Враховуючи, що для конкурентного ринку крива попиту фірми є горизонтальною лінією, то, таким чином, граничний дохід дорівнює ціні: MR = P.

Отже, правило максимізації прибутку для конкурентної фірми полягає у виборі такого обсягу випуску продукції, за якого граничні затрати стають рівними ціні: MC(q) = P.

Криві граничного доходу і граничних затрат наочно ілюструють правило максимізації прибутку. Криві середніх і граничних доходів проведені як горизонтальні лінії при ціні 400 грн./од. (рис.5.3).

Прибуток досягає максимуму в точці А, де обсяг випуску продукції q = 8. При нижчих обсягах виробництва (наприклад, q1 = 7), граничний дохід більший за граничні затрати, і тому прибуток можна збільшити за рахунок збільшення обсягу випуску продукції. При більшому обсязі випуску продукції (наприклад, q2 = 9), граничні затрати перевищують граничний дохід. В цьому випадку скорочення обсягів випуску продукції дасть змогу отримати додатковий прибуток.

Слід звернути увагу на те, що криві MR i MC пере-сікаються як при обсязі виробництва q0 , так і при обсязі q . При q0 , однак, прибуток явно не досягає максимуму. Збільшення обсягів виробництва понад q0 збільшує прибуток, оскільки справа від q0 граничні затрати значно менші від граничного доходу. Тому умовою максимізації прибутку є рівність граничного доходу граничним затратам в точці, в якій крива граничних затрат зростає, а не знижується.

Рисунок 5.3 – Графік максимізації прибутку конкурентної фірми

Прямокутник ABCD на рис.5.3 відображає валовий прибуток фірми за обсягу виробництва q = 8 одиниць.

На практиці зустрічаються ситуації, коли в короткотерміновому періоді середні затрати перевищують рівень ціни. В цьому випадку фірма працює зі збитками і постає цілком реальне завдання мінімізації збитків. На рис.5.4 зображено ситуацію, коли фірма працює з високими середніми постійними затратами на відміну від ситуації, показаної на рис.5.3. Внаслідок цього, крива середніх повних витрат піднімається вверх, а криві середніх змінних і граничних затрат залишаються незмінними. За обсягу виробництва q = 8 ціна Р нижча за середні затрати, і тому відрізок АВ дорівнює середнім збиткам виробництва. Прямокутник ABCD відображає валові збитки фірми за обсягу виробництва q = 8.

Рисунок 5.4 – Графік мінімізації збитків конкурентної фірми в короткотерміновому періоді

Чому ж фірма, яка несе збитки, не припиняє виробниц-тво ? На короткотерміновому проміжку фірма може працюва-ти із збитками, тому що розраховує на прибутки в майбутньо-му в міру росту цін чи зниження затрат виробництва. Фактично на короткотерміновому проміжку часу перед фірмою стоїть двоякий вибір: чи виготовляти певну кількість продукції, чи тимчасово припинити виробицтво? Зрозуміло, що фірма вибиратиме більш прибуткову з двох альтернатив.

Зокрема, фірма прийме рішення припинити виробництво (нічого не виробляти), якщо ціна її товару нижча за мінімальні середні змінні затрати. В даній ситуації дохід від виробництва не покриє змінних затрат, і збитки зростуть.

Рисунок 5.4 ілюструє ситуацію, за якої випуск продукції є бажаним. Обсяг виробництва q = 8 дає змогу мінімізувати короткотермінові збитки. В даному випадку дешевше виготовляти продукцію обсягом q = 8, ніж взагалі не виробляти продукції. Кожна виготовлена одиниця продукції приносить дохід, який перевищує змінні затрати і за рахунок цього покривається частина постійних затрат. Валовий прибуток, однак, все ще залишається від’ємною величиною, оскільки постійні затрати високі.

На рис.5.4 прямокутник CВEF відображає постійні витрати фірми, а прямокутник ADFE – додатковий прибуток за обсягу виробництва q = 8, який дає можливість покрити частину постійних витрат і мінімізувати збитки.

Таким чином, конкурентна фірма не випускає продукції, якщо ціна нижча за мінімальні середні змінні затрати. При виготовленні продукції фірма максимізує прибуток, обираючи такий обсяг виробництва, за якого ціна дорівнює граничним затратам. За даного обсягу випуску продукції прибуток буде додатним, якщо ціна вища за середні валові затрати. Фірма може працювати і зі збитками в короткотерміновому періоді. Однак, якщо збитки виникають у фірми і на довготривалому етапі, вона припинить виробництво.

Як ми вже знаємо, рівень цін на ринку досконалої конкуренції не залежить від обсягів виробництва окремо взятої фірми, а визначається сумарними обсягами виробництва всіх товаровиробників та сумарним попитом на дану продукцію. На рівень цін впливає також і сукупність ряду нецінових факторів, а, отже, ціна продукції на конкурентному ринку може змінюватися. Важливим практичним питанням у зв’язку з цим є визначення обсягів виробництва конкурентної фірми при зміні цін.

Крива пропозиції фірми показує, який обсяг продукції буде виготовляти фірма при кожній можливій ціні. Попередньо ми розглянули, що фірми будуть нарощувати обсяги виробництва до точки, при якій ціна дорівнює граничним затратам, але припинять виробництво, якщо ціна буде нижчою за середні змінні затрати. При зростанні рівня ринкових цін логічно припустити, що фірми обиратимуть такі обсяги виробництва, які максимізуватимуть прибуток. На рис.5.5 показано криву короткотермінової пропозиції фірми на конкурентному ринку.

Рисунок 5.5 – Крива короткотермінової пропозиції конкурентної фірми

Якщо ціна Р нижча за мінімум AVC, фірма припинить виробництво і обсяг виробництва дорівнюватиме нулю. При вищих цінах фірма обиратиме обсяг виробництва, який дасть змогу максимізувати прибуток. Так, наприклад, при ціні Р1 обсяг виробництва становитиме q1 , при ціні Р2 - відповідно q2 . Ділянка кривої граничних затрат, показана на рис.5.5 потовщеною лінією, утворює криву короткотермінової пропозиції конкурентної фірми.

5.4 Максимізація прибутку конкурентної фірми в довготерміновому періоді

На довготривалому етапі фірма може змінити всі фак-тори виробництва, включаючи і розміри самого підприємства. Вона може згорнути виробництво (вийти з галузі) або приступити до випуску нової продукції (увійти до іншої галузі).

Рисунок 5.6 ілюструє, як конкурентна фірма приймає довготривале рішення, яке максимізує прибуток, іншими словами, визначає, якими повинні бути обсяги виробництва.

Рисунок 5.6 – Оптимізація обсягу виробництва фірми на довготривалому інтервалі

Короткострокова крива середніх валових затрат SAC і короткострокова крива граничних затрат SMC розташовані достатньо низько відносно рівня ринкових цін 80 грн./од. В цій ситуації фірма обирає обсяг виробництва q1 , при якому SMC=MR. Для цього обсягу виробництва прибуток фірми відповідає площі прямокутника ABCD.

Довготривала крива середніх затрат LAC відображає позитивний ефект масштабу до точки q2 і негативний ефект масштабу при вищих обсягах виробництва. Перетин кривих граничних затрат LМC і середніх затрат LAC у довготривалому періоді відповідає точці q2 - точці довготривалих мінімальних середніх затрат.

Якщо фірма очікує, що ринкова ціна залишиться на рівні 80 грн./од., вона прийме рішення про збільшення обягів виробництва до q3 . Таким чином, граничний прибуток зросте з АВ до EF, а валовий прибуток зросте з ABCD до DEFG. Обсяг виробництва q3 максимізує прибуток фірми в довготривалому періоді.

У випадку падіння ціни до 60 грн./од. обсяг виробництва фірми, який максимізує прибуток, скоротиться до q2 - точки мінімальних довготривалих середніх затрат. В цьому випадку фірма отримає нульовий економічний прибуток.

Рисунок 5.6 ілюструє, що ціна у 80 грн./од. стимулює фірму збільшувати обсяг виробництва і приносить їй додатковий прибуток. Високий прибуток на інвестований капітал спонукає власників капіталу спрямовувати ресурси з інших галузей в дану і, таким чином, нові фірми з’являються на ринку. Поступове розширення виробництва, пов’язане з появою нових фірм, призведе до зміщення кривої ринкової пропозиції вправо. При цьому обсяг реалізації на ринку зростає, а ринкова ціна знижується. На рис.5.7 показано механізм встановлення довготривалої конкурентної рівноваги.

Прихід в галузь нових фірм призводить до збільшення пропозиції. Внаслідок цього крива пропозиції зміщується із положеня S1 до S2 , а ринкова ціна знижується до рівня 60 грн./од. (рис.5.7-б). Рисунок 5.7-а ілюструє поведінку окремої фірми. За нової ціни 60 грн./од. крива LAC проходить по дотичній до горизонтальної лінії Р2 . Точка дотику відповідає оптимальному обсягу виробництва q2 . При цьому валовий прибуток фірми дорівнюватиме нулю.

Коли фірма отримує нульовий прибуток, у неї немає ніяких стимулів, щоб вийти з галузі, а інші фірми не зацікавлені входити в дану галузь.

а – фірма б – галузь

Рисунок 5.7 – Графік довготривалої конкурентної рівноваги

Довготривала конкурентна рівновага настає за таких умов:

Ш

Ш

Ш

Аналіз динаміки процесу, який призводить до стану довготривалої рівноваги, як правило, пов’язаний із значними труднощами. Фірми проникають на конкретний ринок, розраховуючи отримати певний прибуток, і виходять з ринку у випадку збитків. За довготривалої рівноваги фірми отримують нульовий прибуток. Чому ж тоді фірми входять в галузь, чи покидають її, якщо розуміють, що в кінцевому підсумку отримають нульовий прибуток? Відповідь полягає в тому, що потрібно багато часу, щоб досягти повної рівноваги, але в короткий проміжок часу фірма може отримати значний прибуток (чи зазнати збитків). Перша фірма, яка вступає у прибуткову галузь, може отримати значно більший