Матеріали, передані в переробку – оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб’єктам-переробникам для доведення її до стану, придатного для використання підприємством-власником у власних цілях.

Запасні частини – оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації, обладнання і машин (в тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання і машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.

Матеріали сільськогосподарського призначення – виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням продукції сільського господарства в межах своєї звичайної діяльності.

Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

Зворотні відходи виробництва – це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів, та які повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка тощо).

В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Важливою умовою правильної та раціональної організації бухгалтерського обліку матеріалів являється розробка їх номенклатури – переліку матеріалів, який упорядковано за їх технічних властивостей та роллю у процесі виробництва. Розробка номенклатури розпочинається із визначення переліку груп, які використовуються на підприємстві. Кількість та назва груп залежить від загальної кількості назв матеріалів; їх властивостей; економічного призначення у виробництві, а також вимог до групування при розрахунку потреби, плануванні процесу постачання, контролю за використанням та складанням звітності. Мінімальна кількість груп обмежена кількістю рахунків та субрахунків, максимальна дорівнює 10 при шифруванні груп достатньо було одного цифрового знака. Група повинна відобразити техніко-економічний зміст, включених до неї матеріалів. На підставі номерів груп та підгруп у схемі та порядкових номерів, названих у підгрупі встановлюється номенклатурний номер матеріалів. Номенклатури-цінники використовуються усіма службами.

При обліку запасів виникає багато проблем. Насамперед це пов’язане з тим, що на багатьох підприємствах облік запасів ведеться паралельно трьома підрозділами з різною метою:

на складі в натуральному вираженні враховується все, що там фізично знаходиться; основна мета складського обліку – збереження запасів;

у торговому відділі формується й аналізується інформація про рух і залишки товарів з метою ефективного продажу;

у бухгалтерії облік запасів ведеться з використанням встановлених П(С)БО 9 методів для формування фінансової та податкової звітності.

Й часто виникають ситуації, коли за даними одного підрозділу залишок запасів є (наприклад, у торговому відділі), а в обліку іншого (наприклад, бухгалтерії) – залишків немає. На практиці найбільш поширені дві причини розходжень в обліку.

По-перше, пересортиця, яка може бути викликана як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами. Наприклад у митній декларації товар іменується як „Циліндричні елементи” і під такою назвою іменується в бухгалтерії, а торговий відділ оперує (вказує у витратних документах) більш звичною для покупця назвою – „труби”. До суб’єктивних причин належить і „людський” чинник, тобто помилки співробітників, викликані не недостатньою кваліфікацією бухгалтера чи комірника (хоч буває й таке), а браком знань у галузі товарознавства. Як наслідок інформація з одного й того ж документа може бути неоднаково відображена в обліку різних підрозділів.

По-друге, некоректний облік переходу права власності. Наприклад, товар проданий, але й далі знаходиться на складі підприємства на відповідальному зберіганні. У бухгалтерії й торговому відділі він списаний, а на складі продовжує рахуватись в картках складського обліку без змін.

Тому для правильного і раціонального обліку запасів потрібно:

правильно і своєчасно відображати у документах операції з ними і забезпечити достовірні дані з їх заготівлі, надходження та відпуску;

контролювати їх цілісність у місцях зберігання і на всіх етапах руху;

своєчасно виявляти непотрібні та зайві запаси для їх наступної реалізації;

затвердити чітку систему документообороту і суворий порядок оформлення операцій з їх руху;

регулярно проводити інвентаризації, контрольні вибіркові перевірки залишків запасів і відображати у бухгалтерському обліку їх результати.

Підмурівком ефективної організації обліку запасів є їх правильна класифікація і кодування.

Для ВАТ „Прожектор” організація обліку матеріалів являється надзвичайно важливою в загальній системі обліку, оскільки саме матеріали є основним елементом витрат підприємства, а від ефективності організованого обліку в значній мірі залежить забезпеченість підприємства необхідними матеріалами, їх кількісно-якісне збереження та раціональне витрачання.

Звичайно, як і будь-де, на базовому підприємстві існує ряд питань, що потребують доопрацювання. Недостатня організація обліку матеріалів обумовлена нестабільністю на ринку, перебоями у постачанні матеріалів, досить швидким псуванням деяких із них. Але наперекір цьому можна поставити жорсткий контроль за процесом матеріального постачання, за станом збереження матеріалів та, безумовно, контроль за витрачанням матеріальних ресурсів у відповідності до встановлених норм.

Отже, запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Тому їх облік є досить трудомістким процесом та має досить значні проблеми.

2. Організація складського обліку.

Однією із складових організації обліку запасів є організація складського обліку – кількісно-сортового обліку матеріальних цінностей, який ведеться на місці їх зберігання безпосередньо матеріально-відповідальною особою, але організовується головним бухгалтером. Він встановлює форми регістрів обліку, оформляє і передає їх на склад, інструктує матеріально-відповідальних осіб про порядок ведення складського обліку та систематично слідкує за ефективністю ведення складського обліку.

Першою передумовою складського обліку є порядок організації складського господарства.

На базовому підприємстві для забезпечення виробничої програми відповідними матеріальними ресурсами створено спеціальні склади для зберігання основних і допоміжних