Попит проявляється в бажанні споживачів купувати ті чи інші товари
Реферат
Основні моделі ринку.
Ринок досконалої конкуренції
1 Ринкова структура. Чотири моделі ринку
Умови, за яких відбувається ринкова конкуренція, як і цілий ряд інших обставин та процесів, утворюють ринкову структуру. Вона характеризується такими ознаками, як число і розмір фірм, тип товару, рівень контролю за цінами, умови вступу в галузь і виходу з неї, доступність інформації тощо.
Незважаючи на різноманітність ринкових структур, найчастіше виділяють чотири основних їх типи (моделі ринку):
Ш
ринок досконалої конкуренції;
Ш
ринок монополістичної конкуренції;
Ш
олігополія;
Ш
монополія.
Кожна з названих структур відрізняється рівнем конкурентності ринку, тобто здатністю фірм впливати на ринок і, насамперед, на ціни. Чим менший цей вплив, тим більш конкурентим вважається ринок.
В таблиці 5.1 наведено порівняльну характеристику різних типів ринкових структур.
Приблизно до середини XIX cторіччя для економіки розвинутих країн характерною була досконала (вільна) конкуренція, що визначалось невеликими розмірами підприємств і великою кількістю дрібних товаровиробників. Але з другої половини XIX cторіччя ситуація починає суттєво змінюватися: великі підприємства захоплюють все більшу частку ринків. Бурхливий розвиток виробництва, пов’язаний з швидким ростом капіталомістких галузей важкої промисловості, залізничним будівництвом, переходом до широкого використання у виробництві електричної енергії, призвів до утворення великих і надвеликих за масштабами XIX cторіччя підприємств.
Ці процеси тривали і в XX cторіччі і призвели до суттєвої зміни конкурентної боротьби на ринках. Поряд з вільною (досконалою) конкуренцією з’явились нові її види і, насамперед, конкуренція недосконала. Відомі економісти XIX cторіччя вбачали в недосконалій конкуренції основну слабкість капіталістичної системи господарювання.
Таблиця 5.1 – Характерні риси основних моделей ринку |
Типи | ринкових | структур
Характерні
риси |
чиста (досконала) конкуренція |
монопо-лістична конкуренція |
олігополія |
монополія
Число і розмір фірм |
Дуже велика кількість дрібних фірм |
Велика кількість дрібних фірм | Невелика кількість фірм, в тому числі великих за розмірами |
Одна фірма
Характер продукції |
Однорідна стандартизо-вана продукція |
Різнорідна (диференці-йована) продукція |
Однорідна або різнорідна продукція |
Унікальна продукція (відсутні близькі аналоги)
Контроль за цінами |
Відсутній |
Незначний в доволі вузьких рамках | Обмежений взаємною залежністю. Значний за таємної змови |
Значний
Умови входження в галузь |
Дуже легкі, практично без перешкод |
Відносно легкі |
Існують суттєві перешкодти |
Вступ практично блоковано
Нецінова конкуренція |
Відсутня |
Значний наголос на рекламу, торгівельні знаки, марки |
Типова за диференціації продукту |
В основному реклама зв’язку фірми з громадськими організаціями
Доступність інформації |
Загально-доступна |
Доступ до окремих видів інформації обмежений |
Певні обмеження |
Певні обмеження
Порівняння різних типів ринкових структур з реальною практикою свідчить, що такі моделі ринку, як досконала конкуренція і чиста монополія, зустрічаються доволі рідко, в той час як монополістична конкуренція та олігополія описують багато реально існуючих ринків.
2 Характерні риси досконалої конкуренції
Ринок вільної конкуренції складається з великої кількості продавців, що конкурують між собою. Кожний з них пропонує стандартну однорідну продукцію багатьом покупцям. Обсяги виробництва і пропозиції зі сторони окремих продавців складають незначну долю загального випуску продукції, а тому одна окремо взята фірма не може відчутно вплинути на ринкову ціну і повинна “погоджуватися з ціною”, яка формується на ринку, приймаючи її як заданий параметр.
Учасники конкурентного ринку мають однаковий доступ до інформації, тобто всі продавці мають чітке уявлення про ціну, технології виробництва, можливий прибуток тощо. В свою чергу, покупці знайомі з цінами та їх змінами. Існує свобода входу та виходу з галузі, тобто будь-яка фірма за бажання може розпочати виробництво даного товару чи безперешкодно припинити виробництво.
Коливання цін можуть бути доволі інтенсивними (наприклад, сезонні коливання цін на деякі види сільськогосподарської продукції), але зміна цін – це не результат дій окремого товаровиробника чи продавця, а наслідок взаємодії сукупних попиту і пропозиції на ринку.
На практиці досконала конкуренція в чистому вигляді трапляється доволі рідко. Однак існує ряд галузевих ринків, які з певними допущеннями можна віднести до цього типу ринкових структур (наприклад, ринки сільськогосподарських продуктів, ринки деяких послуг). Ці ринки складаються з величезної кількості незалежних продавців, що пропонують стандартизований товар, ціна на який визначається співвідношенням попиту і пропозиції.
Попит на продукцію конкурентного продавця базується на принципі “погодження з ціною” і є абсолютно еластичним (рис. 5.1-а). Абсолютна еластичність попиту на продукцію окремого продавця означає, що в разі його спроби підвищити ціну відносно тієї, яка стихійно склалася на ринку, він миттєво втратить свою клієнтуру, і обсяг його продажу знизиться до нуля. З іншого боку, в силу незначності обсягів продажу окремо взятим продавцем відносно загальних обсягів продажу даного товару на ринку, деяке збільшення обсягів виробництва і продажу окремим підприємцем ніяк не вплине на рівень ринкової ціни.
а – попит на продукцію окремого продавця; б – попит на продукцію галузі
Рисунок 5.1 – Попит на продукцію на конкурентному ринку
Для галузі загалом (рис. 5.1 – б) характерна низхідна крива попиту. Якщо усі фірми чи продавці, діючи незалежно, але одночасно, змінять ціну – зміниться і загальний обсяг продажу.
Підсумовуючи сказане, можна зробити такий висновок.
В умовах чистої конкуренції ціна товару визначається виключно ринком і не залежить від ринкової поведінки окремого продавця, а тому попит на товари окремого продавця абсолютно еластичний.
Із сказаного випливає:
1.
Валова виручка продавця в умовах чистої конкуренції прямо пропорційна кількості проданого ним товару.
2.
Середня виручка продавця в умовах чистої конкуренції дорівнює ціні товару (AR = P).
3.
Гранична виручка продавця в умовах чистої конкуренції також дорівнює ціні товару (AR = P).
3 Максимізація прибутку конкурентної фірми в короткотерміновому періоді
Як відомо, прибуток визначається різницею між виручкою і затратами виробництва. В мікроекономіці замість терміну “виручка” використовують часто термін “дохід”. Отже, для того, щоб визначити обсяг виробництва фірми, який би максимізував прибуток, ми повинні проаналізувати її доходи.
Сукупний дохід R, який отримує фірма, дорівнює ціні продукту Р, помноженій на кількість проданих одиниць товару Q
. (5.1)
Граничний дохід визначається так
. (5.2)
Середній дохід – це дохід від продажу однієї одиниці продукції
. (5.3)
На короткому часовому інтервалі фірма оперує постійним розміром капіталу і повинна обирати такий обсяг змінних факторів виробництва, який би максимізував прибуток.
Припустимо, що фірма продає свою продукцію на конкурентному ринку за ціною 400 грн./од. незалежно від обсягів реалізації. Дохід фірми зростає пропорційно до обсягів випуску продукції, оскільки середній дохід, тобто ціна, залишається постійною. Постійні затрати виробництва становлять 500 грн., а повні затрати зростають разом з обсягом випуску продукції (табл. 5.2). Прибуток фірми визначається різницею між доходом і повними затратами
(q) = R(q) - TC(q) . (5.4)
При малих обсягах випуску продукції діяльність фірми є збитковою, оскільки дохід недостатній, щоб компенсувати постійні і змінні затрати. В міру збільшення обсягів виробництва діяльність стає прибутковою, і прибуток досягає максимуму при обсязі виробництва у 8 одиниць. Важливо зауважити, що максимум прибутку досягається при q = 8 од., тобто у точці, де значення граничного доходу MR стає близьким до величини граничних затрат MC.
Таблиця 5.2 – Короткотермінові доходи і затрати фірми
Обсяг випуску продукції, одиниць |
Ціна за одиницю продукції, грн. |
Сукупний дохід, грн. |
Повні затрати, грн. |
Прибуток, грн. |
Граничні затрати, грн. |
Гранич-ний
дохід, грн.
0 | 400 | 0 | 500 | -500 | - | -
1 | 400 | 400 | 1000 | -600 | 500 | 400
2 | 400 | 800 | 1280 | -480 | 280 | 400
3 | 400 | 1200 | 1480 | -280 | 200 | 400
4 | 400 | 1600 | 1620 | -20 | 140 | 400
5 | 400 | 2000 | 1800 | 200 | 180 | 400
6 | 400 | 2400 | 2000 | 400 | 200 | 400
7 | 400 | 2800 | 2220 | 580 | 220 | 400
8 | 400 | 3200 | 2600 | 600 | 380 | 400
9 | 400 | 3600 | 3050 | 550 | 450 | 400
10 | 400 | 4000 | 3600 | 400 | 550 | 400
11 | 400 | 4400 | 4250 | 150 | 650 | 400
На рис.5.2-а показано дохід R(q) і повні затрати TC(q), а на рис.5.2-б - прибуток фірми (q). Максимальний прибуток досягається при q = 8 од. При максимальному прибутку відстань між кривими R і TC найбільша (відрізок АВ).
а
б
Рисунок 5.2 - Графіки максимізації прибутку в короткостроковому періоді
В точці q = 8 (рис.5.2) кутовий коефіцієнт кривої доходу (граничний дохід) дорівнює кутовому коефіцієнту кривої повних затрат (граничним затратам).
Висновок: прибуток досягає максимального значення в точці, в якій граничний дохід дорівнює граничним затратам (МС = МR).
Наслідки:
-
якщо MR(q)MC(q) – потрібно нарощувати обсяги виробництва з метою максимізації прибутків;
-
якщо MR(q)MC(q) – потрібно скорочувати обсяги виробництва .
Наведена умова максимізації прибутку фірми справедлива як за умов досконалої, так і
