Найбільш поширеним методом валютного регулювання зовнішньої торгівлі у всьому світі є обов’язковий продаж валютної виручки від експорту за національну валюту. “Продаж експортної виручки центральним валютним органам або її репатріація є обов’язковою в Італії, Іспанії, Португалії, Бельгії, Данії, Норвегії та Туреччині.” Наявність валютного регулювання і контролю з боку держави є не просто світовою практикою, а об’єктивною економічною необхідністю.

Незважаючи на об’єктивність та загальні риси цього процесу, кожна країна має тут свої особливості, а Україна яскравий приклад цього. Обмеження обігу валютних цінностей складаються з того, що для них встановлені особливі правила. Відмінною рисою України в цьому плані є наявність великої кількості підзаконних актів. Необхідно зазначити, що основний пласт валютного законодавства було розроблено до прийняття Конституції України, проте, кардинальні зміни в цьому можливі лише після прийняття нового Цивільного кодексу України, в якому будуть закріплені основні правові засади функціонування цивільних правовідносин.

Не дивлячись на всю складність українського валютного законодавства, можна з впевненістю констатувати, що в Україні функціонує досить міцна система валютного регулювання та контролю, правовою базою якої є такі законодавчі акти, як Конституція України, Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та нормативні акти Національного банку України.

Безперечно, нині Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” - основний правовий документ у цій сфері, де закріплені термінологія, принципи та порядок контролю валютного ринку з боку держави. Але на практиці нерідко виникають питання з приводу застосування його положень. Одне із них - здійснення операцій із валютними цінностями, які потребують наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Перерахування за межі країни валютних коштів завжди викликало велику зацікавленість. Це питання набуло нових рис із поширенням розрахунків через кореспондентські банківські рахунки (типу “ЛОРО” та “НОСТРО”). Порядок функціонування цих рахунків у валюті України та проведення через них операцій регулюються “Порядком бухгалтерського обліку та розрахунків за рахунками “ЛОРО” банків-нерезидентів у валюті України”, затвердженим Правлінням НБУ 23.09.96р. Згідно з цим порядком розрахунки між резидентами України через рахунки “ЛОРО” банків-нерезидентів у валюті України забороняються.

Виходячи із ситуації на грошово-кредитному і валютному ринках, НБУ може запроваджувати особливий режим резервування залишків коштів на рахунках “ЛОРО” банків-нерезидентів. Треба зазначити, що перерахування коштів на кореспондентський рахунок іноземного банку, відкритий в українському банку (“ЛОРО” - рахунок для українського банку), згідно із статтею 1 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” є переказом валютних коштів за межі України. Отже, здійснюючи подібні операції, необхідно враховувати всі особливості, передбачені Декретом Кабінету Міністрів “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” для вивезення, переказування та пересилання валютних цінностей за межі України. Для здійснення платежів на виконання зобов’язань перед нерезидентами щодо оплати продукції не потрібно індивідуальної ліцензії НБУ. Але для перерахування коштів на депозит іноземного банку така ліцензія необхідна.

Завдання комерційних банків полягає у здійсненні функції органу валютного контролю за операціями своїх клієнтів, що проводяться за допомогою рахунків “ЛОРО” банків-нерезидентів у валюті України.

Що стосується здійснення інвестицій за кордон, то дуже часто виникає запитання, чи потрібно отримувати індивідуальну ліцензію НБУ, коли, наприклад, один резидент України купує у іншого резидента України акції цього резидента або інші цінні папери, що підтверджують його право власності за кордоном? Тобто, чи можна таку операцію називати інвестуванням за кордон? Зробивши правовий аналіз можемо дійти такого висновку.

Відповідно до пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” індивідуальна ліцензія обов’язкова при здійсненні інвестицій за кордон, у тому числі і шляхом придбання цінних паперів. Отже, резидент України при купівлі акцій іноземної компанії у іншого резидента України повинен одержати в Національному банку України індивідуальну ліцензію на здійснення інвестицій за кордон. Розрахунки за цими операціями відбуваються лише у грошовій одиниці України.

При здійсненні нерезидентами в Україні інвестиційної діяльності виникає не менше, а часом і більше проблем, ніж при здійсненні резидентами інвестицій за межі України. Процес акціонування українських підприємств та можливість утворення нових у формі товариств порушили питання подальшої реалізації акціонерами своїх акцій. Цікавим моментом тут є з’ясування можливості купівлі резидентом України у нерезидента України акцій, що емітовані іншим резидентом.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами у цьому випадку регулюються спеціальним законодавством і належить до сфери валютного регулювання.

РОЗДІЛ 2.

2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТзОВ „МегаТрейд”

Згідно з законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 26.04. 1991 р.

ТзОВ „МегаТрейд”, як юридична особа є суб’єктом ЗЕД, та може самостійно, у визначених законодавством межах, здійснювати ЗЕД.

ТзОВ „ МегаТрейд ” здійснює такі види ЗЕД:

1.Експортує будівельні матеріали.

2.Імпортує сировину і обладнання для її переробки.

3.Здійснює інші види діяльності зазначені в установчих документах.

ТзОВ „ МегаТрейд ” є товариством з обмеженою відповідальністю.

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Називаючи цей вид товариства "товариством з обмеженою відповідальністю", законодавець не має на увазі обмеження відповідальності