до нього і здійснюється на підприємствах “зверху-вниз”. Починається воно з прогнозування зовнішніх умов, потім формуються важливіші цілі підприємства та його стратегія як цілісна програма їх досягнення. Основна трудність преактивного планування в тому, що, чим далі в майбутнє йде прогноз, тим імовірнішою є похибка. Тому ефективна підготовка можлива в кращому випадку для відносно близького майбутнього. Отже, преактивне планування, яке ґрунтується на прогнозах, ефективне лише для відносно короткого періоду.
Інтерактивне планування заключається в проектуванні бажаного майбутнього і пошуку шляхів його досягнення. Таке планування зосереджується на підвищенні результативності з часом, його метою є максимізувати свою здатність навчатися і адаптуватися або розвиватися. Прискорення соціально-економічних змін робить навчання і адаптацію ключовими моментами інтерактивного планування. Ні одну проблему як для економіки або суспільства в цілому, так і для окремого підприємства не можна вирішити назавжди або надовго, і тому в міру прискорення змін період дії планово-управлінських рішень скорочується. Більше того, вирішення однієї проблеми створює нові, іноді важчі, ніж уже вирішені. Інтерактивне планування, яке орієнтоване на взаємодію минулого, теперішнього і майбутнього, спрямоване на підвищення рівня індивідуального, організаційного і суспільного розвитку підприємства і всієї країни і покращання якості життя людей 3. С. 100.
Дана класифікація в певній мірі також характеризує і основний зміст будь-якої планової діяльності не тільки на підприємствах, але і на усіх інших рівнях управління. Отже, теорія планування передбачає формування наукових знань наступних важливіших проблем: методологія ринкового планування, розробка нормативної бази, механізм взаємодії планових нормативів і показників, методика складання планів, стратегічне планування, бізнес-планування, техніко-економічне планування, соціально-трудове планування, фінансове планування, оперативне планування, економічна оцінка планів, удосконалення планування. Практика планування передбачає освоєння теорії і методології, вивчення методів і способів обґрунтування планів, використання знань для пошуку і вибору необхідних засобів і обмежених ресурсів, які забезпечать можливість здійснення поставлених цілей і виконання планів виробничо-економічної діяльності.
Зміст ринкового планування на підприємствах визначається такими взаємозв’язаними зовнішніми і внутрішніми факторами, як споживачі і постачальники, об’єкт і система показників, методи і технологія складання планів і т. п.
Будь-яке планування як процес практичної діяльності включає декілька етапів, або стадій, основне призначення яких заключається в:
формулюванні складу планових проблем, визначенні системи очікуваних небезпек або можливостей розвитку підприємства або фірми;
обґрунтуванні висунутих стратегій, цілей і завдань, які планує здійснити підприємство в наступний період, проектування бажаного майбутнього організації;
плануванні основних засобів досягнення поставлених цілей і задач, вибір або створення необхідних засобів для наближення до бажаного майбутнього;
визначенні потреби ресурсів, планування обсягів та структури необхідних ресурсів і термінів їх надходження;
проектуванні впровадження розроблених планів і контроль за їх виконанням.
Приведений порядок планування широко розповсюджений на американських фірмах 3. С. 111. На вітчизняних підприємствах також застосовується подібна технологія планування, яка включає три основних етапи практичної діяльності 4. С. 47:
складання планів, прийняття рішень про майбутні цілі організації та способи їх досягнення;
організація виконання планових рішень, оцінка реальних показників діяльності підприємства;
контроль і аналіз кінцевих результатів, коригування фактичних показників і вдосконалення діяльності підприємства.