з потенційними контрагентами;

підготовка і проведення переговорів;

укладання контракту.

Виконавчий етап:

підготовка товару до відвантаження (експортером) і підготовка до прийому товару (імпортером);

оформлення документації;

укладання допоміжних контрактів (страхових, транспортів і т.і.);

врегулювання суперечок;

здійснення розрахунків.

Організація експортно-імпортних операцій.

У міжнародній торгівельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий експорт та імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо імпортному споживачеві або закупівлю в нього відповідних товарів, і непрямий експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю товарів через торговельних посередників.

Для сучасного етапу розвитку великого виробництва з величезною концентрацією і централізацією капіталу характерним є поширення прямого експорту й імпорту. Наприклад, у США нині 2/3 експорту промислових товарів здійснюється безпосередньо виробниками.

Прямий метод зовнішньоекономічних операцій застосовується:

при продажу і закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів;

у разі експорту дорогого і великогабаритного устаткування;

у разі експорту стандартного устаткування через закордонні філії;

при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;

у разі продажу і закупівлі товарів державою.

Прямі зв’язки мають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон’юнктури ринку; швидке пристосування свої виробничих потужностей до потреб покупця.

Проте і непрямий експорт та імпорт продовжують зберігати своє значення. За деякими оцінками, з допомогою торговельних посередників у світовий право обіг залучається біля 50% загального обсягу товарів. Цей метод застосовується:

у разі збуту стандартного промислового устаткування;

у разі збуту споживчих товарів;

при реалізації другорядної продукції;

на окремих важкодоступних і маловідомих ринках;

при просуванні нових товарів;

у разі відсутності власної збутової мережі;

за умови, що торгівля монополізована значними торговельно-посередницькими фірмами.

У непрямого методу експортно-імпортних операцій також є свої переваги: великий досвід, власна мережа обслуговування, гарні зв’язки, знання ринку і кон’юнктури.

Організація експортних операцій.

Якщо обсяг зовнішньоекономічних операцій у фірми незначний і основна частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення зовнішньоторговельних операцій вона використовує торговельний апарат, призначений для роботи на внутрішньому ринку.

При збільшенні зовнішньоторговельних операцій створюється спеціальний експортний відділ, що не входить дол. Складу внутрішнього збутового апарату. Він, як правило, складається з таких підрозділів:

функціональні сектори (торговельно-договірний, валютний, калькуляції, транспорту, реклами) вивчають відповідні функціональні питання, готують керівництву відповідні відомості про умови здійснення зовнішньоторговельних операцій, надають кваліфіковані консультації;

територіальні сектори приділяють увагу всім питанням торгівлі з певною групою країн, незалежно від номенклатури товару;

галузеві сектори займаються питанням торгівлі лише якимось окремим товаром або дуже близькою за характером групою товарів.

Торговельно-посередницькі операції.

Під торговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов’язані з купівлею і продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговельним посередником на основі угоди або доручення.

Торговельне посередництво – це досить широке поняття, що охоплює чимале коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка і укладання угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; технічне обслуговування.

Торговельно-посередницькі операції можна поділити на чотири види: з перепродажу, комісійні, агентські, брокерські.

Операції з перепродажу. Вони здійснюються торговельними посередником від свого імені і за свій рахунок. Тут торговельний посередник є стороною договору як з експортером, так із покупцем. Розрізняють два види операцій з перепродажу.

До першого виду належать операції, коли торговельний посередник відносно експортера є покупцем. Він стає власником товару і може реалізувати йому будь-якого і за будь-якою ціною.

Другий вид операцій – коли експортер і торговельний посередник підписали договір про продаж товарів на певній території, у конкретний термін (вказуються й інші деталі) згідно з договором.

Отже, посередництво згідно з договором полягає в просуванні товарів від експортера до споживача, при цьому торговець зобов’язаний дотримуватись певних умов експортера.

Комісійні операції. Це укладення однією стороною (місіонером), за дорученням другої сторони (комітента), угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару. Комісіонер не купує товар (він залишається в руках експортера). Але для третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.

А якщо покупець не може розплатитися з комісіонером? Звичайно комісіонер не відповідає за кредитоспроможність третіх осіб. Проте іноді в комісійних договір включається умова про поруку комісіонера за виконання угоди покупцем, тобто гарантії комітента від несплати. Така умова називається делькредере. У договорі вказується при цьому ціна (максимальна або мінімальна), а також термін передання грошей комісіонером комітентові.

Якщо замовлення йде від імпортера комісіонеру (тобто навпаки) на купівлю в країні експортера товарів на купівлю в країні експортера товарів, то він називається індентом. Він може бути закритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні де і що купити, або відкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця.

Різновидом комісійних угод є консигнаційні угоди. Це продаж товарів зі складу комісіонера, але товар належить консигнанту, тобто