та на їх заміну в діючих свердловинах враховуються такі фактори, як середня глибина спуску штангового насосу; агресивність і корозійність середовища , в якому працюють штанги; частота проведення підземних і капітальних ремонтів свердловин, солянокислотних обробок, гідророзривів пласта та інших технічних заходів; коефіцієнт експлуатації насосного фонду свердловин на плановий рік; середній термін служби свердловинного насоса..
Нормування витрат електроенергії здійснюється з врахуванням таких факторів як потужність двигунів та інших електроустановок, часу їх роботи, коефіцієнту використання встановленої потужності. Ці норми встановлюються як на одиницю вилученої із свердловини рідини, так і на 1 т підготовленої нафти. Крім цього на одиницю продукції нормується витрачання реагентів, палива та інших матеріалів.
В експлуатаційному і розвідувальному бурінні застосовують норми витрачання обсадних труб для кріплення свердловини; насосно-компресорних та нафтопровідних труб для облаштування свердловин та монтажу бурових; тампонажного цементу для кріплення свердловин; клинових ременів для приводу бурових машин; стальних канатів та тормозних колодок для лебідок бурових установок; доліт для проходки свердловини. Для промивних рідин нормується витрачання хімічних матеріалів, в тому числі каустичної соди, кальцинованої соди, карбоксиметилцелюлози, бурого вугілля, глинопорошку та інших матеріалів [22 С. 6].
2.4 Методи розробки планових нормативів і норм
Нормативні матеріали, які застосовуються при плануванні, в умовах ринку повинні орієнтувати кожне підприємство на одержання високих кінцевих результатів своєї виробничо-господарської діяльності. А для цього самі норми і нормативи повинні відповідати багатьом вимогам сучасного ринку. Перш за все за своєю величиною вони повинні бути науково обґрунтованими і прогресивними, реальними і стабільними, об’єктивними і динамічними, єдиними і рівнонапруженими, а також доступними і зручними в розрахунках. Цим вимогам найбільш відповідають нормативи, розроблені на підставі аналізу і проектування змісту і технології робіт. Розглянемо основні методи розробки норм і нормативів за ступенем зменшення їх точності і обґрунтованості: від наукових, уточнених, до дослідних, укрупнених [7 С. 34].
1. Метод наукового обґрунтування норм і нормативів дозволяє врахувати при їх встановленні комплекс технічних, організаційних, економічних, соціальних та інших факторів, які мають найбільший вплив на величину розроблених норм і нормативів.
Суть наукового обґрунтування заключається у виборі її оптимального значення при різних варіантах комбінування ресурсів, які використовуються
2. Аналітично-розрахунковий метод оснований на поділі робіт, що виконуються, і ресурсів, які використовуються, на складові елементи, на аналізі умов і складу робіт і ресурсів проектуванні раціональних варіантів використанні предметів праці, засобів виробництва і робочої сили і розрахунку потреби у відповідних ресурсах для конкретних умов підприємства. У сучасному виробництві даний метод має найбільше розповсюдження.
3. Аналітично-дослідницький метод застосовується для обґрунтування необхідних норм в умовах діючого виробництва на підставі проведення спостережень і експериментів.
4. Експериментальний або експертний, метод розробки норм заключається у визначенні витрат праці, сировини і матеріалів на підставі даних виміру корисного їх витрачання, витрат і відходів, які визначені в лабораторних або виробничих умовах. На виробництві експертними вважаються також норми, встановлені на підставі досвіду майстрів, менеджерів, технологів або інших спеціалістів.
5. Звітно-статистичний – це метод, який полягає в тому, що норми витрат виробничих ресурсів встановлюються на підставі звітних або статистичних даних за минулий період. Звітно-статистичні норми не сприяють ефективному використанню обмежених виробничих ресурсів і повинні замінюватися аналітично-розрахунковими або іншими обґрунтованими нормативами.