Oчевидно, якщо, доцільно здійснити “переливання коштів”, скорочуючи їх витрату на фактор А і відповідно збільшуючи на фактор B, оскільки його граничний продукт вищий. За рахунок такого “переливання затрат виробництва” можна досягти мінімуму затрат на даний обсяг випуску продукції.

Як позначається таке “переливання витрат” на ринках факторів виробництва та їх ціноутворенні? Відповідь очевидна. Попит і високі ціни на фактори виробництва спонукають підприємців здійснювати зaміщення. В результі дорогі ресурси і фактори виробництва витісняються альтернативними і відносно дешевшими. На ринках факторів виробництва відбувається своєрідне перетікання попиту від дорогих до дешевших факторів виробництва. Ціноутворення на фактори виробництва стимулює процеси їх заміщення у виробництві. Процеси заміщення стабілізують ринок кожного фактора і приводять до встановлення рівноваги між його ціною і вартістю отримуваного від його використання граничного продукту. Отже, заміщення факторів і ресурсів в самому виробництві викликає зміну їх ринкових цін. Фактори, що витісняються з виробництва, знижуються в ціні внаслідок скорочення попиту на них, а фактори, що використовуються для заміщення, можуть зрости в ціні вналідок зростання попиту на них. Коливання попиту і цін на ринках факторів виробництва відбуваються постійно. Головним імпульсом таких коливань виступає політика фірм відносно обсягів виробництва за умови мінімізації затрат і максимізації прибутків.

Як підходить окремо взята фірма до визначення оптимальних обсягів закупівлі тих чи інших факторів виробництва? Очевидно, що основним критерієм виступа-тиме максимізація прибутків фірми.

Обсяги випуску продукції, a отже і потреба у факторах виробництва, обмежуються попитом на продукцію фірми та її ринковими цінами. Фірми зацікавлені не в найбільшому випуску продукції, а в такому обсязі, який вимагатиме найменших затрат і забезпечить при цьому максимізацію прибутку. В цьому полягає критерій економічної ефективності фірми, а її основна ціль - максимізація прибутку - досягається за рівності граничних затрат і граничних доходів: MC=MR.

Саме в межах цієї рівності стабілізується попит фірм на фактори виробництва, іншими словами, фірма потребує таку кількість і співвідношення факторів виробництва, яке забезпечує обсяг випуску продукції за умови MC=MR.

Діяльність будь-якої фірми - це своєрідне перехрестя, як мінімум, двох ринків: споживчих товарів індивідуального попиту і капітальних товарів, тобто факторів виробництва. На споживчих ринках фірма виступає як постачальник готової продукції кінцевого споживчого призначення. На ринках капітальних товарів фірма виступає покупцем факторів виробництва. Інфомація про ринкові ціни готової продукції дозволяє здійснити розрахунок потенційного доходу і прибутку від її продажу. Одночасно ціни на ринках факторів виробництва дозволяють підрахувати затрати виробництва в грошовому виразі. Сумуючи інформацію про ціни і співставляючи ринкову ціну кожного фактора виробництва з ціною отриманого від його використання граничного продукту, фірма може забезпечити рівновагу MC і MR, за якої досягається максимізація прибутку.

Розрахунок необхідного оптимуму здійснюється за наступною приблизною схемою:

,

, (9.3)

і т.д.

де , , - дохід від граничного продукту факторів A, B, C в грошовому виразі;

- граничний дохід від виробництва одиниці продукції;

, , - граничний продукт від викорис-тання факторів A, B, C.

Прагнучи до максимізації прибутку, фірми збільшують попит на фактори виробництва до тих пір, поки дохід від їх граничного продукту не зрівняється з ціною кожного з використовуваних факторів.

Максимальний прибуток фірми досягається за умови:

,

, (9.4)

і т.д.

Тільки на основі інформації про ринкові ціни факторів виробництва, співставлені з розмірами власного граничного доходу від використання цих факторів, фірми виявляють потреби і відповідно формують попит на ринках праці, капітально-технічних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д. Відповідно ціноутворення на ринках цих факторів виробництва змінюється в залежності від реального попиту фірм, тобто попиту, який визначається не потенційними можливостями нарощування випуску продукції, а можливостями максимізації прибутку, що досягається за рівності граничних затрат і граничного доходу.

Фірми знизять попит на фактори виробництва, ринкова ціна яких перевищує граничний дохід продукту цих факторів. Попит на той чи інший фактор знизиться і в тому випадку, якщо зросте його ринкова ціна. В цій ситуації фірми скорочують використання зростаючих у ціні факторів виробництва, діючи за принципом заміщення їх дешевшими факторами.

Крім того, рівень цін на окремий фактор виробництва залежатиме від зміни рівня цін всіх інших факторів, що взаємно доповнюють чи замінюють один одного. Це сприяє вирівнюванню попиту і пропозиції і встановленню рівноваги на всіх ринках. В свою чергу, цінова рівновага попиту і пропозиції на ринках факторів виробництва регулює розмір таких доходів, як рента, орендна плата, процент, прибуток, заробітна плата.