Реферат

Система планових нормативів і показників

Основною метою вивчення теми є систематизація знань про інформаційні ресурси та нормативну базу планування діяльності підприємства.

Основні поняття: норма, норматив, показники, нормативна база.

1 Поняття про планові нормативи і норми

У сучасній вітчизняній планово-економічній літературі єдиного загальновизнаного поняття про нормативи і норми стосовно ринкових умов поки що не існує.

На підставі існуючих визначень норм і нормативів М.І.Бухалков [6.C. 49,50] дає уточненні визначення цих понять стосовно до умов і вимог ринкової економіки, а також визначає їх цільове призначення у сучасному виробництві. З наукових позицій будь-який норматив – це єдина, середньозважена величина витрат економічних ресурсів, яка склалася в діючих ринкових умовах і забезпечує ефективне їх використання. Іншими словами, норматив – це еталон витрат різних ресурсів на виробництво одиниці продукції, значення якого повинно відповідати досягнутому рівню розвитку ринкових відносин при повному використанні техніки, передової технології, прогресивної організації виробництва і необхідної кваліфікації персоналу. Це означає, що нормативи повинні відбивати оптимальні або ефективні умови розвитку вітчизняного виробництва і передові методи виконання роботи. Вони служать мірилом, з яким порівнюють планові і дійсні витрати. Відповідного до цього нормативи повинні забезпечувати високий або досягнутий ступінь ефективності виробництва, як правило, не нижче встановленого ринком нормативного або необхідного рівня перевищення результатів над витратами. Будь-який норматив як єдину планову величину можна застосувати на рівні підприємства, галузі і вищій системі господарювання. Діючі планові нормативи тому визначають не тільки величину витрат ресурсів на виробництво одиниці продукції або роботи, але і рівень ефективності розвитку як окремого підприємства, так і усієї ринкової системи або країни в цілому.

Отже, із вище сказаного можна зробити висновок, що нормативи – це фундаментальна економічна категорія, яка має свій конкретний і науковий практичний зміст і форму прояву, наприклад, трудові або матеріальні витрати на одиницю продукції. Нормативи – це загальна міра споживання і використання різноманітних економічних (виробничих) ресурсів. З їх допомогою встановлюється і реґламентуються важливіші показники планової, організаційної і управлінської діяльності всіх підприємств і організацій, визначається хід виробничих процесів, їх тривалість і повторюваність. Вони служать мірилом ефективності роботи підприємства, свого роду стандартом розвитку техніки, технології і організації виробництва, рівнем якості і конкурентоспроможності продукції, критерієм оптимальності економічної діяльності. Усі нормативи формуються до початку процесів планування і організації виробництва, їх кількісна величина повинна бути науково обґрунтованою, виражати середній, економічно доцільний для певних виробничих умов рівень витрат запланованих ресурсів незалежно від галузі і форми власності підприємства.

Отже, норматив – це еталон витрачання різних ресурсів на виробництво одиниці продукції, який є уніфікованим, міжгалузевим і розрахованим на тривале використання. З допомогою нормативів встановлюються і регламентуються важливі показники планової, організаційної та управлінської діяльності всіх підприємств і організацій, визначається хід виробничого процесу, його тривалість [24.С.69]. У вітчизняній літературі нормативи – це показники, які характеризують величину (ступінь) використання знарядь і предметів праці, їх витрачання на одиницю продукції [17.С. 56].

Норми, на відміну від нормативів, мають конкретне галузеве, внутрігосподарське або внутрішньофірмове призначення.Вони створюються для відповідних локальних умов робочого місця або певного типу виробництва і повинні відбивати як загальні закономірності, так і специфічні особливості розвитку підприємства і зміну витрат економічних ресурсів при допустимих обмеженнях в планові терміни їх використання. Норми розроблюються звичайно на короткий, наперед встановлений термін їх використання в заданих галузевих або корпоративних умовах з врахуванням взаємодії конкретних виробничо-технічних, організаційно-економічних, соціально-трудових та багатьох інших факторів. Усі норми повинні завжди відповідати тим умовам, для яких вони були розроблені і призначенні, і переглядатися у відповідності із зміною виробничих факторів. Отже, норма – це науково обґрунтована величина витрачання тих або інших економічних ресурсів в конкретних виробничо-технічних умовах [24.С.69]. У вітчизняній літературі норми – це максимально припустима величина абсолютного витрачання сировини, матеріалів, палива, енергії, витрати праці для виготовлення одиниці продукції (чи виконання роботи) встановленої якості в умовах виробництва планового року [17.С. 56].

За своїм значенням норми і нормативи можуть бути абсолютними і відносними, загальними і частковими, плановими і фактичними, перспективними і поточними, макроекономічними і мікроекономічними, якісними і кількісними і т.д.

З тактичних позицій усі нормативи і норми є вихідними величинами і показниками, які застосовуються при плануванні і оцінці різних видів діяльності, робіт та послуг. Вони утворюють цілу систему планових, економічних фінансових та інших норм та нормативів і складають нормативну базу планування, яка класифікується за різними ознаками. Таким чином, між нормативами і нормами існують ознаки подібності і різниці. Значення норм і нормативів можуть співпадати на конкретні роботи в деяких виробничих умовах. У більшості випадків норма є функцією від нормативів. Термін дії тієї або іншої норми на підприємствах і фірмах не повинен перевищувати періоду, протягом якого значення нормативних факторів знаходяться в допустимих межах. На тих підприємствах, де цей стан діє як закон ринкових відносин, досягаються високі результати економічної діяльності, раціонально використовуються усі виробничі ресурси, забезпечується конкурентоздатність виробництва продукції та послуг.

Створення нормативної бази планування – це основа раціональної організації і планування діяльності підприємств різних форм власності.

Формальне планування в умовах перехідного періоду, зниження рівня планової роботи позначилось і на зменшенні уваги до створення нормативної бази. В умовах ринкових відносин основою наукового обгрунтованого планування є нормативна база.

Нормативна база планування складається із системи норм і нормативів. Нормативний метод планування - це один із методів обгрунтування планів, що використовується на всіх стадіях планової роботи: у ході економічного аналізу результатів господарської діяльності, у визначенні потреби в різних видах ресурсів. В його основу покладено економічні норми та нормативи – науково-обгрунтовані величини, що характеризують кількісну та якісну міру витрат робочого часу, матеріалів і грошей.

Система норм і нормативів містить десять основних груп: 1)ефективності суспільного виробництва; 2) витрат і запасів сировини, матеріалів, палива та енергії; 3) витрат трудових ресурсів і заробітної плати; 4) використання виробничих потужностей і тривалості їх освоєння; 5) капіталовкладень і капітального будівництва; 6) потреби показників використання, а також запасів обладнання; 7) фінансів; 8) витрат на виробництво; 9) соціально-економічних; 10) охорони навколишнього середовища. [17.С. 58]

Усі нормативи можна поділити на два типи.Вони відрізняються за своїм економічним змістом та сферою впливу на господарську діяльність. Економічні нормативи першого типу характеризують вимоги до ефективності використання ресурсів. До них належать: норматив ефективності капіталовкладень, тарифи, відсоток за кредит, нормативи виплат у бюджет за використання природних ресурсів (рента), валютні курси та інші. Специфічність цих нормативів полягає в тому, що вони фіксують мінімальну величину економічної ефективності використання різних ресурсів, тобто суспільно виправданий розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічного ефекту.

Економічні нормативи другого типу регламентують взаємовідносини між державою та підприємствами, а також між учасниками виробничого процесу з питань розподілу одержаних результатів між виробничими одиницями, трудовими колективами, окремими працівниками. До цього виду належать нормативи розподілу валового прибутку, у тому числі податки на прибуток, штрафи та неустойки, нормативи оплати праці та утворення засобів економічного стимулювання. Ці нормативи мають забезпечувати узгодження інтересів держави та окремих трудових колективів і, відповідно, створювати зацікавленість підприємницьких структур у максимальному використанні виробничих можливостей.

2. Класифікація і характеристика нормативів і норм

Класифікація – це групування окремих нормативів і норм за певними виробничо-технічними, планово-економічними та іншими ознаками. Норми і нормативи утворюють систему планових нормативів, які можна об’єднати в окремі групи за наступними класифікаційними ознаками [6.C 53 56].

1. За видами ресурсів розрізняють нормативи і норми, які регулюють величину витрат засобів виробництва, предметів праці, робочої сили на виготовлення одиниці продукції, виконання роботи або надання послуг. За даною ознакою розрізняють також нормативи або коефіцієнти використання різноманітних виробничих ресурсів на фірмах і підприємствах.

2. За стадіями виробництва необхідно мати нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних і виробничих запасів матеріалів, незакінченого виробництва, напівфабрикатів, коплектувальних виробів і готової продукції, величина і динаміка яких характеризує процес перетворення матеріальних ресурсів в готові товари, роботи і послуги.

3. За функціями, які вони виконують, нормативи можна віднести до планових, економічних, технічних, організаційних, соціальних, трудових, екологічних, управлінських, правових.

4.За часом дії нормативи бувають перспективними, річними, поточними, умовно-постійними і тимчасовими, разовими і сезонними.

5. За сферою розповсюдження виділяють нормативи міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі, а також міжнародні, республіканські, федеральні, реґіональні, муніципальні або місцеві.

6. За методами встановлення розрізняють нормативи науково обґрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні, аналітично-дослідницькі, звітно-статистичні.

7. За формою виразу своїх значень розрізняють табличні, графічні і аналітичні нормативи. Табличні і графічні використовують звичайно при встановленні розрахунково-аналітичних та інших норм вручну. Аналітичні виражаються, як правило, у виді емпіричних залежностей і використовуються при встановленні норм з допомогою комп’ютерної техніки.

8. За ступенем деталізації нормативи діляться на індивідуальні і групові, диференційні і укрупнені, часткові і загальні, спеціальні і