Реферат
Реферат
Функція контролювання
Під контролем розуміють перевірку діяльності когось або чо-гось, за його допомогою виявляють негативні тенденції під час вико-нання запланованих завдань, запобігають зривів у виробництві.
Термін "контроль", як і термін "влада", викликає, перш за все, негативні емоції у виконавців. Для них контроль пов'язаний з певними обмеженнями, відсутністю самостійності та виявів ініціативи у при-йнятті рішень, примусовим виконанням визначених дій, застосуванням штрафних санкцій за порушення встановлених правил і процедур.
Контролювання - це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес оцінки та аналізу результатів і прийняття коригуючих дій для досягнення цілей орга-нізації.
Контроль також визначають як механізм перевірки дотримання та виконання нормативно встановлених завдань, планів та рішень. Контролювання завжди має функціональне призначення і виникає на певній стадії управлінського процесу.
Контроль є підсумковим етапом управлінської діяльності, що дозволяє зіставити досягнуті результати із запланованими.
Дуже поширеним є погляд на контроль лише як на засіб, фіксований, універсальний шаблон, за допомогою якого досягається порівняння результатів із завданнями, вимогами і застосування, у випадку необхідності, коригуючих дій.
Інколи контроль розглядається як діяльність за виконанням прийнятих рішень: "Контроль - це праця за спостереженням та пере-віркою відповідності процесу функціонування об'єкта прийнятим управлінським рішенням, законам, планам, нормам, стандартам, пра-вилам, наказам та ін.; виявленню результатів впливу суб'єкта на об'єкт, допущених відхилень від вимог управлінських рішень, від встановле-них принципів організації та регулювання. Виявляючи відхилення та їх причини, працівники контролю визначають шляхи цілеспрямованого коригування організацією об'єкта управління, способи впливу на об'єкт з метою усунення відхилень, ліквідації перешкод на шляху оптималь-ного функціонування системи".
До основних економічних категорій, що стосуються контро-лю, належать: контрольна діяльність, норми контролю, об'єкт та суб'єкт контролю, відхилення від норм тощо.
Існує наступні підходи у виділенні стадій процесу контролю.
Перший підхід передбачає три етапи:
1) встановлення стандартів (норм функціонування), тобто кон-кретних цілей, що підлягають виміру та визначенню у часі. Для управління необхідні стандарти у формі показників результативності виробництва для всіх його основних галузей (продуктивність, собівартість, рента-бельність, фондо- та матеріалоємність), що встановлюються при плану-ванні діяльності;
2) оцінка виконання встановлених норм. При цьому досягнуті ре-зультати порівнюються з визначеними стандартами на основі обраного масштабу допустимих відхилень. Система контролю повинна реагувати лише не істотні критичні відхилення від заданих меж функціонування, в Іншому випадку вона стає нестабільною та неекономічною;
3) коригування відхилень від встановлених норм і планів.
Згідно з іншим підходом роцес контролю поділяється на кілька послідовних етапів:
1) визначення бажаного результату (стандарту);
2) вимірювання фактичного результату виконання;
3) оцінка результатів виконання;
4) коригуючі дії.
1) встановлення бажаного результату (стандарту)
Контрольна діяльність, як і вся управлінська праця, розпочи-нається з встановлення мети. Коли мета відома, необхідно відобразити бажаний результат у вимірюваних величинах, якщо це можливо.
Під час здійснення процесу контролю мета конкретизується, уточнюється, перетворюючись на норми функціонування - критерії, за якими оцінюється дія системи управління або хід виконання вироб-ничого процесу
2) вимірювання фактичного результату виконання
Процедура виміру фактичного результату виконання - це засіб отримання необхідної інформації для суб'єкта управління та контро-лю. Цю процедуру можна визначити як зіставлення фактичної величи-ни з еталоном.
До основних типів виміру в процесі виробництва належать фізичний та динамічний виміри. Фізичний вимір відображає форму, розмір, зовнішній вигляд об'єкта контролю. Основні одиниці фізич-ного виміру - штуки, метри, тонни, гривні тощо. Динамічний вимір ха-рактеризує рівень використання тих чи інших ресурсів за відповідною якістю чи властивістю, наприклад, інтенсивність, темп, питома вага, повторюваність. Прикладами одиниць динамічного виміру можуть бу-ти показники фондовіддачі, енергоозброєності, рівня продуктивності.
3) оцінка результатів виконання
Стадія порівняння та оцінки фактичного та очікуваного резуль-татів безпосередньо стосується ходу виконання господарської опера-ції. При цьому відбувається не тільки оцінка контрольної ситуації, а й вироблення альтернативних рішень для застосування коригуючих дій.
Завдання даної фази процесу контролю:*
визначення адресата тієї чи іншої інформації (кому призна-чається?):*
отримання інформації, що відповідає таким характеристикам -швидкість її передачі чи надходження, точність, достатність, надлиш-ковість, регулярність, корисність та ін.;*
адекватне відображення отриманної інформації у звітності (звітах, доповідях, довідках).
4) коригуючі ДІЇ
Контрольні звіти є індикаторами відхилень від плану. За резуль-татами цих звітів досліджуються причини проблем, розробляються ва-ріанти їх подолання і виправляється стан справ застосуванням кори-гуючих дій.
Існує два типи коригуючих дій:
1) за рахунок внутрішніх зусиль і резервів, без зміни показників за-твердженого плану, виконання виробничої програми досягається в повно-му обсязі:
2) змінюються плани, їх обсяги, номенклатура продукції
Корекція може бути негайною чи відстроченою.