Класифікація і характеристика нормативів і норм

Класифікація – це групування окремих нормативів і норм за певними виробничо-технічними, планово-економічними та іншими ознаками. Норми і нормативи утворюють систему планових нормативів, які можна об’єднати в окремі групи за наступними класифікаційними ознаками [6.C 53 56].

1. За видами ресурсів розрізняють нормативи і норми, які регулюють величину витрат засобів виробництва, предметів праці, робочої сили на виготовлення одиниці продукції, виконання роботи або надання послуг. За даною ознакою розрізняють також нормативи або коефіцієнти використання різноманітних виробничих ресурсів на фірмах і підприємствах.

2. За стадіями виробництва необхідно мати нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних і виробничих запасів матеріалів, незакінченого виробництва, напівфабрикатів, коплектувальних виробів і готової продукції, величина і динаміка яких характеризує процес перетворення матеріальних ресурсів в готові товари, роботи і послуги.

3. За функціями, які вони виконують, нормативи можна віднести до планових, економічних, технічних, організаційних, соціальних, трудових, екологічних, управлінських, правових.

4.За часом дії нормативи бувають перспективними, річними, поточними, умовно-постійними і тимчасовими, разовими і сезонними.

5. За сферою розповсюдження виділяють нормативи міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі, а також міжнародні, республіканські, федеральні, реґіональні, муніципальні або місцеві.

6. За методами встановлення розрізняють нормативи науково обґрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні, аналітично-дослідницькі, звітно-статистичні.

7. За формою виразу своїх значень розрізняють табличні, графічні і аналітичні нормативи. Табличні і графічні використовують звичайно при встановленні розрахунково-аналітичних та інших норм вручну. Аналітичні виражаються, як правило, у виді емпіричних залежностей і використовуються при встановленні норм з допомогою комп’ютерної техніки.

8. За ступенем деталізації нормативи діляться на індивідуальні і групові, диференційні і укрупнені, часткові і загальні, спеціальні і зведені.

9. За кількісними значеннями норми можуть бути: оптимальні, допустимі, максимальні, мінімальні, середні.

10. За цільовим призначенням нормативи бувають витратні і технічні, оціночні та техніко-економічні, оперативно-виробничі і календарно-планові. Витратні норми визначають величину витрат ресурсів, оціночні - ефективність їх використання, оперативні - тривалість і порядок руху ресурсів в процесі виробництва продукції.

Норми та нормативи, їх види і призначення

Приблизний перелік норм і нормативів, що використовуються у поточному плануванні, їх призначення та відповідальні за організацію нормування відділи наведені у таблиці 2.1.

Система трудових нормативів - це сукупність реґламентованих витрат праці на виконання різноманітних елементів і комплексів роботи персоналом підприємства. У планово-економічній діяльності підприємств усіх форм власності застосовують різноманітні трудові показники, до складу яких відносяться наступні норми і нормативи: норми часу, норми виробітки, норми обслуговування, норми чисельності, норми управління, нормовані виробничі завдання. До норм витрат робочого часу відносяться нормативи тривалості трудових процесів, трудомісткості робіт і чисельності працівників.

Норматив часу – це розрахункова величина часу необхідна для виконання окремих елементів роботи, операцій. Розробляються нормативи основного, допоміжного часу, часу на відпочинок, нормативи підготовчо-заключного часу, часу на обслуговування робочих місць відповідно до типу і методів організації виробництва. Норматив чисельності використовується для визначення кількості працівників, регламентує їх чисельність для виконання одиниці обсягу роботи чи окремої функції. Норма виробітку – це обсяг роботи в натуральних одиницях, який необхідно виконати за одиницю часу. Норма обслуговування – це регламентована кількість одиниць устаткування, апаратів, площ, які повинні обслуговуватися одним робітником чи групою робітників за одиницю робочого часу (зміну, місяць)

З метою вдосконалення внутрішньовиробничого планування усі норми і нормативи доцільно також ділити на дві взаємозв’язані групи - норми витрат праці і норми результатів праці, що вперше в своїх роботах довів Б.М.Генкін [8. С.44].

До норм, які характеризують кінцеві результати праці, відносяться перш за все норми виробітки і нормовані виробничі або планові завдання. Норми результатів праці звичайно встановлюються на підставі норм витрат праці.

Розрахунок технічної норми штучного часу tшт на операцію здійснюється за наступними формулами:

а) для умов одиничного і дрібносерійного виробництва (хв./ шт.):

tшт = tоп 1 + (k/ 100), (2.1)

де tоп - норма оперативного часу; k – коефіцієнт додаткового часу на підготовчо-заключні роботи, на обслуговування робочого місця та відпочинок, у відсотках до оперативного часу;

б) для умов серійного виробництва ( хв./ шт.):

tшт = tоп 1 + ( + + )/ 100, (2.2)

де - відношення часу технічного обслуговування робочого місця до оперативного, %; - відношення часу організаційного обслуговування до оперативного, % ; - додатковий час на відпочинок, %;

в) для умов крупносерійного і масового виробництва ( хв./ шт.):

tшт = tоп 1 + ( + )/ 100 + tмаш./100. (2.3)

У серійному виробництві вводиться поняття штучно-калькуляційної норми часу, яка включає підготовчо-заключний час:

tштк = tшт + tпз/n, (2.4)

де tпз - норма часу на підготовчі та заключні роботи в зв’язку з переходом на обробку наступної партії ; n – кількість деталей в партії.

В умовах масового виробництва tпз = 0, в умовах одиничного він враховується загальним коефіцієнтом k 20. С.87.

Матеріальні нормативи – це важливіша складова частина планово-економічної нормативної бази підприємств і фірм, яка характеризує в умовах ринку величину витрат основних виробничих ресурсів на виготовлення продукції, виконання робіт і послуг з врахуванням діючих законів попиту і пропозиції. До них відносяться: норми витрат предметів праці; норматив використання ресурсів, який визначається коефіцієнтом, що характеризує відношення корисно витраченого матеріалу до встановленої норми; нормативи витрат засобів праці і виробництва, які визначають потребу підприємства в робочих місцях, виробничій площі, технологічному оснащенні, регулюючому і мірильному інструменті на виконання встановленого обсягу робіт або послуг.

До важливіших нормативів, які характеризують плановий або фактичний рівень використання основних засобів праці і виробництва, відносяться такі показники, як режим роботи обладнання, коефіцієнти змінності і завантаження верстатів, нормативи фондовіддачі і рентабельності основних засобів, коефіцієнти екстенсивного і інтенсивного використання обладнання, норми простою обладнання. Основними ремонтно-експлуатаційними нормами є: тривалість міжремонтних періодів, норми простою устаткування в ремонті, тривалість ремонтного циклу структура ремонтних циклів, вартість ремонтної одиниці, трудомісткість ремонту, витрати матеріалів на ремонтні роботи та інші.

До матеріальних нормативів, які використовуються в процесі внутрішньофірмового планування, відносяться також норми поточних, технологічних і страхових запасів матеріалів, нормативи незакінченого виробництва, готової продукції і оборотних засобів, показники організації виробництва і якості продукції.

До норм матеріально-енергетичних витрат у видобутку нафти і газу відносяться норми витрачання насосних штанг і штангових свердловинних насосів, клинових ременів для приводу промислових машин та механізмів, роликові ланцюги, стальні канати, реагенти для боротьби з гідратоутворенням, корозією, для зневоднення нафти, електроенергії для насосних установок, компресорів та інших потреб, палива в печах комплексних установок з підготовки нафти та інші норми.

Розрахунок величини норм матеріально-енергетичних витрат здійснюється з врахуванням факторів, які здійснюють найбільший вплив на величину витрат , та конкретних умов експлуатації нафтових і газових свердловин та інших видів основних засобів. Наприклад, для видобутку нафти і газу із свердловин витрати матеріалів нормуються в розрахунку на одну свердловину. До таких норм відносяться норми витрат насосних штанг і штангових насосів. При нормуванні витрачання цих матеріалів на обладнання свердловин та на їх заміну в діючих свердловинах враховуються такі фактори, як середня глибина спуску штангового насосу; агресивність і корозійність середовища , в якому працюють штанги; частота проведення підземних і капітальних ремонтів свердловин, солянокислотних обробок, гідророзривів пласта та інших технічних заходів; коефіцієнт експлуатації насосного фонду свердловин на плановий рік; середній термін служби свердловинного насоса..

Нормування витрат електроенергії здійснюється з врахуванням таких факторів як потужність двигунів та інших електроустановок, часу їх роботи, коефіцієнту використання встановленої потужності. Ці норми встановлюються як на одиницю вилученої із свердловини рідини, так і на 1 т підготовленої нафти. Крім цього на одиницю продукції нормується витрачання реагентів, палива та інших матеріалів.

В експлуатаційному і розвідувальному бурінні застосовують норми витрачання обсадних труб для кріплення свердловини; насосно-компресорних та нафтопровідних труб для облаштування свердловин та монтажу бурових; тампонажного цементу для кріплення свердловин; клинових ременів для приводу бурових машин; стальних канатів та тормозних колодок для лебідок бурових установок; доліт для проходки свердловини. Для промивних рідин нормується витрачання хімічних матеріалів, в тому числі каустичної соди, кальцинованої соди, карбоксиметилцелюлози, бурого вугілля, глинопорошку та інших матеріалів [22 С. 6].