напряму роботи. Рух від загального до конкретного допомагає обмежити попередні діагнестичні дослідження на підприємстві питаннями першочергової важливості . Є два методологічних підходи до розробки програми реструктуризації: Метод структуризації проблем (ієрархія проблем) і Побудова дерева цілей (ієрархія цілей). Ці методи не завжди виділяються окремо, найчастіше вони застосовуються разом і доповнюють один одне. Метод побудови дерева цілей (структуризації цілей та завдань) більше відповідає наведеному вище напряму “рух від загального до конкретного”. Інше методологічні підходи, які можна виділити із практичних прикладів реструктуризації підприємств полягають у комбінації двох наведених вище а також у використанні методу аналогій (реструктуризація за аналогом) або методу поступових змін (“реструктуризація за здоровим глуздом”). Метод реструктуризації за аналогом не може привести до успішного результату у багатьох випадках. Підприємства є неповторними і проблеми вони мають свої власні ( хоча дуже часто вони мають однакові причини), тому “натягнути чужий досвід на плечі свого підприємства” дуже важко і не завжди корисно. Ті шляхи, які привели до успішних результатів на одному підприємстві не завжди можуть бути прийнятними на іншому. Метод поступових змін полягає у поступовій еволюції підприємства. За цим методом не розробляється програма реструктуризації підприємства, а просто здійснюються окремі кроки, які підказує здоровий глузд, конкретні пропозиції підприємств, аналоги, та нова інформація, нові знання, які отримає керівництво. Найчастіше зміни на такому підприємстві проходять дуже довго, завжди супроводжуються навчанням, підвищенням кваліфікації керівництва та окремих спеціалістів. Ці підприємства потребують комплексної програми навчання персоналу і, насамперед, навчання керівництва. Сьогодні на Україні жодна навчальна або консалтингова фірма не пропонує такої комплексної послуги. Першою організацією, яка запропонувала такий комплексний продукт, що полягає у поєднанні комплексних програми підвищення кваліфікації персоналу і елементів консалтингу, ринку, є Міжнародний центр приватизації, інвестицій та менеджменту.
Недолік методу поступових змін полягає у тривалості процесу і проблемі фінансування цього процесу. Як правило, подібний підхід можуть собі дозволити підприємства, що працюють досить успішно, мають продукт, що не має проблем із реалізацією. Такі підприємства мають фінансові резерви, що дозволяють забезпечувати тривалий процес, забезпечити покриття витрат на навчання та підвищення кваліфікації, залучення зовнішніх консультантів. Для підприємств, що працюють не дуже успішно або знаходяться у кризовому становищі, такий метод є неприйнятним, але він може застосовуватися у майбутньому, для розвитку після виходу із кризи.
Метод структуризації проблем полягає у визначенні проблем, які актуальні на даному етапі для підприємства, і розклад цих проблем на первинні складові. Головний принцип цього методу полягає в тому, що проблема ніколи не може бути вирішена на тому рівні, на якому вона виникла.
Фактори, що визначають становище підприємства поділяють на внутрішні, що мають місце всередині підприємства і пов`язані з помилками керівництва і персоналу, недосконалої структури та си-теми управління підприємством, і зовнішні, що виникають за межами підприємства і звичайно практично не можуть бути змінені підпри-ємством.
Таким чином, на першому етапі визначаються проблеми, що лежать на поверхні, на другому етапі визначаються причини, що спричинили визначені проблеми, причому причини розкладаються (структуруються) до найнижчого рівня. Далі визначаються заходи по вирішенню елементарних завдань, що викорінюють кожну з причин, і складається комплексний план, що об`єднує визначені заходи в часі найкращим чином. Нижче зроблено спробу описати проблеми, що найчастіше визначаються на перших рівнях і надані загальні рекомендації по окремих заходах щодо вирішення проблем. Таким чином зроблена спроба описати метод на прикладах тих проблем, що найчастіше визначаються представниками підприємств як актуальні. [1, 3-6]
Актуальні проблеми підприємств.
Структуризація проблем. [11]
. Нижче перелічені проблеми, що найчастіше відзначаються керівниками українських підприємств, дана спроба ці проблеми по-яснити і структурувати, і надані пропозиції по можливим заходам по вирішенню цих проблем.
Проблема: Неплатежі (дебіторська заборгованість).
Причини - зовнішні:
1. небажання сплати боргу підприємством-боржником
заходи по вирішенню:
1) нагадати боржникові про термін сплати (у формі листа)
2) попередити боржника про можливість подання позову до суду
3) подання позову до суду, повідомлення про це боржника
превентивним заходом може бути передбачення в угоді, контракті економічних санкцій за прострочення оплати.
2. неможливість (неспроможність) сплати
заходи по вирішенню:
1) проведення переговорів про можливість реструктуризації боргу (сплати частками), віддалення терміну сплати (на нових умо-вах)
2) використання векселю - продаж іншому підприємству, використання факторингу - продаж боргу третій особі (підприємству чи фінансовій установі), переведення боргу на кредитора (за його згодою, на визначених умовах)
3) проведення переговорів про можливість оплати боргу про-дукцією, якщо підприємство-кредитор потребує таку продукцію, або має надію її реалізувати, надання підприємством-боржником певних послуг у рахунок списання боргу
4) якщо підприємство-боржник є нашим постачальником, домови-тись про те, що поставки не будуть оплачені, а будуть зараховані у рахунок погашення боргу (При взаємній заборгованості необхідно скоротити суми боргів на суму найменшого і всі подальші операції проводити по сумі, що залишилася)
5) сплата боргу або частини акціями підприємства-боржника (за курсом, про який буде домовлено), з метою перепродажу акцій або з метою забезпечення контролю над боржником, участі в управ-лінні підприємством-боржником)
6) позов до суду, порушення справи про банкрутство
Проблема: продукція не користується попитом
Можливі причини:
1. продукція неконкурентоспроможна за ціною
Варіанти вирішення проблеми:
а) зниження ціни продукції за рахунок зменшення прибутку на одиниці товару (необхідно досягти не просто зниження відпускної ціни для оптових та роздрібних посередників, але і зниження ціни для кінцевого споживача
б) покращення системи збуту, зменшення кількості ланок на шляху виробник-споживач для зменшення кінцевої ціни завдяки змен-шенню торгових накруток, використання широкої мережі розповсюджу-вачів для забезпечення конкуренції між продавцями продукції підп-риємства
