Реферат

Олігополія

1 Характерні ознаки і особливості олігополії

Під олігополією розуміють ринок, на якому домінують декілька великих фірм. Точну кількість фірм визначити важко, оскільки олігопольний ринок охоплює велику частину національних ринків, обмежену з одного боку монополією, а з іншого – монополістичною конкуренцією.

Фірми, що працюють на олігопольному ринку, отримують значні прибутки, оскільки існують суттєві перешкоди для проникнення на ринок нових фірм. Природа і характер цих бар’єрів практично ті ж, що і в умовах монополії. Це, зокрема, розмір капіталу, необхідний новій фірмі для проникнення в галузь, а також контроль діючих виробників над новою технікою і технологією виробництва.

Олігополістичний ринок характеризується взаємною залежністю і взаємною реакцією небагатьох суперників. Оскільки на ринку конкурує лише декілька фірм, то кожен учасник ринку повинен ретельно слідкувати за поведінкою суперників, зважувати свої дії стосовно цінової політики, а також оцінювати потенційні наслідки своїх рішень.

В залежності від типу продукції, розрізняють чисту олігополію і диференційовану.

Підприємства чистої олігополії виробляють однорідний стандартизований продукт: алюміній, цемент, продукцію хімічної чи сталеливарної промисловості. Ідентичність цих товарів визначає і єдину ціну на них.

Олігополія, що виробляє різноманітну продукцію одного функціонального призначення, називається диференційованою. Як правило, диференційовані олігополії спеціалізуються на випуску товарів споживчого призначення, таких як автомобілі, електропобутова техніка, цигарки, миючі засоби.

Олігополія охоплює багато особливих ринкових ситуацій. Це і “жорстка” олігополія , коли 2-3 фірми повністю контролюють ринок, і “розпливчата”- коли до 10 фірм контролюють 70-80% ринку. Між ними може бути наявна чи відсутня таємна змова. Різні галузі можуть створювати і різні за силою бар’єри для проникнення нових фірм.

До олігополії, як ринкової структури, відносять картель, який являє собою змову декількох фірм з приводу цін і обсягів випуску продукції з метою максимізації спільного прибутку. Якщо в картель об'єднуються всі підприємства галузі, то він веде себе як фірма-монополіст.

Управління фірмою на олігопольному ринку ускладнюється, оскільки необхідно приймати стратегічні рішення щодо ціноутворення, обсягів виробництва, реклами, капіталовкладень. Так як на ринку конкурує лише декілька фірм, кожна фірма повинна ретельно зважувати свої дії і їх вплив на суперників, а також реакцію суперників. Стратегічні рішення носять складний і комплексний характер. Як правило, дії конкурентів складно прогнозувати. Крім того, прийняття рішень, зворотні реакції, конкуренція – все це складні і динамічні процеси.

2 Оптимізація обсягів виробництва фірми в умовах олігополії. Модель Курно

Найпростіший випадок олігополії – дуополія, коли дві фірми конкурують одна з одною. Французький економіст О.Курно в 1883 р. запропонував модель поведінки фірми в умовах дуополії.

Припустимо, що дві фірми виготовляють однорідний товар і знають криву ринкового попиту. Кожна фірма повинна вирішити, скільки продукції випускати, і обидві фірми приймають свої рішення в один і той же момент. При прийнятті виробничих рішень кожна фірма повинна пам’ятати, що її конкурент також приймає рішення по обсягу виробництва, і що кінцева ціна буде залежати від сукупного обсягу виробництва обох фірм.

Суть моделі Курно полягає в тому, що кожна фірма приймає обсяг виробництва свого конкурента за постійну величину, і на основі цього приймає власне рішення про обсяг виробництва. Розглянемо як приймає рішення щодо власних обсягів виробництва фірма 1. Припустимо, фірма 1 вважає, що фірма 2 нічого не буде виробляти. Тоді крива попиту фірми 1 співпаде з кривою ринкового попиту. На рис.8.1 це показано як D1(0) , що означає криву попиту для фірми 1 за умови, що фірма 2 нічого не виробляє. Відповідна крива граничного доходу на рис.8.1 позначена MR1(0). Припустимо, що граничні затрати МС1 фірми 1 постійні. Тоді оптимальний обсяг виробництва фірми 1, за якого максимізується прибуток, становить 50 одиниць (точка перетину кривих MR1(0) і МС1). Таким чином, якщо фірма 2 нічого не виробляє, фірма 1 буде виготовляти 50 одиниць продукції.

Якщо фірма 1 вважає, що фірма 2 вироблятиме 50 одиниць, тоді крива попиту фірми 1 являтиме собою криву ринкового попиту, зміщену вліво на 50 одиниць. На рис.8.1 ця крива позначена як D1(50), а відповідна крива граничного доходу - MR1(50). За цих умов обсяг виробництва фірми 1, за якого максимізується прибуток, становитиме 25 одиниць (точка, в якій виконується умова MR1(50)=MC1).

Припустимо, що фірма 1 розраховує, що фірма 2 буде виготовляти 75 одиниць. Нова крива попиту фірми 1 показана як D1(75). Тепер оптимальний обсяг виробництва фірми 1, за якого максимізується прибуток, становитиме 12,5 одиниць.

Нарешті нехай фірма 1 вважає, що фірма 2 буде виготовляти 100 одиниць. Тоді криві попиту і граничного доходу фірми 1 (їх не показано на рис.8.1) перетнуть криву її граничних затрат по вертикальній осі, чому відповідатиме нульовий обсяг виробництва. Тобто, якщо фірма 1 розраховує, що фірма 2 буде виробляти 100 одиниць, то фірма 1 не буде виробляти продукції.

Висновок: обсяг виробництва фірми 1, за якого максимізується прибуток, змінюється в залежності від того, як на її думку будуть рости обсяги виробництва фірми 2.

Рисунок 8.1 - Графік оптимізації обсягу виробництва фірми 1

Крива, яка описує обсяги виробництва фірми 1 при різних значеннях обсягів виробництва фірми 2, називається кривою реакції. На рис.8.2 показано криві реакції фірми 1 і фірми 2. Крива реакції кожної фірми вказує на те, скільки вона буде виготовляти за того чи іншого обсягу виробництва свого конкурента. При рівновазі кожна фірма встановлює обсяг виробництва у відповідності до своєї власної кривої реакції, і тому, рівноважний об'єм виробництва знаходиться на перетині двох кривих реакції. Таку підсумкову рівновагу називають рівновагою Курно. За такої рівноваги кожна фірма правильно прогнозує, скільки вироблятиме конкурент і, в залежності від цього, максимізує прибуток.

Криві реакції двох фірм на рис.8.2 відрізняються в силу того, що відрізняються їх граничні затрати.

Рисунок 8.2 - Графік рівноваги Курно

Рівновага Курно є прикладом ситуації, яка в теорії ігор називається рівновагою Неша. За ігрової рівноваги Неша кожний гравець робить найкраще, що він тільки може при заданих діях опонентів. В підсумку жодний з гравців не має стимулу, щоб змінити свою поведінку. За рівноваги Курно кожен дуополіст встановлює обсяг виробництва, який максимізує його прибуток, при заданому обсязі виробництва свого конкурента, і тому, у жодного дуополіста немає стимулів змінювати обсяг виробництва.

Припустимо, що фірми початково здійснюють виробництво в обсягах, які не відповідають рівновазі. Чи слід очікувати, що вони будуть змінювати обсяги виробництва, доки не досягнуть рівноваги Курно? На жаль, модель Курно нічого не говорить про динаміку процесів прийняття рішень щодо обсягів виробництва. Справді, протягом всього процесу прийняття рішення, центральне допущення моделі, згідно якого обсяг виробництва конкурентів даної фірми постійний, не виконується. Обсяг виробництва жодної фірми не буде постійним, тому що обидві фірми будуть регулювати свої об'єми. Необхідні інші моделі для розуміння динамічного регулювання.

Коли все-таки можна припустити для фірми, що обсяг виробництва її конкурента є постійним? Це можна зробити в двох випадках. По-перше, якщо дві фірми обирають свої обсяги виробництва тільки один раз, а тому в подальшому їх обсяги виробництва не можуть змінитися. По-друге, коли вони знаходяться в рівновазі Курно, так як тоді у жодної фірми не буде стимулу змінювати обсяги виробництва.

Розглянемо приклад, коли дві ідентичні фірми працюють на ринку і крива попиту описується лінійною залежністю:

P = 30 - Q,

де Q - сукупна пропозиція обох фірм (Q = Q1 + Q2).

Допустимо, що в обох фірм нульові граничні затрати, тобто

МС1 = МС2 = 0.

Визначимо криву реакції фірми 1 наступним чином. Для того, щоб максимізувати прибуток, фірма забезпечує рівність граничного доходу граничним затратам. Загальний дохід R1 фірми 1 визначається наступним чином:

R1=PQ1=(30-Q)Q1=30Q1-(Q1+Q2) Q1=30Q1-Q12-Q2Q1.

Граничний дохід фірми визначається як

MR1 = DR1 / DQ1 = 30 - 2Q1 - Q2 .

Прирівнюючи вираз до 0 , оскільки МС1 =0, отримуємо криву реакції фірми 1:

Q1 = 15 - Q2 . (8.1)

Аналогічно отримуємо криву реакції фірми 2:

Q2 = 15 - Q1 . (8.2)

Рівноважні об'єми виробництва є координатами точки перетину двох кривих реакції. Замінюючи Q2 в рівнянні (8.1) правою частиною рівняння (8.2), визначаємо рівноважні об'єми виробництва. Таким чином, рівновага Курно досягається при Q1=Q2=10. Отже загальний обсяг виробництва становитиме Q=Q1+Q2=20, а рівноважна ціна складе Р=30-Q=10.

На рис.8.3 показано криві реакції і дану рівновагу Курно, яка відповідає обсягам виробництва Q1=Q2=10. В цій точці кожна фірма максимізує прибуток при даному обсязі виробництва її конкурента.

Наведена ситуація відображає факт конкуренції двох фірм.

Рисунок 8.3 - Графічна ілюстрація дуополії на ринку

Припустимо, що фірми мають можливість вступити у змову. При цьому вони встановлюють свої обсяги виробництва таким чином, щоб максимізувати прибуток і ділять прибутки порівну. Сукупний дохід двох фірм складає

R=PQ=(30-Q) Q=30Q-Q2.

Граничний дохід дорівнює

MR=DR/DQ=30-2Q.

Враховуючи, що умова максимізації прибутку MR=MC=0, отримуємо, що сукупний прибуток максимальний, коли