10 Фірма як економічний агент
Реферат
Фірма як економічний агент
1 Основні форми підприємницької діяльності
В сучасному національному господарстві діють мільйони господарських суб'єктів, метою діяльності яких є отримання прибутку. Серед них ті, яких прийнято називати економічними агентами: домашні господарства, держава в цілому і її господарські структури, банки, страхові і кредитні товариства, індивідуальні підприємства і товариства, акціонерні товариства і т.д. і т.п. Крім того, в кожній країні функціонують свої, властиві даному національному господарству, економічні агенти.
Ринкова економіка висунула свою, найбільш ефективну форму організації функціонування економічних агентів - фірму. Головною дійовою особою фірми виступає підприємець.
Підприємець є основним суб'єктом ринкової економіки і реалізує властиві їй економічні відносини власності в їх правовому оформленні через певні організаційні механізми своєї діяльності.
Підприємництво (підприємницька діяльність) завжди було одним з ключових предметів дослідження економічної науки, оскільки саме підприємець виступає в ролі основної дійової особи ринкового господарства. В даний час існує чимало визначень суті підприємництва. Основними спільними моментами різних визначень суті підприємництва є наступні:
Ш
метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, тобто перевищення грошової виручки, отриманої від реалізації товару, над затратами на його виробництво і реалізацію;
Ш
змістом підприємницької діяльності є пошук таких комбінацій ресурсів, якими розпоряджається підприємець (гроші, матеріальні цінності, праця і т.д.), які б забезпечували досягнення вказаної мети.
Із сказаного можна зробити наступні висновки:
1) суб'єктами підприємницької діяльності (підприєм-цями) можуть бути тільки громадяни і їх об'єднання;
2) фігура підприємця не тотожна фігурам власника і менеджера: підприємець може бути, а може і не бути власником використовуваних ресурсів, а власник може отримувати дохід від своєї власності, не займаючись підприємництвом (наприклад, здаючи власність в оренду). В даному випадку підприємцем виступатиме орендар. Менеджер, в залежності від об'єкту управління, не обов'язково матиме в якості кінцевої мети отримання прибутку (наприклад, менеджер відділу , цеху).
Законодавство багатьох країн визначає підприємця як суб'єкта, діяльність якого спрямована на отримання прибутку і здійснюється ним на засадах особистої майнової відповідальності.
Чинним законодавством України визначено основні види підприємств: індивідуальне, сімейне, приватне, державне, державне комунальне, колективне, засноване на майні зарубіжних юридичних та фізичних осіб. Різноманіття видів підприємств та організаційних форм підприємницької діяльності диктується міркуваннями доцільності та ефективності господарювання в різних сферах матеріального виробництва.
Однією із поширених форм організації підприємницької діяльності є різноманітні товариства.
Товариство - це форма підприємницької діяльності, заснована на об'єднанні (пайовому, дольовому) майна різних власників.
Паї відіграють двояку роль. По-перше, отриманий товариством прибуток після сплати податків і виділення необхідних коштів на накопичення капіталу розподіляється між учасниками товариства в якості їх доходу пропорційно до паїв. По-друге, рішення щодо діяльності товариства приймаються більшістю голосів, кількість яких у кожного учасника також пропорційна до його паю.
Як правило, товариства - це закриті об'єднання власників, тобто зміна власників паїв відбувається лише за згоди більшості їх учасників. Товариства, за звичай, включають невелику кількість членів, які особисто приймають участь в роботі товариства. Самі товариства можуть створюватись в різних організаційно-правових формах.
Повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю) утворюється на основі угоди між його учасниками про спільну підприємницьку діяльність, яка передбачає їх взаємні зобов'язання і розподіл доходів за умови повної і солідарної відповідальності.
Повна (необмежена) відповідальність означає, що учасники товариства відповідають за всіма зобов'язаннями, що виникають в процесі діяльності товариства, всім своїм майном, незалежно від того, чи воно включено до капіталу товариства.
Солідарна відповідальність означає, що майнові претензії можуть пред'являтись в повному розмірі до будь-якого з учасників товариства за вибором кредитора.
Як правило, повні товариства - це невеликі за числом учасників фірми, що здійснюють торгівельну чи консалтингову діяльність.
Товариство з обмеженою відповідальністю відрізняється від повного товариства характером майнової відповідальності. В такому товаристві майнова відповідальність обмежується лише капіталом товариства. Отже, кожен з його учасників ризикує лише переданим товариству паєм.
Змішане (командитне) товариство об'єднує частину своїх учасників на засадах повної (необмеженої) відповідальності, а іншу частину - на засадах обмеженої відповідальності. Перша частина учасників є дійсними членами товариства, а друга - членами-вкладниками. При цьому право голосу мають тільки дійсні члени товариства.
Акціонерні товариства утворюються також шляхом об'єднання на пайовій основі коштів своїх учасників (акціонерів) і відносяться до компаній з обмеженою відповідальністю, оскільки відповідають за зобов'язаннями лише своїм капіталом. Таким чином, майновий ризик акціонерів обмежується лише тими коштами, які вони внесли для вступу до акціонерного товариства.
Відмінність акціонерних товариств від інших типів товариств полягяє насамперед в тому, що їх капітал, як правило, утворюється в грошовій формі і розбивається на однакові за номінальною величиною і неподільні паї - акції. Акція - це різновид цінних паперів, що засвідчує долю її власника в акціонерному капіталі і дає право на отримання частини доходу від капіталу, пропорційно до цієї долі.
Державні підприємства. В кожній країні існує державний сектор економіки. Його утворюють підприємства, що або повністю знаходяться у власності держави, або під її контролем через володіння контрольним пакетом акцій. В різних країнах доля цього сектора різна (від 3-4% в США до 15-17% ВНП в Західній Європі). Різними є і об'єкти, що знаходяться в державному секторі економіки. Це залежить від багатьох причин і, насамперед, від історичних особливостей розвитку кожної конкретної держави. Як правило, в державному секторі зосереджуються підприємства, функціонування яких з різних причин є нераціональним в рамках приватнопідприємницької діяльності.
Загалом різноманіття форм підприємницької діяльності в національному господарстві сприяє підвищенню його ефективності. Світовий досвід засвідчує, що вирішальну роль в економіці відіграє не характер власності, а умови її реального функціонування, відносини між власністю і управліням.
2 Організація діяльності фірми
Фірма - це основна організаційно-економічна ланка будь-якої ринкової економіки. Вона визначає ділову активність національного господарства. Держава при цьому створює умови для ефективної роботи фірм у вигляді системи законів і нормативних актів.
В сучасній економічній теорії фірма - це, з одного боку, організація, яка перетворює вхідні ресурси в кінцевий продукт, а з іншого - юридично самостійна форма існування бізнесу, відповідним чином зареєстрована підприємницька одиниця, яка володіє комерційною самостійністю. Нею може бути як велика корпорація, так і невеличка компанія.
Сучасна фірма може об'єднувати одне або декілька підприємств, які функціонують в будь-яких сферах національного господарства. В результатах економічної діяльності фірм відображаються всі проблеми мікроекономіки.
Фірми, перетворюючи вхідні ресурси в кінцевий продукт, постійно здіснюють обміни шести видів, які відображають її взаємозв'язки в ринковому господарстві:
v
обмін грошей на працю найманих робітників;
v
обмін грошей на товари і послуги постачальників;
v
обмін товарів і послуг на гроші споживачів;
v
обмін грошей, що виплачуються пізніше, на гроші, отримані в даний час від інвесторів і орендодавців;
v
обмін грошей, що виплачуються в даний час, на гроші, які будуть отримані пізніше від боржників;
v
обмін грошей на товари і послуги (наприклад, на воду, прибирання сміття, охорону) та державні настанови уряду.
До особливо важливих етапів діяльності будь-якої фірми можна віднести такі, як створення фірми, розширення її виробничих потужностей, реконструкція та модернізація виробництва, створення нового виробництва. Реалізація вказаних етапів вимагає серйозного і всестороннього обгрунтування, яке найчастіше в світовій практиці здійснюється у формі бізнес-плану.
Бізнес-план використовується як основний документ для обгрунтування інвестицій та залучення інвесторів. В ньому відображаються цілі, методи здійснення і очікувані результати інвестиційного проекту.
Бізнес-план виступає зв'язуючою ланкою між організатором виробництва та інвестором. Якщо підприємець розраховує не тільки на свої власні кошти, але хоче залучити кошти зі сторони, тобто зацікавити потенційних інвесторів вкласти гроші в пропонований проект, то необхідно довести ефективність таких вкладень, показати здатність підприємця мислити реалістично і оцінити всі можливі аспекти (позитивні і негативні) викоритання інвестиційних коштів.
Для підприємця бізнес-план необхідний для кращого розуміння перспектив майбутнього бізнесу, оцінки існуючої економічної ситуації, визначення ефективних напрямів розвитку компанії і всіх необхідних дій з метою досягнення поставлених цілей.
Ретельно розроблений бізнес-план повинен містити відповіді на наступні питання:
Ш
чи піддається підприємницька ідея (проект) практичній реалізації ?
Ш
яку організаційну підготовку необхідно провести для створення цього бізнесу?
Ш
яким чином залучити інвестиції?
Ш
що в даному бізнесі є привабливим для потенційних інвесторів?
Ш
чи має даний бізнес переваги над конкурентами?
Ш
які ці переваги для підприємця, а які - для інвесторів?
Ш
чи буде ефективним виробництво та реалізація продукції (послуг) ?
Ш
як організовуватиметься ресурсне забезпечення бізнесу?
Ш
чи відповідає кваліфікація персоналу організації бізнесу?
Як правило, бізнес-план включає наступні розділи: резюме, характеристика товару (послуги), ринок збуту, конкуренція, стратегія маркетингу, план виробництва, оргнізаційний план, юридичний план, фінансовий план, ризики і страхування.
Після реалізації бізнес-плану фірма виходить на стабільний режим роботи і вносить в свою діяльність нові елементи планування і організації виробництва.
Планування комерційної діяльності фірми входить в систему організації управління фірмою і визначається його метою. Планування в умовах ринку - неперервно-циклічний процес, мета якого полягає