Реферат

Фінансово-кредитне регулювання економіки.

План

1. Державний бюджет як головний засіб управління соціально-економічним розвитком країни.

2. Кредитно-грошова політика держави.

1. Вплив держави на ціни і ціноутворення.

1. Державний бюджет як головний засіб управління соціально-економічним розвитком країни.

Державне регулювання за допомогою фінансових та грошово-кредитних інструментів є найбільш відомим та розповсюдже-ним в країнах ринкової економіки.

Фінансово-бюджетне регулювання – основний комплекс засобів державного регулювання фінансової системи і насампе-ред використання державних фінансів.

Фінансова система країни складається з:

- державного бюджету;

- позабюджетних фондів (пенсійних, страхових, кредитних тощо);

- фінансів підприємств;

- місцевих фінансів (бюджетів областей, міських, районних, сільських тощо).

Державний бюджет є:

- річним планом державних витрат та джерел їх фінансово-го покриття;

- головним важелем державного регулювання перерозподілу фінансових потоків у країні.

Основні функції бюджету

Сучасна держава за допомогою бюджету:

- впливає на перебіг суспільного відтворення;

- стимулює економічне зростання; ,

- регулює обсяг сукупного попиту;

- впливає на короткострокові коливання економічної кон'юнктури;

- проводить активну соціальну політику.

Основні параметри бюджету:

- абсолютні розміри;

- частка ВВП, що перерозподіляється через бюджет;

- обсяг і структура джерел фінансування;

- обсяг і структура бюджетних видатків;

- співвідношення доходів і видатків бюджету.

Фінансова політика держави – заходи держави щодо мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу та використання на базі фінансового законодавства для реалізації соціально-економічних цілей розвитку суспільства. Фінансова політика обумовлена станом економіки держави.

Фіскальна політика (лат. казна, кошик) – діяльність держави щодо формування та регулювання державного бюджету, а також мобілізації коштів у державну казну із інших джерел.

Податки – це один з основних інструментів, який забезпечує ефективність державного регулювання економіки, виконуючи фіскальну (формує бюджетні надходження) та економічну функції (впливає на відтворення, стимулює його розвиток, посилює або зменшує нагромадження капіталу).

Дефіцит державного бюджету – сума, що віддзеркалює перевищення витрат бюджету над його доходами.

Профіцит державного бюджету – перевищення доходів над державними витратами.

Основні шляхи покриття дефіциту державного бюджету:

- додаткова емісія готівкових грошей;

- продаж державних цінних паперів;

- державні позики;

- посилення оподаткування;

- формування зовнішньоекономічної діяльності.

Можливі негативні наслідки дефіциту державного бюджету:

- інфляція;

- порушення ринкової мотивації діяльності приватних фінансових інститутів.

Державний борг – це накопичені зобов'язання держави.

1. Внутрішній борг держави:

- банкам-кредиторам;

- власникам державних цінних паперів.

2. Зовнішній державний борг держави:

- іноземним урядам;

- іноземним приватним особам і організаціям;

- міжнародним фінансовим установам.

- .

Головні суб’єкти ДР фінансово-бюджетної сфери:

- Міністерство фінансів України;

- Міністерство економіки;

- Головне контрольно-ревізійне управління;

- Державне казначейство України;

- Державна податкова адміністрація;

- Державна митна служба.

2. Кредитно-грошова політика держави.

Суб’єкт грошово-кредитної політики – Центральний банк країни.

Об’єкт кредитно-грошової політики – пропозиція та попит на грошовому ринку.

Центральний банк очолює банківську, регулює кредитну та грошову систему країни, має монопольне право на грошову емісію і здійснює кредитно-грошову політику в інтересах національної економіки.

В Україні роль центрального банку виконує Національний банк України. Його основними цілями є:

- створення нормальних умов для ефективного функціону-вання суб'єктів економіки;

- захист і забезпечення стабільності гривні;

- розвиток і зміцнення банківської системи;

- забезпечення ефективних розрахунків між суб'єктами економіки.

Основні функції НБУ:

1) розробка і впровадження разом із урядом ефективної кре-дитно-грошової політики;

2) здійснення грошової емісії і контроль за грошовим обігом;

3) здійснення міжбанківських розрахунків, в т. ч. і в міжна-родних відносинах;

4) продаж кредитних ресурсів комбанкам, кредитування уряду;

5) регулювання та контроль за діяльністю комерційних банків та інших кредитних організацій;

6) здійснення валютного регулювання і забезпечення конвертованості національної валюти;

7) зберігання та регулювання золотовалютних резервів;

8) управління державним боргом.

Кредитно-грошова політика – діяльність держави, спря-мована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною на-ціональною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зро-стання при низькому рівні інфляції і безробіття, вирівнювання платіжного балансу країни.

Емісія грошей – забезпечення економіки засобами обігу, платежу, нагромадження, а також покриття дефіциту державного бюджету.

Проведення облікової політики – встановлення цент-ральним банком ставки облікового відсотка. Це ставка, за якою центральний банк країни продає кредитні ресурси комерційним банкам, які у свою чергу під позичковий відсоток надають кре-дити суб'єктам економіки. Розмір облікової ставки встановлюєть-ся державою залежно від господарської кон'юнктури та цілей і економічної політики.

3. Вплив держави на ціни і ціноутворення.

Методи цінового регулювання

1. Спостереження за цінами - виявлення зростання вартості життя для визначення індексу щорічного мінімального підвищення заробітної плати, впливу зростання цін на витрати виробництва та конкурентноздатність

2. Опосередкований (непрямий) вплив на ціну - здійснюється завдяки введенню або відміні обмежень у зовнішній торгівлі, зміні облікової ставки, податків, розміру емісії грошей тощо.

3. Державне втручання в процес ціноутворення - санкціонування урядовими органами за-вищення витрат виробництва: у собівар-тість включаються завищені амортизацій-ні списання, відрахування у різні фонди

4. Прямий державний вплив на ціни - передбачає:

- надання субсидій;

- встановлення податку на додану вартість;

- встановлення цін на підакцизні товари

5. Встановлення державою фіксованих цін і тарифів - пільгові ціни на продукцію державних підприємств (наприклад, на мінеральну сировину, електроенергію з державних електростанцій, залізничні, поштово-телеграфні тарифи тощо)

6. «Лідерство в цінах» - має місце у тих сферах виробництва, де значна частка держави або держава ви-ступає великим покупцем чи замовником (будівництво, продукція ВПК тощо).